63. Утвердження однопартійної системи в Україні (1921 – 1925 рр.).

Більшовики в Росії завоювали владу шляхом перевороту, але утримали її завдяки підтримці мас, які повірили їхнім гаслам. Однак постійно покладатися на це було б необачно. Народ буквально сприймав зміст проголошуваних лозунгів: фабрики — робітникам, землю — селянам, владу — радам! Ленін же вважав безпосередній перехід підприємств у руки робітників політично небезпечним анархо-синдикалізмом, розглядав зрівняльний поділ землі як тимчасову поступку малосвідомому селянству і не уявляв собі виборів до рад без визначення кандидатів у депутати авангардною, тобто власною, партією. Відразу після приходу до влади він поставив за мету перетворити свою партію з урядової у державну.

В україні проблеми більшовикам доставляли партії боротьбистів УКП(б) і борбистів , лідерів яких КП(б) У переманили , а партії самоліквідувалися.

64. Боротьба в середині правлячого класу України (1921 – 1929 рр.).

Початок дискусії поклав Лев Троцький, який висунув гасло «одержавлення» та «перетрусу» профспілок. Він вважав, що профспілки мають зосередити в своїх руках усе керівництво економічним життям, наголошував на необхідності збереження принципу «призначенства», захищав мілітаризацію виробництва, пропонував продовжувати «зрощування» господарського апарату з апаратом спілок. Керівництво профспілок мало щодо цього іншу думку, вважаючи за необхідне розширювати само діяльність спілок та розвивати демократичні засади в їх роботі. Позиція більшості ЦК була висловлена у «платформі 10-ти» (названа за кількістю осіб, які спершу підписали її). Ленін сформулював її у кількох пунктах: 1) звичайний демократизм (без будь-яких перебільшень, без всякої відмови від прав ЦК «призначати» тощо, але й без упертого захисту помилок і крайнощів деяких «призначенців», що потребують виправлення); 2) виробнича пропаганда (йдеться про все, що є слушного... у «формулах» «виробнича демократія», «виробнича атмосфера» та інших). Під час дискусії виникла так звана буферна група на чолі з Миколою Бухаріним, яка намагалася поєднати погляди Леніна й Троцького.

Нове загострення ідейно-політичної боротьби відбулося у 1923-1924 pp. Криза НЕПу, яка призвела до погіршення політичної та економічної ситуації, недоліки в діяльності комуністичної партії, загострення боротьби за владу та особисте суперництво в керівництві більшовицької партії у зв'язку з хворобою Леніна зумовили нову внутріпартійну дискусію. розпочав  Л. Троцький, який у листі від 8 жовтня 1923 р. до керівних органів партії піддав критиці бюрократизацію партійного апарату й згортання внутріпартійної демократії. 

Дискусії початку 20-х років справді були дискусіями в широкому розумінні, під час яких відбувалися обговорення, полеміка і,, звичайно, політична боротьба. При цьому меншість не мала змоги висловитись у пресі, виступити на зборах. Це було однією з причин того, що дискусія не привела до істотних змін у політичному житті, шанс демократизувати суспільство не було використано, політична ситуація погіршувалася.

На цьому боротьба за владу не припинилася. Позиції Троцького та його прибічників, хоч і ослабли, та все ж залишалися досить міцними. Смерть Леніна спричинила новий виток політичної боротьби. Імпульсом для неї стали публікації Троцького з історії більшовизму. Цим скористалися його опоненти. У пресі з'явилися критичні статті на публікації Троцького «Про Леніна» та «Уроки Жовтня». Троцького звинуватили в «ревізії ленінізму» й зняли з поста голови Реввійськради. У результаті цієї пропагандистської кампанії зріс авторитет Сталіна . Найбільшого загострення ідейно-політична боротьба набула у 1927 р. з появою опозиційних платформ щодо лінії Сталіна. Найрадикальнішою з них була «платформа 15-ти» Одним з методів регулювання діяльності місцевих парторганізацій були «чистки» (виключення з КП(б)У). У середині 1921 р. в Компартії України нараховувалось 97869 комуністів, 18% з яких були вихідцями з інших партій. Під час «чистки» було виключено 21260 осіб (22%). Кількість вихідців з інших партій зменшилася до 5 %. У 1926 р. була проведена часткова перевірка й «чистка» сільських осередків, а в 1927 р. — всесоюзний перепис (перереєстрація) членів та кандидатів у члени партії. Ще одну «чистку» здійснили в 1929-1930 pp., під час якої було виключено з партії майже кожного десятого. 73. Постсталінська модернізація в УСРР (1953 – 1964 рр.).

сутність модернізації: спроба пристосувати диктатуру бюрократії радянського типу до існування в умовах науково-технічної революції.

