11. Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, державний устрій, внутрішня і зовнішня політика (988 – 1097 рр.).

До хрещення Русі, християнство вже було сприйнято, як віросповідання у двірських кругах та при княжій дружині, про, що свідчать факти хрещення Ольги, присяга княжої дружини в церкві святого Іллі у Києві 944 р.. Підґрунтя для християнства в Києві та в княжій династії до всезагального хрещення вже існувала. Такий ж самий висновок, можна зробити і з освітою та книгами, серед двірських кіл. Але як і з поширенням християнства, після хрещення Русі, освіта також набирає загальнішого характеру. З Візантії (зокрема Корсуня) до Києва прибувають релігійні реліквії, та ченців. Запровадження християнства на Русі розширило її економічні зв’язки. За часів правління Володимира крім Візантії Київська Русь підтримувала зв’язки з Німеччиною, Римом, Польщею, Чехією, Скандинавськими країнами. Після Володимира настає період міжусобиць. Після смерті Володимира (1015) залишилося 12 його синів, між якими почалася боротьба за київський престол. Спочатку Києвом заволодів Святополк, убивши своїх братів Бориса, Гліба і Святослава (князі Борис і Гліб стали першими руськими християнськими святими). Проти Святополка, якого прозвали Окаянним, виступив Ярослав. Таким чином від 1036 р. цїла Руська держава, з виїмком Полоцької волости, була під властию Ярослава. Часи князювання Ярослава Володимировича 1019-1054 p.. Було збудовано нову лінію оборони на південних кордонах Русі. У 1036 р. печеніги намагалися захопити Київ, але були остаточно розгромлені. Дуже живі зносини бачимо за часів Ярослава між Русию і скандинавськими краями. Варязькі дружини невідмінно виступають у всїх важнїйших походах Ярослава, почавши від його бунту проти батька до походу на Византію 1043 р. Подібно як за Володимира, зверхня полїтика має більш консервативний характер, її мета — злучити і задержати в цїлости землї Руської держави; головно тільки на півночи, між слабими і податливими фінськими народами розширяли ся неустанно далї її границї. В усіх великих містах було зведено християнські храми, серед них головний храм Русі - Софія Київська; було засновано багато монастирів. Найбільший з них - Києво-Печерський. У 1051 р. Ярослав без відома Константинопольського патріарха поставив митрополитом Київським вітчизняного церковного діяча Іларіона. Значно розширились її торговельні й політичні зв’язки з європейськими державами. Королі багатьох країн намагалися поріднитися з Великим київським князем. Донька Ярослава Анна була одружена з французьким королем Генріхом, а після його смерті вона стала королевою Франції. Інша донька - Єлизавета - вийшла заміж за норвезького короля Геральда. Перший син Ізяслав був одружений із сестрою польського короля Казимира, а другий син Всеволод побрався з візантійською принцесою з дому Мономахів; ще один син був одружений з донькою саксонського ландграфа, а угорський принц Владислав узяв за дружину одну з доньок Ярослава. Ярослав помер у 1054 р. Після Ярослава Мудрого в Київській Русі почалися міжусобні війни князів за найкращі землі й міста, за київський престол.