ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

кож висока гідність людського розуму. Другий – це сам про цес людського пізнання. Перший не потребує доведення, це справа віри. Другий богослов трактує в такому порядку. Ми визнаємо дію божества першоджерелом релігійної віри. Тоді слід визнати, що в людській душі є щось, що сприймає цю дію. Це – свідомість людини. Вона відрізняється від розуму тим, що має вищу якість, здатність відання, відчуття надчуттєвого, тобто надприродного. Натомість розум оперує відчуттями, які йдуть від оточення, і на цій основі пізнає світ. Свідомість – це вже не звичайне мислення, а вище пізнання, ідеальний пог ляд, безпосереднє споглядання надприродного. Водночас сві доме споглядання доповнюється працею почуттів і волі, пра цює все мислення, відбувається пізнання Бога, виникають рі зноманітні релігійні уявлення і поняття (у цьому, між іншим, причина виникнення релігійної різноманітності). Так, під впливом одкровення і людської розумової діяльності утворю ється релігія. Концепція досить витончена.

Академічний теїзм, звертаючись до наукової аргументації, робить серйозний крок на шляху до вдосконалення богослов ської теорії походження релігії. Але й він не може перейти межу, яка веде до справжньої науки, не може відмовитись від абсо лютного пріоритету віри як провідного аргументу. Він просто намагається піднестися до сучасного рівня розвитку людсько го мислення, хоче зробити релігію більш сучасною.

Перші спроби наукового пояснення походження релігії

Спроба знайти земні витоки релігії сягають у далеку давни ну. Ще в V ст. до н. е. Критій (бл. 460 – 403 до н.е.) висловив думку про те, що релігія є вигадкою законодавців. Він був засновником політико державної гіпотези виникнення релігії. Цю точку зору поділяв Лактацій (бл. 250–325), який називав засновником рим ської релігії другого легендарного царя Риму – Нумо Помпілія.

Ефектного і гострого вигляду ця гіпотеза набула у гумані стів та енциклопедистів XVII–XVIII ст. Відомі атеїсти тієї епо

11

Лубський В.І., Лубська М.В.

хи Жан Мельє (1664–1729), Франсуа Вольтер (1694–1778), Жан Жак Руссо (1712–1778), ціла плеяда матеріалістів XVII– XVIII ст. у Франції вважали релігію продуктом ошуканства, вигадки, невігластва, наслідком свідомої нечесної змови для досягнення певних інтересів чи загального суспільного спо кою.

Стародавньому світові належить ще одна концепція ви никнення релігії, яка дістала назву євгемеризму. Її автор, ста родавній філософ Євгемер (бл. 340 – 260 до н.е.) вчив, що релі гія бере початок із шанування і обожнення найстаро давніших царів.

У стародавньому світі народилася натуралістична конце пція походження релігії.

Ще софіст Продікт (бл. 470 до н.е. – р. см. невід.) вбачав джерело релігії в шануванні хліба, вина, Місяця, річок тощо як корисних і потрібних людині речей. Ця точка зору ґрунтуєть ся на тому, що все духовне, в тому числі й релігія, виникло в процесі розвитку матеріального світу як похідне від нього. Релігія є наслідком відображення світу в свідомості людей, ві дображення взаємовідносин людей й природи і між собою, ві дображення перекручене, фантастичне.

Безумовно, таке широке розуміння процесу виникнення релігії виникло не відразу. Окремі мислителі, більшою чи мен шою мірою поділяючи таку матеріалістичну у своїй суті точку зору на світ, вихопили якусь часточку, якийсь бік цього про цесу, лише один момент розвитку суспільної свідомості, бо вони ще не розуміли матеріалістичного характеру історії сус пільства. Це були геніальні припущення, здогади з дуже обме женою аргументацією, іноді суто логічного порядку.

З числа таких мислителів насамперед назвемо Епікура (324 – 270 до н.е.), який висловив думку про те, що світ вічний і нескінченний, а отже, не міг бути створений богами. Учень Епікура Лукрецій Кар (бл. 96 – 55 до н.е.), розвиваючи думки вчителя в поемі “Про природу речей”, писав, що люди створи ли уявлення про богів зі своїх спостережень природи, що жах

12

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

людей перед могутніми силами природи штовхає їх споруджу вати богам капища. Ще один учень Епікура Петроній (р. нар. невід. – 66) є автором відомого афоризму: “Перших богів на землі створив страх”. Цю думку висловив ще засновник мате ріалістичної лінії в філософії Демокрит (460 – 361). За часів Демокрита побутувала думка, що релігію винайшли стародавні єгиптяни, які зробили це через страх перед грізними силами природи, а від них її запозичили інші люди. Про це також пи сав відомий історик стародавнього світу Діодор Сицілійський (бл. 90 – 21 до н.е.), а також відомий своїм відвертим атеїзмом стародавній письменник із сирійського міста Самосата Лукі ан (бл. 120 – після 180). Можна було б назвати ще чимало інших імен.

