Лубський В.І., Лубська М.В.

Найчастіше харизматичні культи виникають у лоні право слав’я, католицизму. Засновники і керівники їх оголошуються Богом або посланцем Бога чи іншої надприродної сили. Такі організації здебільшого є малочисельними. Їх прибічники схильні до надмірної екзальтованості, містицизму, ізоляціоніз му, фанатичної відданості лідерові. Безплідність їх намагань змінити світ часто породжує явище ескапізму (від англ. eskape – рятуватися, втікати) – намагання втекти від суспільства, зне цінює для них вартість земного життя, породжує сподівання на отримання благ у потойбічному житті. Нерідко це проявляєть ся в міграції за кордон чи у віддалені місця своєї країни.

Сектою, що примирилася зі своїми противниками, вва жають деномінацію.

Деномінація (лат. denominatio – досл. “зміна імені”) – пере' хідний тип релігійної організації, який залежно від характеру ви' никнення та спрямованості еволюції має риси церкви та секти.

Вона ще зберігає в собі немало рис секти (суворий конт роль за поведінкою своїх членів, віддаленість від світського життя), але дух бунтарства та ізоляціонізму їй менш власти вий. З церквою її зближує централізація, ієрархічний прин цип управління, визнання можливості духовного відроджен ня і спасіння всіх віруючих.

У процесі свого розвитку секти, харизматичні культи мо жуть перетворитися на церкви, а від церков час від часу відме жовуються сектантські угруповання.

Головні функції релігії

Релігія є невід’ємним елементом суспільного життя, важ ливим чинником суспільних відносин, її місце і роль у соціа льній системі визначають і функції релігії в суспільному житті. Зрештою, релігія як соціальний феномен самовиражається через свої функції.

Функції релігії – способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість.

Функції релігії тісно пов’язані зі структурою релігії, кожен елемент якої визначає їх специфіку, дають змогу глибше, всебі

52

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

чніше пізнати її особливості, вплив на соціум. Вони виявляють себе явно чи приховано (латентне), постійно чи тільки на пев них етапах історії, виражаючи можливості релігії та її роль у су спільстві. Якщо функції релігії окреслюють і характеризують форми, способи, напрями, рівень впливу релігії в суспільстві, то роль релігії є наслідком реалізації релігією своїх функцій.

Релігія задовольняє різноманітні потреби людини, але жоден із соціальних феноменів не здатен замінити її. Саме це і визначає особливість її функцій, серед яких виділяються: ком пенсаційна, терапевтична, втішальна, світоглядна, регулятив на, комунікативна, інтегративна, дезінтегруюча, ідеологічна, політична, правова, культуроформуюча, легітимуюча. Це дає підстави стверджувати, що релігія є поліфункціональним фе номеном. Кожна із функцій релігії є відображенням духовних потреб, інтересів індивідів, спільнот.

Компенсаційна функція. Вона є своєрідною реакцією на рі зноманітні переживання людини, забезпечуючи процес розв’я зання в трансцендентному вимірі життєво важливих супереч ностей і проблем людського буття. Релігія психологічно компен сує обмеженість, безсилля, залежність людей від об’єктивних умов існування, наповнює змістом сенс їхнього життя, впливає на ціннісні орієнтації, систему ідеалів, цілеспрямування.

Терапевтична, втішальна функції. Вони тісно пов’язані з компенсаційною, оскільки забезпечують зняття психологіч ної напруги, відчуття невизначеності й тривоги на індивідуа льному рівні, збереження внутрішньої рівноваги, душевного спокою, емоційного, соціального оптимізму. Забезпечується вона внаслідок спілкування між віруючими, між віруючими і священнослужителями в процесі культових церемоній тощо.

Світоглядна функція – її особливість полягає у виробленні своєрідної сукупності поглядів, оцінювань, норм, установок, які визначають розуміння людиною світу, орієнтують і регу люють її поведінку.

Залежно від способів та аргументів, завдяки яким люди на пояснює світ, її світогляд може бути філософським, міфоло гічним або релігійним. Релігійний світогляд включає в систему

53

Лубський В.І., Лубська М.В.

