Тема 15. Увага 349

Таким чином, є достатні підстави вважати сформовану увагу наслідком інтеріоризації дії контролю, що обслуговує в структурі діяльності або ж операції (мимовільна увага) або ж дії (довільна увага).

Як і будь-яке інше психічне явище, увага реалізується шляхом склад­ної і багаторівневої роботи мозку. Остання підпорядковується принципу домінанти [36]. Згідно з цим принципом, у кожен момент часу у вели­ких півкулях мозку є джерело оптимального збудження — домінанта (лат. dominans— панівний), 3 одного боку, вона гальмує інші джерела подібних збуджень, а з другого — сама посилюється за їх рахунок¹.

Певну роль у фізіологічних механізмах уваги відіграє блок, тонусу кори, зокрема сітчастий утвір. При цьому його висхідна система пере­дає до кори головного мозку імпульси, що йдуть від рецепторів та зумовлюються обмінними процесами організму, а низхідна — забезпечує збудження від кори до рухових ядер спинного мозку [21]. Вважають, що перша стосується мимовільної, а друга — довільної уваги (Слотинцева, див.: [24]). З функцією сітчастого утвору пов'язують також рівень актив­ності орієнтувальної реакції (Блок, див.: [43]; Дубровинська [14]; Лу-рія [19]; Фарбер, Дубровинська, див.: [22]). Напевно, подразник спочат­ку збуджує сітчастий утвір в цілому, а вже потім його специфічні ділян­ки, і все це позначається на характері цієї реакції.

Глибинні джерела уваги виходять з невронів, що дістали назву детекторів новизни, або невронів уваги (Соколов, див.: [24]). Вони збуджуються тільки у відповідь на зміну інтенсивності подразника, чим істотно різняться від невронів, що реагують на окремі властивості цих подразників або ж на їх відсутність. Саме ці неврони активно збуджуються, коли тварина очікує на появу сигналу або шукає виходу з лабіринту. Проте через деякий час після початку дії подразнення вони перестають реагувати, ніби звикаючи до нього.

Встановлено також, що довільною увагою керують лобові частки моз­ку (Зейгарник, див.: [40]; Лурія [19; 20]; Прібрам [28]; Уолтер [34]; Хамська [38; див.: 24]). Так, коли людина очікує на якісь події на елек­троенцефалограмі біоелектричної активності цих часток, з'являють­ся характерні повільні коливання — «хвилі очікування». Вони розповсюд­жуються по низхідній сітчастій системі до верхніх відділів стовбура моз­ку і безпосередньо впливають на рівень довільної уваги. В свою чергу, ця система пов'язана з нервовими утвореннями лобових часток мозку, що відповідають за мовлення. Напевно тому у хворих з ураженнями цих центрів практично неможливо викликати стійку увагу: вони починають виконувати запропоноване завдання, але відразу ж відволікаються на сто­ронні подразники².

'Між іншим, це пояснює природу парадоксального явища: щоб не втратити пильність, людина нерідко немовбито шукає відволікаючі подразники (наприклад, вмикає радіоприй­мач під час керування автомобілем).

²3 г.:стс:с „сслімтСпНЯ такг^х хосркх Приоидлю слчіеримсніи з їх сусідами по палаті [19]. Тоді вони мимовільно включаються в розмову, виявляючи при цьому активність, яку важко викликати, звертаючись до них безпосередньо.

Проведені дослідження (Дубровинська [14]; Фарбер, Дубровинська, див.: [22]) дають підставу розглядати фізіологічні механізми довільної уваги як такі, що прижиттєве сформувалися, тобто звертання до фізіологічних механізмів не дає вичерпного пояснення природи уваги (як, до речі, й інших психічних явищ), хоча істотно доповнює дані її психологічного ана­лізу. Складні психічні явища, як і відповідні фізіологічні системи, є по­хідними від діяльності індивіда, в межах якої вони й отримують свої, власне психологічні характеристики.