механізм: кадрова політика, комплектування партійної бюрократії із господарської бюрократії.

економічні реформи: запровадження економічної самостійності колгоспів шляхом ліквідації машинно-тракторних станцій; скорочення армії більш ніж в 2 рази.

технологізація побуту внаслідок НТР.

- розділення райкомів і обкомів партії комсомолу на міські та сільські

- підготовка реформи по ліквідації обкомів партії комсомолу

- замість міністерств УСРР поділено на економічні райони

- ліквідація республіканських і всесоюзних міністерств підприємства, замість них – територіальні інституції.

5 березня 1953 р. помер Й. Сталін. Група партійних керівників на чолі з М. Хрущовим усунула Л. Берію і прийшла до влади в липні 1953 р. На XX з’їзді компартії М. Хрущов частково викрив злочинну діяльність Сталіна. Розпочалася реабілітація засуджених сталінським режимом. З концентраційних таборів звільнено тисячі репресованих (крім депортованих в ході декуркулізації селян, укр. націоналістів, кримських татар). Здійснювалися реформи, що певною мірою сприяли розвитку економіки, освіти, науки. Нові явища відбувалися у сфері культури. Певною мірою розширювалися права національних республік. Уряд УРСР у 1956 р. здобув у своє підпорядкування понад 10 тис. промислових підприємств. Зросла вага України в загальносоюзному народногосподарському комплексі. Збільшено асигнування на забезпечення науково-технічного прогресу, запроваджено самостійність колгоспів і радгоспів  сільське господарство вперше стало рентабельним. Але усе це робилося переважно екстенсивним шляхом.

Як і раніше, продукція народного господарства знаходила попит головним чином на внутрішньому ринку, частково в країнах «соціалістичного табору» та деяких слабкорозвинутих країнах світу. Її якість не відповідала світовим стандартам. Основну частину радянського експорту становила не готова продукція, а сировина, особливо нафта, газ.

Україна виступала одним з основних виробників с/г продукції. Увага спрямовувалася не на підвищення продуктивності праці та врожайності, а на нарощування кількісних факторів, розширення площ під зернові культури. В УРСР удвоє збільшилися посівні площі під кукурудзу. Загострилися проблеми в розвиткові тваринництва.

Було здійснено ряд соціальних програм. В 1956р. проведено пенсійну реформу, середній розмір пенсій за віком зріс більш ніж у 2 рази, почали виплачувати пенсії колгоспникам. Значно зросли асигнування на освіту і охорону здоров’я, скорочено тривалість робочого дня до 7 год. Значно збільшились асигнування держави на житлове будівництво.

19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР за згодою з Президіями Верховних Рад Росії та України прийняла рішення про передання Криму зі складу РРФСР до складу УРСР. Крим став головною всесоюзною здравницею  населення Криму швидко зростало, особливо російськомовна частина.

Хрущовська «відлига» сприяла національно-духовному пробудженню і культурному розвитку України. Це проявилось насамперед у виступах окремих представників інтелігенції з критикою національної політики Сталіна, на захист української мови, проти русифікації та ідеологічного контролю Москви. Розпочалось видання фундаментальних наукових праць: «Українська Радянська Енциклопедія», «Історія української літератури», багатотомний словник української мови. Було започатковано підготовку багатотомної історії України, «Історії міст і сіл Української РСР». З 1957 р. почав видаватися «Український історичний журнал».

У 1958 р. прийнято закон про зв’язок школи з життям, за яким батьки не мали права відмовитись від вивчення їхніми дітьми російської, англійської чи німецької мов, однак могли відмовитись від української  укр. мова ставала непрестижним, непотрібним для життя предметом. Культурне життя УРСР було складним і суперечливим. Переслідування відомих діячів укр. культури, освіти, науки.

Постсталінська модернізація носила поверховий характер і не зачіпала основ командно-адміністративної системи (залишились монополія КПРС на владу і недоторканою марксистсько-ленінська ідеологія, зберігалися основні функції політичної поліції (КДБ). Недостатньо продумані та непослідовні спроби реорганізації в галузі економіки, домінування вольових рішень, серйозні прорахунки в зовнішній політиці – все це зводило нанівець постсталінську модернізацію. Рівень життя народу підвищувався повільно. Виникли серйозні труднощі з хлібом. У країні зростало невдоволення. Загострювалась ситуація і в партійному керівництві. Підготовка реформи М. Хрущова по ліквідації обкомів партії комсомолу викликала роздратування значної частини партноменклатури, яка за роки сталінського режиму звикла до гарантованості свого панівного становища і не бажала цього втрачати.

У жовтні 1964 р. М. Хрущов був усунений з посади першого секретаря ЦК партії та Голови Ради Міністрів СРСР. Новим партійним керівником став Л. Брежнєв, який поступово згортає модернізацію.