- •1.Суспільна самоорганізація на території України за доби первісного суспільства (пітекантропи, неандертальці). Від 1 млн. – 30 тис. Років тому назад.
- •2. Соціальна самоорганізація на території України за доби становлення общинно-родового ладу (пізній палеоліт, мезоліт).
- •4. Соціальна самоорганізація на території України доби енеоліту та мідного віку (племена ямної, катакомбної, зрубної археологічних культур, ііі – іі тис. До н.Е.).
- •5. Соціальна самоорганізація кіммерійських племен на українських землях (IX – VII століттях до н. Е).
- •6.Соціально-економічне життя і протодержавний лад скіфів на українських землях
- •7.Античні міста-держави на території Північного Причорномор’я.
- •8.Соціальна самоорганізація слов’ян доби Великого переселення народів (іі – vі століття н.Е.).
- •9. Суспільно-політична самоорганізація слов’ян в умовах слов’янської колонізації Східної Європи (vіі – середина іх ст. Н.Е.).
- •10. Дохристиянська Київська Русь: економіка, етносоціальна структура, державний устрій, внутрішня і зовнішня політика (836 – 988 рр.).
- •11. Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, державний устрій, внутрішня і зовнішня політика (988 – 1097 рр.).
- •12. Причини політичної роздробленості Київської Русі.
- •13. Давньокраїнська державність в умовах Монголо-татарської Руїни та Золотоординського ярма (1238-1362).
- •14. Боротьба давньоруських князів за давньоукраїнські землі та еволюція давньоруських князів (1097-1238).
- •15. Державність в умовах боротьби польських, литовських, угорських та ординських феодалів за українські землі у 14ст.
- •16. Державницькі елементи в умовах Першої української колонізаціїї Дикого поля ( 1362-1478).
- •18. Органи державної управління в Україні на першому етапі Другої української колонізації Дикого поля (1533 – 1569 рр.).
- •19.Заснування Запорозької Січі та козацьке самоврядування.
- •21. Формування економічних та етносоціальних засад буржуазної державності в Україні на другому етапі Другої української колонізації Дикого поля (1569 – 1647 рр.).
- •22. Визвольний рух в Україні кінця хvі ст. – 1647 рр.
- •23. Причини, характер і рушійні сили Української революції під проводом б. Хмельницького.
- •24. Основні етапи Української буржуазної революції 1648 – 1653 рр. І формування Гетьманської держави.
- •25. Переяславська рада та її безпосередній вплив на Гетьманську державу.
- •26. Гетьманщина і Січ за україно-російсько-польсько-кримської війни (1654 – 1657 рр.).
- •27. Гетьманщина і Січ в умовах Української Руїни (1658 – 1681 рр.).
- •29. Українська державність в умовах поступового обмеження автономії та ліквідації Гетьманщини
- •30. Нова Січ – останній осередок козацької державності 1734 – 1775
- •31. Розширення української території в складі Російської імперії у xviiі ст. Колонізація завойованих земель.
- •32. Диктатура дворянства: соціально-політична сутність та еволюція.
- •33. Економіка України наприкінці хvііі ст. – першій половині хіх ст.: а) підросійська Україна; б) підавстрійська Україна (Галичина, Буковина і Закарпаття).
- •34. Зміни в етносоціальній структурі українського суспільства наприкінці хvііі ст. – першій половині хіх ст.: а) Російська Україна; б) Галичина, Буковина і Закарпаття.
- •36. Національно-визвольні рухи в Україні першої половини хіх століття:
- •37.Російсько-турецькі війни першої половини XIX століття й Україна.
- •38. Реформи другої половини XIX століття в Україні.
- •39.Буржуазна індустріалізація в Україні другої половини XIX століття.
- •40.Етносоціальна структура укр. Суспільства другої половини XIX століття.
- •42. Національно-визвольні рухи в Україні другої половини хіх століття (український, польський, єврейський) .
- •45. Трансформація державності в Україні за доби революції 1905 – 1907 рр.
- •46. Суспільно-політичне життя в Україні 1907 – 1914 рр.
- •47. Держава і українське суспільство у роки Першої світової війни.
