36S Розділ V. Регулятивна функція психіки

тивних емоцій у мавп зумовлювало агресію проти тих особин стада, які й раніше спричиняли їхню неприязнь, тобто і в цьому разі емоції виявля­ють свій предметний характер.

Серед фізіологічних чинників емоційних явищ неабияке місце посіда­ють властивості нервової системи індивіда. Зокрема, вони істотно позна­чаються на його емоційності — особливостях емоційного реагування на емоціогенні впливи [38; 60; 64; 65]. Від них залежить рівень емоційності, адже якщо одні гостро реагують на те, що зачіпає їхні потреби, інші, навпаки, виявляють емоційну стійкість — здатність протистояти емоціо-генним впливам [1]. Було проведено такий експеримент. Досліджувані з великої кількості слів на позначення різних емоцій виділяли ті, що харак­теризують їхню власну емоційну сферу. Серед них виокремилися три групи осіб: у представників першої переважали позитивні емоції (радість, веселий настрій), у другої — негативні (страх, гнів), у третій — співвідно­шення цих емоцій було приблизно однаковим. При цьому виявилися відмінності між юнаками та дівчатами: в перших домінувала емоція ра­дості, гнів переважав над страхом, у других — емоції радості і страху з тенденцією до більшої ролі страху.

Проте і в цьому випадку кожна емоція має свій зміст, який складається у зв'язку з особливостями взаємин індивіда з дійсністю.

16.2. Феноменологія емоційних явищ

Світ емоційних явищ надзвичайно різноманітний. Тому їх можна розріз­няти за еволюційною, функціональною та структурною ознаками (мал. 37).

За еволюційною ознакою на перший план виступають три рівні проявів емоцій [44; див.: 41].

Перший характеризує емоційний (чуттєвий) тон відчуттів (відчут­тя задоволення або ж незадоволення, приємного чи неприємного), який

Тема 16. Емоції та почуття 369

емоційно зафарбовує чуттєві образи та самопочуття людини. Другий рівень — емоції, що мають чіткий предметний характер. Це широкий спектр позитивних або негативних емоцій, які відображають ситуатив­не ставлення людини до якоїсь події. Змістом третього рівня є почуття, наприклад, комічного, гумору, іронії, піднесеного, трагічного тощо. Вони несуть у собі стійке ставлення людини до довколишнього і виникають шляхом узагальнення емоцій (Клапаред; Макдауголл, див.: [41]). Цей рівень формується в міру становлення людини як індивіда й особис­тості і визначає зміст і динаміку її емоційного життя. Так, з почуття любові до близької людини може виникати тривога за неї, горе під час розлуки, радість при зустрічі, гнів, якщо вона не виправдовує сподівань.

За функціональною ознакою, змістом якої є оцінка смислу різних явищ життя, виокремлюються дві групи емоційних явищ: провідні і похідні [7].

Провідні емоції сигналізують про смисл предмета певної потреби. Вони передують діяльності і забезпечують перетворення предмета потреби на мотив. До цього класу належать біологічні, соціальні та власне психоло­гічні емоції. Похідні емоції виникають уже в процесі діяльності і виявляють ставлення індивіда до того, що сприяє або ж перешкоджає задоволенню його потреб. Вони виявляються в конкретних ситуаціях і оцінюють смисл явищ, зумовлених їх ставленням до провідного мотиву поточної діяль­ності. Це, наприклад, емоції успіху-неуспіху, що сигналізують індивіду про міру успішності його діяльності. В свою чергу, вони поділяються на констатуючі, передбачувальні та узагальнювальні.

Констатуючі емоції «позначають» успішні або неуспішні спроби інди­віда досягти мети, передбачувальні — функціонують у ситуаціях, що неодноразово повторюються. Базуючись на констатуючих, вони сигналі­зують про можливий наслідок того чи того варіанта дії. Узагальнювальні емоції взаємодіють із провідними і стимулюють діяльність при передба­ченні швидкого успіху або гальмують при передбаченні можливих труд­нощів і невдач.

Багаторазовий процес такої взаємодії спричинює трансформацію про­відних емоцій у почуття. Вони також виділяють в образі довколишніх предметів ті, що стають мотивами діяльності, проте якщо емоції мають переважно ситуативний характер і виражають ставлення індивіда до кон­кретних умов діяльності, то почуття позаситуативні і є досить стабільним механізмом регуляції діяльності. Інакше кажучи, в емоціях відбивається смисл ситуації, в якій перебуває індивід, а в почуттях — смисл пред­метів і явищ, необхідних для нормального перебігу його життя.

За структурною ознакою, керуючись якою, прагнуть охопити всю будо­ву емоційних явищ, останні поділяються на емоційний тон відчуттів, власне емоції, афекти, пристрасті, настрій, стрес, фрустрацію і почуття.

емоційний тон — найпростіша форма емоцій, яка має вигляд неви­разних відчуттів, що супроводжують життєво важливі впливи смаково­го, температурного, больового та іншого характеру. Найчастіше це відчуття задоволення чи незадоволення, і вони оцінюють ступінь сприятливості

370

Розділ V. Регулятивна функція психіки