ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

Грецька католицька Церква

Виникнення католицької громади візантійського обряду

вОсманській імперії стало можливим тільки після 1829 року, коли султан Мохаммед II скасував старі заборони.

У1856 році латинський священик батько Іоанн Маран гос почав місіонерську діяльність серед православних греків у Константинополі і зібрав навколо себе невелику групу візан то католиків. У 1878 році він перебрався в Афіни (де в 1885 році і помер), а його справа була продовжена батьком Поліка рпом Анастасіаді, випускником Православного Богословсь кого училища в Халкі. У 1880 х роках византо католицькі гро мади виникли в двох селах у Фракії.

У1895 році французькі отці ассумпціоністи прибули

вКонстантинополь, де заснували семінарію і два невели ких вінзанто католицьких приходи. Окрім того, вони стали відомі видатними науковими працями по історії Східних Церков.

11 червня 1911 року папа Пій X створив ординаріат для греків католиків Османської імперії, 28 червня того ж року призначив отця Ісайю Пападопуло першим його єпископом. У 1920 році його змінив єпископ Георг Калавассі (помер у 1957 році), на долю якого випало окормлення католиків емі грантів, що бігли з Константинополя в Афіни, а також тих, хто залишив двох згаданих вище сіл у Фракії й оселився в одному з македонських містечок. Цей процес був частиною загально го обміну населенням між Туреччиною і Грецією на початку 1920 х років. У1922 році єпископ Калавассі переїхав в Афіни, з у 1923 році ординаріат був підвищений у статусі до Апосто личного Екзархату. У1932 році екзархат розділили: єпископ Калавассі залишився в Афінах, інший екзарх був призначе ний у Стамбул.

Незважаючи на те, що місцеві православні ієрархи з ві домою ворожістю ставилися до греків католиків, останні були повні рішучості служити своїм єдиноплемінникам

571

Лубський В.І., Лубська М.В.

справами милосердя і благодійності. У 1944 році вони за снували в Афінах лікарню „Паммакаристо”, що стала одні єю з кращих в країні.

Грецька Православна Церква — різка противниця існу вання цієї Церкви, у якій вона бачить агента Католицької Цер кви на православній території. Дотепер католицьким священ никам у Греції забороняється носити одяг, типовий для пра вославного священика. У1975 році, незважаючи на протести православного архієпископа Афін, в Афіни був призначений новий єпископ візанто католиків.

Громада греко католиків як і раніше невелика. У Греції більшість її членів проживає в Афінах, у Туреччині невеличка громада без священика перебуває в Стамбулі. У Греції в Церкві налічується всього 7 священиків, усі вони безшлюбні і колись служили в латинській Церкві.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ГРЕЦІЯ, ТУРЕЧЧИНА ГОЛОВА:ЄПИСКОП АНАРГІРОС ПРІНТЕСІС (НАРОДИВСЯ В

1937 РОЦІ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1975 РОЦІ)

ТИТУЛ: АПОСТОЛИЧНИЙ ЕКЗАРХ ДЛЯ КАТОЛИКІВ ВІЗАН ТІЙСЬКОГО ОБРЯДУ В ГРЕЦІЇ

РЕЗИДЕНЦІЯ: АФІНИ (ГРЕЦІЯ) ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 2 345

Греко9католики в колишній Югославії

Першими греко католиками на території, що у майбут ньому стала частиною Югославії, були на початку XVII сто ліття серби, що проживали в керованій Угорщиною Хорватії. У 1611 році вони одержали свого єпископа — візантійського вікарія латинського єпископа Загреба. Його резиденція зна ходилася в Марчеському монастирі, що став, оплотом діяль ності щодо залучення православних у Хорватії до спілкуван ня з Римом.

17 червня 1777 року після періоду напружених відносин з місцевими латинськими єпископами, указом папи Пія VI хорватські серби католики одержали свого єпархіального єпи

572

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

скопа з резиденцією в Крижевцях, біля Загреба. Спочатку він був підлеглий примасу Угорщини, пізніше (з 1853 року) —ла тинському архієпископу Загреба.

Коли після Першої світової війни виникла Югославія, Крижевицька єпархія поширилася на всіх греко католиків цієї країни. Вона містила в собі п’ять різних груп: сербів у Хорватії; русинів, що емігрували в 1750 і роки зі Словаччини; україн ців, що емігрували в 1900 і роки з Галичини; слов’ян македон ців, що проживали на півдні країни і перейшли в католицтво в XIX столітті в результаті місіонерської діяльності католиків; невеликого числа румунів у Югославському Банате. Незва жаючи на те, що вони належать до Крижевецької єпархії, гре ко католики колишньої Югославської республіки Македонія перейшли під юрисдикцію латинського єпископа Скоплє, їх апостоличного окормителя. Вони нараховують 6 100 вірую чих і розділені на 5 приходів.