- •48. Причини, характер і рушійні сили Великої російської та Української революцій 1917 – 1921 років.
- •49. Лютневе збройне повстання 1917 року та українське суспільство
- •50. Українська центральна рада в умовах розвитку революції (березень – жовтень 1917 р.).
- •51. Проголошення унр та третє двовладдя в Україні (листопад 1917 р. – січень 1918 р.).
- •52. Український Брестський мир та відновлення влади Центральної Ради в Україні. Прихована окупація України військам Центральних держав (січень – квітень 1918 р.).
- •53. Гетьманат п.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
- •54. Українська Директорія та інтервенція проти неї Антанти і Радянської Росії (грудень 1918 р. – червень 1919 р.).
- •55. Перша редакція «воєнного комунізму» в Україні (перша половина 1919 р.).
- •56. Воєнно-політичні події в Україні влітку 1919 р. – березні 1920 р.
- •57. Радянсько-польсько-українська війна 1920 року. Друга редакція «воєнного комунізму».
- •58. Придушення військово-бюрократичної диктатури Врангеля у Криму (червень – листопад 1920 р.).
- •59. Усрр в умовах повстанського руху в Україні (листопад 1920 р. – листопад 1921 р.).
- •60. Нова економічна політика в Україні (1921 – 1929 рр.)
- •61. Утворення срср та участь українського народу в цьому процесі. Місце і роль усрр в срср.
- •62. «Українізація»: соціально-політична сутність і наслідки (1923 – 1933 рр.).
- •63. Утвердження однопартійної системи в Україні (1921 – 1925 рр.).
- •64. Боротьба в середині правлячого класу України (1921 – 1929 рр.).
- •65. Радянська індустріалізація: соціально-економічна сутність і наслідки (1925 – 1939 рр.).
- •66. Колективізація: соціально-економічна сутність і наслідки (1929 – 1939 рр.).
- •67. Масові репресії: основні етапи, їх особливості та наслідки ((1928 – 1939 рр.).
- •68. Радянізація західноукраїнських земель (вересень 1939 – червень 1941 рр.).
- •69. Радянська державність в усрр доби Другої світової війни (червень 1941-літо 1942рр; 1943-1945рр)
- •70. Фашистський окупаційний режим в Україні: організація управління та політика (1941 – 1944 рр.).
- •71. Антирадянський Рух Опору в Україні: програма державотворення і практика (червень 1941 р. – 1945 рр.).
- •72.Усрр доби культу особи й. Сталіна. Національно-визвольний рух у Західній Україні (1946 – 1953 рр.).
- •74. Соціально-економічна еволюція Радянської України доби «загальнонародної держави» (1961 – 1985 рр.).
- •75. Державний устрій і політичний лад Радянської України доби «загальнонародної держави» (1961 – 1985 рр.).
- •76. Державотворче питання у визвольному русі в Україні доби «загальнонародної держави» (1961 – 1985 рр.).
- •77. Українська радянська державність в умовах реформ м. Горбачова (1985 – 1991 рр.)
- •78. Піднесення національно-визвольного руху в Україні (1986 – 1991 рр.)
- •79. Ліберально-бюрократична революція 1991р. І відновлення незалежності України.
- •80. Соціально-економічна трансформації в українському суспільстві (1991 – 2015 рр.).
- •81. Особливості зовнішньої політики урядів України доби відновленої незалежності (1991 – 2015 рр.).
- •82. Пострадянська трансформація української державності у 1991 – 1994 рр.
- •83. Становлення і утвердження політичного режиму одноосібної влади Президента в Україні (1994 – 2004 рр.).
- •85. Суспільно-політичні трансформації в Україні у між революційний період (2005 – 2013 рр.).
- •86. Третя ліберально-бюрократична революція в Україні (листопад 2013 р. – листопад 2014 р.).
- •87. Українська державність в умовах реформ та іноземної інтервенції (2014 – 2016 рр.).
- •88. Науково-технічна революція і трансформація української державності у другій половині хх – на початку ххі століття.