Натуралістична концепція походження релігії знайшла своє відображення в численних працях як матеріалістів, так і нематеріалістів у подальшому розвитку релігієзнавства. Тут треба згадати Давида Юма (1711 – 1776) і його “Природну істо рію релігії”, Томаса Гоббса (1588 – 1679), Г.Гегеля (1770 – 1831), його учня Д.Штрауса (1808 – 1874), Ф.Ніцше (1844 – 1900), Л.Фейєрбаха (1804 – 1872), Ф.Енгельса (1820 – 1895) та бага тьох інших. Кожен з них зробив певний внесок у наукову тео рію походження релігії, але вони здебільшого обмежувалися філософським аспектом цього питання, віддаючи данину ма теріалістичному чи ідеалістичному її трактуванню, разом з тим прокладаючи шляхи для її наукового вирішення.

Завдання учасникам студентського історичного наукового гуртка

Підготуйте на засіданні гуртка обговорення теми: “Ста родавні мислителі: Платон, Демокріт, Арістотель, Епікур про релігію”.

13

Лубський В.І., Лубська М.В.

Наукові теорії походження релігії

Розвиток науки і культури, особливо поглиблення дослі джень у галузі вивчення людини і суспільства, дали поштовх у розвитку релігієзнавства. Але його не обминули політичні пристрасті. Тому релігієзнавчі теорії набувають різного забар влення: від апологетичного захисту релігії і намагання прис тосувати її до науки – до “надвойовничого” атеїзму, який в усьому заперечує релігійне. Позначилось це і на концепціях походження релігії, і на їх оцінюванні. Мабуть, потрібно шука ти розумну середину, яка забезпечить об’єктивне наукове до слідження релігії, її історії і вчень. Розглядаючи теорії похо дження релігії, треба відкинути політичні симпатії та антипатії, поспішні обвинувачення, тому що в кожній з них є своя слуш ність. Навіть хибні припущення підказують нам, куди не слід спрямовувати дослідження.

Наш огляд наукових концепцій походження релігії не може претендувати на цілковиту повноту. За останні півтора ста років у цій галузі з’явилося стільки припущень, гіпотез, теорій і навіть просто вигадок та фантазій, що розгляду їх усіх треба було б присвятити кілька томів.

Отже, розглянемо найголовніше.

Англійський лінгвіст М. Мюллер (1830–1900), досліджу ючи мови стародавніх народів, висунув припущення, що по чатком релігії є міф про Сонце, знайдений ним у мовних па м’ятках. Так була започаткована міфологічна теорія, що релігії стародавніх починалися з обожнювання життєдайного світи ла. Хотів цього Мюллер, чи ні, але це було ударом по теологіч ній концепції (а він сам свого часу поділяв думку про одкро вення як джерело релігії), бо певною мірою заперечувалось надприродне походження релігії. На жаль, концепція Мюлле ра мала хистку наукову основу, оскільки була неузгоджена з історією виробництва, за якою міфи про Сонце пов’язані з пе реходом окремих племен до землеробства, а релігійні уяв

14

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

лення були в людей, які ще жили зі скотарства, полювання і збиральництва.

Наприкінці XIX– на поч. XX ст. набула поширення анімі стична теорія, засновником якої був Е.Тайлор (1832–1917). Заперечуючи надприродне походження релігії, Тайлор вважав, що релігія почалася з віри в духів і в душу. Цю віру він назвав анімізмом (від лат. аnimus – душа, дух). На його думку, згодом анімізм був доповнений іншими релігійними уявленнями, пі сля чого виникла ціла система релігійних уявлень і почуттів. Але численні дослідження первісної культури свідчать, що анімізм у чистому вигляді у жодних народів ніколи не існував, у багатьох первісних народів анімістичні ідеї були другоряд ними в їх релігійному здобутку.

Послідовники Тайлора запропонували різні концепції виникнення анімістичних уявлень. Так, концепція Г.Спенсера (1820–1903) народилася з ідеї “двійника”, згідно з якою перві сна людина бачила свого чи чужого двійника уві сні, у марен нях, звідки й з’явилась думка про подвійну сутність людини. Г.Кунов (1862–1936) шукав виникнення анімістичних уяв лень у прагненні первісної людини до самопізнання, у самоза глибленні. Анімістична теорія дала поштовх високій оцінці нашого першобуття.