Крижевецька єпархія офіційно включає всіх греко като ликів колишніх республік Югославії. Це положення не зміни лося і після розпаду Югославії.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: РЕСПУБЛІКИ КОЛИШНЬОЇ ЮГО СЛАВІЇ

ГОЛОВА: ЄПИСКОП СЛАВОМИР МИКЛОВШ (НАРОДИВСЯ В 1934 РОЦІ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1983 РОЦІ)

ТИТУЛ: ЄПИСКОП КРИЖЕВЕЦЬКИЙ РЕЗИДЕНЦІЯ: ЗАГРЕБ (ХОРВАТІЯ) ЧИСЛО ЧЛЕНІВ: 49 000

Болгарська Католицька Церква

При османському правлінні болгарські православні хри стияни (див. III.А.8. Болгарська Православна Церква), що вже двічі в історії мали свого патріарха, поступово потрапили під контроль грецьких єпископів, що призвело до еллінізації їхнього церковного життя. В 1767 році вони опинились під безпосереднім управлінням грецького патріарха Константи нополя.

573

Лубський В.І., Лубська М.В.

У XIX столітті, коли наростала боротьба за церковну не залежність з під Всесвітнього Патріархату, деякі впливові пра вославні болгари в Константинополі задумалися про можли вість унії з Римом. Вони думали, що, будучи католиками, зумі ють відродити свої національні церковні традиції, у яких від мовляв їм Константинополь.

У 1861 році вони відправили до Риму делегацію на чолі зі старим архімандритом Йосипом Сокольським для перегово рів зі Святим престолом. Переговори пройшли успішно: 8 кві тня 1861 року папа Пій IX особисто посвятив Сокольського в єпископи і присвоїв йому титул єпископа для болгарських католиків візантійського обряду. У червні того ж року він був визнаний в якості архієпископа османським керівництвом, але відразу ж після повернення Сокольський зник при загадко вих обставинах; він був насильно вивезений в Одесу на росій ському пароплаві і провів 18 років життя, що залишилися в Києво Печерському монастирі. Подробиці цього епізоду так і залишилися нез’ясованими.

Проте, вдало ототожнивши себе з болгарським націона льним рухом, Болгарська Візантійсько католицька Церква ві дразу ж заручалася підтримкою близько 60 000 віруючих. Тим часом, російський уряд став підтримувати відродження на території Османської імперії Болгарської Православної Цер кви. Ці зусилля завершилися заснуванням у 1870 році Бол гарського Православного екзархату під юрисдикцією Конс тантинопольського Патріархату, що швидко звело нанівець звертання болгар до католицизму. На рубежі XX століття три чверті болгарських католиків знову стали православними.

Із тих візантійських католиків, що залишилися, більшість проживала в македонських та фракійських селах. У 1883 році Рим створив для них нову церковну організацію: заснував апо стольські вікаріати у Фессалоніках для Македонії і в Андріа нополі для Фракії, при цьому в Константинополі залишився апостоличний адміністратор з титулом архієпископа. Грома да болгар католиків сильно постраждала під час Балканських

574

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

війн 1912—1913 років; невелика кількість тих, хто залишився

вживих, тікали в тільки но засноване Болгарське царство.

Уцій новій ситуації Рим реорганізував у 1926 році Болга рську Візантійсько католицьку Церкву: колишні церковні структури були скасовані, у Софії заснований новий апосто лический екзархат. Активну участь у перетвореннях брав апо столичний візитатор (1925—1931), а потім апостоличний де легат (1931—1934) у Болгарії архієпископ Анджело Ронкаллі (згодом папа Іоанн XXIII). Він же підтримав заснування

в1934 році в Софії семінарії з декількома типами обрядів, якою до самого закриття в 1945 році керували єзуїти.

Болгарська Візантійсько католицька Церква сильно по страждала в перші роки правління комуністів: у 1951 році єпископ загинув при загадкових обставинах, багато свяще ників були кинуті до в’язниць. Ситуація дещо покращилася після обрання папою Іоанна XXIII. На відміну від більшості візантійсько католицьких Церков у Східній Європі, ця Церква офіційно не була заборонена, хоча і діяла з безліччю обмежень.

Після повалення комуністичного режиму в Болгарії Ві зантійсько католицькій Церкві була повернута частина її власності. У1998 році в Церкві налічувалось 20 приходів, 5 священиків і 4 чоловік, що готувалися до рукоположення. Крім того, у самому екзархаті служить 9 ієромонахів і 33 че рниці.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: БОЛГАРІЯ ГОЛОВА: ЄПИСКОП ХРИСТО ПРОЙКОВ (НАРОДИВСЯ У 1946

РОЦІ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1995 РОЦІ)

ТИТУЛ: АПОСТОЛИЧНИЙ ЕКЗАРХ ДЛЯ КАТОЛИКІВ ВІЗАН ТІЙСЬКО СЛАВ’ЯНСЬКОГО ОБРЯДУ В БОЛГАРІЇ

РЕЗИДЕНЦІЯ: СОФІЯ (БОЛГАРІЯ) ЧИСЕЛЬНІСТЬ:15 000

575