53. Гетьманат п.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Загальні верстви населення не підтримували Центральну Раду та її Раду Міністрів, тому переворот пройшов майже без пострілів та крові, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Головною причиною успішності перевороту був параліч Центральної Ради. В Софіївському соборі єпископНикодим миропомазав Гетьмана, а на Софіївському майдані відслужили урочистий молебен. Тоді ж було опубліковано «Грамоту до всього українського народу», де Гетьман заявляв, що взяв на себе тимчасово всю повноту влади. Відповідно до цього документу, Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та їх товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман також повідомляв, що незабаром видасть закон про вибори до Українського Сейму. Було обіцяно «забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці». До скликання Сейму в Україні мали діяти «Закони про тимчасовий державний устрій України», видані того ж самого дня. У них були визначені головні напрями діяльності Гетьмана у політичній сфері, організації державного управління, дані гарантії громадянських прав населення, оголошено про встановлення Української Держави замістьУкраїнської Народної Республіки. Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами…», вся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася у руках Гетьмана. За формою це була диктаторська влада з атрибутами національної традиції, за політичною суттю — авторитарний режим консервативної частини населення без чітко оформленої моделі побудови нової держави.
54. Українська Директорія та інтервенція проти неї Антанти і Радянської Росії (грудень 1918 р. – червень 1919 р.).
14.11.1918 р. — червень 1920 р
Розвал монархічних урядувань у Німеччині та Австро-Угорщині в листопаді 1918 року привів до краху й окупаційний режим (уряд Скоропадського) на Україні. В ніч на 14 листопада 1918 року в Білій Церкві була утворена Українська Директорія в складі В. К. Вінниченка, С. В. Петлюри та інших, яка через місяць увійшла в Київ. Уряд Директорії 16 січня 1919 року оголосив війну Радянській Росії
В кінці 1918 на початку 1919 років значна територія країни, включаючи Київ, була захоплена більшовиками. Роздані селянам землі вони почали відбирати і передавати в «совхози» та сільськогосподарські «комуни». Все селянство було зобов'язане здавати державі всю сільськогосподарську продукцію, за винятком дуже обмеженої норми, залишеної для особистого споживання. Селяни почали усвідомлювати, що на обіцянки більшовицької пропаганди не можна покладатися, і запізно повертати свої симпатії до Директорії. По всій Україні вибухали повстання проти більшовиків, але було вже запізно. В квітні 1919 року на Правобережжі були розгромлені війська Директорії, і станом на весну 1919 року на території України (крім Надзбурччя і західних областей) знову було встановлено радянську владу.
Протягом 1918 Антанта ставилась вороже до УНР і Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, повністю підтримуючи Добровольчу армію генерала А. Денікіна та ідею російських шовіністичних кіл про відновлення «единой и неделимой России». В жовтні 1918 у Женеві в переговори з представниками країн Антанти намагався вступити міністр закордонних справ Української Держави Д. Дорошенко але через початок антигетьманського повстання ці спроби були припинені. Директорія УНР не була визнана Антантою, а позиція українського уряду розглядалась її дипломатами як «більшовицька». Змушена вести бої на два фронти, Директорія вирішила вступити в переговори з військовим командуванням Анатанти. 6 лютого 1919 року командуючий французькими військами д'Ансельм поставив українській делегації — І. Мазепа, Степан Бачинський, О. Греков, Сергій Остапенко, у Бірзулі попередні умови для початку переговорів — відставка Володимира Винниченка, Володимира Чехівського та Симона Петлюри, контроль над фінансовою політикою українського уряду; звільнення з в'язниць гетьманських міністрів, та інші. Найбільш важливе для української делегат питання про визнання незалежності УНР на переговорах не ставилось.
Після виходу 11 лютого 1919 року зі складу Директорії Володимира Винниченка і формування 13 лютого 1919 року нового уряду без участі представників соціалістичних партій переговори продовжились. Не подаючи надії на можливість визнання УНР, Антанта вимагала підпорядкування української армії союзному командуванню і включення її поряд з Добровольчою армієюгенерала Денікіна у єдиний антибільшовицький фронт та встановлення контролю Антанти над українськими землями. На ці умови українська делегація категорично не погодилась.