У процесі критики анімістичної теорії виникла ще одна концепція виникнення релігії – аніматизм, згідно з якою ані містичному комплексові передувала ідея загального одухот ворення речей, усієї природи. Вважалося, що кожна річ, кожне явище має “свого хазяїна”, “свій голос”. Це був примітивний пантеїзм. Цю концепцію активно розробляли видатні етног рафи В.Г.Богораз (1865–1936) і Л.Я.Штеренберг (1861–1927). Таке явище, яке б одухотворювало всю природу шляхом по рівняння всіх її речей і явищ з людиною, справді існувало, але воно аж ніяк ще не було релігією. Це явище дістало назву уосо блення природи, яке ще не знало відокремлення духовного від матеріального і було рисою міфологічного світорозуміння, відмінного від релігійного. Але про це мова піде згодом.

15

Лубський В.І., Лубська М.В.

З критики анімізму виросла також концепція преаніміз му. Англійський вчений Р.Маретт (1866–1943) вважав, що анімізму передувала віра в силу, позбавлену індивідуальності і фізичних властивостей, яка не пов’язана з матеріальними ті лами, але виявляється в них. Користуючись термінологією до сліджуваних ним племен, він назвав її “мана”. Втім, таке по няття складніше, ніж поняття “душа”, тому воно не може пере дувати анімізмові. Припущення Маретта хибне.

Французький психолог Л.Леві Брюль (1857–1939) вису нув ідею, нібито у первісних людей існувало дологічне мис лення, глибоко відмінне від мислення сучасних людей. Воно й зумовило створення понять, які не вкладаються в звичайну схему розвитку людського мислення. Але існування дологіч ного і, виходить, нелогічного мислення не пов’язується з твор чою діяльністю людей у виробництві, а без неї не було б розви тку первісного суспільства.

Близькою до преанімізму є теорія французького соціоло га Е.Дюркгейма (1858–1917), згідно з якою одвічним елемен том релігії є культові обряди тотемізму, які й стали основою для створення різних релігій. Бог – це символ, у якому суспі льство обожнює себе для зміцнення своєї влади, а тому все соціальне є релігійним. Релігія виникає разом із суспільством. Останній висновок не відповідає фактам історії: певний час суспільство було безрелігійним.

Преанімістичні теорії, критикуючи вразливі місця аніміс тичної теорії, не допомагали з’ясувати питання виникнення релігії, а навпаки, були кроком назад порівняно з анімізмом.

Наукове пояснення походження релігії намагається дати магічна теорія, яку запропонував Д.Фрезер (1854–1941), автор відомого твору “Золота гілка”. Духовний розвиток людства він розглядав як процес, що проходить три стадії: магію, релігію, науку. Основою первісної релігії є магія, у них є спільна риса – вони обидві мають впливати на волю якихось надприродних сил. Людина спочатку намагається боротися за свій добробут за

16

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

допомогою магічних засобів, а переконавшись у їх неспромож ності, вдається до релігії. Релігія виходить з магічних обрядів. Але згодом людина бачить і безсилля релігії в цій справі, і тоді вона винаходить науку. Виходить, що магія, релігія і наука од накові за значенням, це – ланки єдиного ланцюга. Насправді ж це зовсім різні галузі мислення і діяльності людей.

На завершення розглянемо психологічну теорію, яка по яснює появу релігії особливостями психологічної природи людини. Цю теорію започаткував автор теорії психоаналізу З.Фрейд (1856–1939). Релігія, за Фрейдом, є наслідком психі чних переживань людини, яка перебувала в стресовій ситу ації. Духовний світ первісної людини схожий із світорозумін ням душевнохворого, релігія і нервова хвороба мають спільне, бо психічно хвора людина так само вірить у силу своїх ідей, як це робила первісна людина. У Фрейда психічне передує соціа льному і цілком визначає його, а тому психологічне сприйнят тя світу первісною людиною і зумовлює релігійне світорозу міння. Але це далеко не так, бо не психологічні особливості цілком визначають ідеологічні процеси, а насамперед соціальні. Релігію Фрейд розцінює лише як явище індивідуального жит тя людини, а останнє розглядає лише з біологічної точки зору. Насправді ж релігія є значно більшим, ніж те, чим її розуміє Фрейд, а людина є явищем не тільки природи, а й суспільства.

Окремо слід сказати про концепцію прамонотеїзму, яка більше могла б належати до теїстичних концепцій, але оскіль ки вона виникла в наукових колах і детально трактує першо початок релігії, згадаємо її саме тут. Католицький монах і етно граф Е.Ленг (1841–1912) висунув версію, що люди споконві ку визнавали існування Єдиного Бога. Ця віра виникла з роз мірковування первісної людини над своєю творчою діяльнос тью і зі спостережень над батьківською владою в людській ро дині. Отже, Ленг пов’язує виникнення релігії з періодом роз виненого патріархату, але історія свідчить, що це було раніше, за часів матріархату.

17