“людина – світ” комплекс надприродних істот, зв’язків і від носин, прагне пояснити події, явища земного буття впливом потойбічних, надприродних сил. Відповідно до цього він роз глядає і смисл життя, усвідомлення якого додає людині сил у подоланні життєвих проблем, навіть і в сприйнятті смерті. Кожна релігія посвоєму тлумачить цю проблему, але всі ви знають те, що земне життя людини є лише фрагментом її бут тя, яке після смерті продовжується у потойбічному світі.

Регулятивна функція. Ця функція виявляється в регулю ванні соціальних відносин, вчинків віруючих через систему заборон, табу, санкцій, стосуючись не лише їх поведінки в сус пільстві, а й у сім’ї, інтимній сфері. З цієї точки зору релігія є ціннісно орієнтаційною і нормативною системою. Водночас кожна релігія має свою систему цінностей, які ґрунтуються на особливостях її віровчення.

Важливу регулятивну роль відіграє нормативна система релігії, яка виявляється у вимогах, правилах, покликаних за безпечити реалізацію релігійних цінностей. Норми містять у собі обов’язковість, спонукальність. Вони бувають позитив ними, зобов’язуючи до дій, або негативними, забороняючи певні вчинки, стосунки. Стосуватися можуть усіх послідов ників віровчення або конкретної групи (мирян, священнослу жителів). З огляду на особливості реалізації виділяють куль' тові (визначають порядок культових обрядів, церемоній) та

організаційно'функціональні норми (регулюють внутрішньоце рковні, міжцерковні, міжконфесійні відносини, визначають структуру релігійних організацій, порядок виборів керівних органів, регламентують їх діяльність, а також стосунки між ві руючими та священнослужителями тощо).

Комунікативна функція. Вона спрямована на забезпечен ня спілкування віруючих з Богом (молитва, інші культові дії) і між собою (під час богослужіння тощо). Релігійна комунікація охоплює різні процеси взаємодії: спілкування, соціалізацію, передавання релігійного досвіду, розвиток зв’язків між окре мими віруючими, між віруючими і релігійною громадою, духо венством, між релігійними організаціями різного віроспові

54

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

дання. Вона передбачає передавання, обмін інформацією, її засвоєння, оцінювання, що сприяє інтеграції (об’єднанню) чи дезінтеграції (роз’єднанню) релігійних груп.

Інтегративна функція. Реалізація її сприяє забезпеченню стабільності в суспільстві. На думку французького філософа, соціолога Е. Дюркгейма, релігія діє в суспільстві як клей, допо магаючи людям усвідомити свою моральну належність до соці уму, самовизначитися в суспільстві, а внаслідок цього об’єдна тися з близькими за поглядами, моральними установками, ві руваннями людьми, разом з ними брати участь у культових це ремоніях. Це сприяє утвердженню в суспільстві злагоди, солі дарності, згуртованості, знижує конфліктність, натомість поси лює суспільну рівновагу та гармонію суспільних відносин.

Різною мірою інтегративна функція виявляє себе на рівні суспільства, конфесій, а також окремих релігійних громад. Найпомітнішою вона є, коли система релігійних цінностей ві дповідає фундаментальним потребам суспільства.

Дезінтегруюча функція. Суть її полягає в тому, що, об’єд навшись на основі певного віровчення, культу, групи людей протиставляють себе іншим соціальним утворенням, в основі яких перебувають інші віросповідування. Це може бути дже релом конфлікту між представниками різних віросповідань, конфесій. Часто такі конфлікти свідомо провокуються, оскі льки вони сприяють зміцненню релігійних груп, посиленню авторитету їхніх лідерів.

Існують конфлікти і всередині релігійних об’єднань, на приклад, між консерваторами і реформаторами. Нерідко вони стають передумовою церковних, конфесійних розколів, вини кнення сектантських утворень. Часто в основі релігійних кон фліктів фігурують політичні, економічні інтереси. Нерідко під релігійними лозунгами розгортаються соціальні конфлікти.

Конфлікти, які відігравали дезінтегруючу роль, не обми нули жодної із церков, конфесій. Найпомітнішими були роз кол у християнстві, що призвів у 1054 р. до розділення його на православ’я і католицизм, реформація в католицизмі (XVI– XVII ст.), рух старообрядництва в Руській православній церкві

55