Тема 9. Спільності: діяльність і спілкування 229

Принаймні 25—30% учасників такого експерименту виявляють конфор­мізм — здатність підкорятися тиску спільності [34]. В одних випадках індивід використовує таку здатність, щоб захиститися від можливих санкцій чи заслужити схвалення спільності (зовнішній конформізм), а в інших — щоб підтримати будь-яку позицію спільності (внутрішній конфор­мізм). Проте в будь-якому разі це засвідчує: участь у житті спільності потребує більш чи менш активного пристосування до її вимог, і є люди, для яких така здатність стає стійкою властивістю характеру.

Конформізм залежить від характеру цінностей і норм спільності, стату­су і ролі її члена, його інтелекту, таких рис темпераменту, як тривож­ність, навіюваність. Має значення й вік. Останню залежність ілюструє сюжет казки Г. -X. Андерсена «Нове плаття короля». В ній розповідається про правителя, що дуже любив наряджатись. Цим скористалися шахраї: видали себе за ткачів і «зіткали» для нього тканину, яка має дивовижну властивість бути невидимою для людини, що посідає не своє місце і, до того ж, несусвітенно дурна. Кожен, хто дивився на короля, не хотів зажи­ти дурної слави і тому на всі лади розхвалював неіснуючий одяг. Лише маленький хлопчик закричав: «Та ж король голий!» Напевно, конформізм характеризує також досвід життя людини в спільності.

Індивід може виявляти й нонконформізм (лат. non — ні), тобто діяти всупереч спільності, проте найчастіше це шлях до конфлікту, що розв'я­зується, як правило, не на його користь. І конформізм, і нонконформізм — крайні, але поширені варіанти рольової поведінки, через яку індивід реа­лізує свої стосунки з іншими в межах спільності.

Засвоєння цінностей і дотримання норм — необхідна умова суміснос­ті членів спільності — їхньої здатності узгоджувати свої дії і підтримувати рівні стосунки за різних обставин. З іншого боку, сумісність досягається за допомогою певного співвідношення їхніх індивідуально-психологічних особливостей. Причому далеко не завжди бажаним співвідношенням є збіг, індивідуальність має складну будову і якщо, наприклад, з боку характеру чинником згуртованості буде схожість його властивостей, то з боку темпераменту — їх відмінність.

Сумісність є показником згуртованості спільності — ступеня міцності міжособистісних стосунків, їх стійкості щодо негативних чинників. У свою чергу, ступінь згуртованості є показником психологічного клімату спіль­ності, який відображає ступінь задоволеності її членів наявними між-особистісними стосунками. Психологічний клімат зумовлює самопочуття кожного члена спільності, впливає на продуктивність спільної діяльності [6]. Як правило, індивід є членом не однієї, а кількох спільностей, проте далеко не в кожній прагне досягти високого статусу. Якщо міжособистісні стосунки в спільності з якихось причин його не задовольняють, вона буде для нього лише офіційною структурою стосунків, за межі яких він не виходитиме. Проте він має потребу в міжособистісних стосунках — у середовищі, яке б задовольняло його прагнення бути значущим для інших, і тому шукає референтну (лат. referens — той, що доповідає) групу —

реальне чи уявлюване об'єднання людей, норми і цінності якого приймає й освоює. В класі можуть бути учні, референтною групою яких є не клас, а сім'я, спортивна секція, сусіди-однолітки тощо. Зі своєю референтною групою індивід може навіть не контактувати, але і в цьому випадку вона буде для нього еталоном, з яким порівнюватиметься спільність, членом якої він є. Оптимально індивід почувається тоді, коли реальна спільність водночас є для нього й референтною. У межах референтної групи він виявляє референтність — властивість, яка залежить від ступеня його значущості для інших членів, а також від того, реальною, чи ідеальною є ця група. Перша, зокрема, задає зовнішні критерії оцінки індивідом його реальної спільності, друга — внутрішні, часто вироблені ним самим.

Статус, роль, експектації, групові норми, цінності, конформізм, сумісність, згуртованість, референтність — усе це соціально-психоло­гічні явища, що виникають у процесі функціонування міжособистісних стосунків. У своїй сукупності вони складають психологію групи, яка харак­теризується станом міжособистісних стосунків і змінюється залежно від групової динаміки (від гр. Фwocutз — сила) — їх розвитку або ж розладу. Показниками розвитку міжособистісних стосунків (позитивна групова динаміка) є наявність лідера, формування статусно-рольової структури, вироблення групових норм і цінностей, прийняття групових рішень, подолання конфліктів і посилення згуртованості. Міжособистісні стосун­ки розладнуються (негативна групова динаміка) головним чином унаслі­док міжособистісних конфліктів, які не знаходять позитивного розв'язан­ня. Як правило, за ними приховується якась суперечність, що порушує процес функціонування спільності. Наприклад, її може створювати надси-туативна активність члена спільності, його прагнення вийти за межі групових норм. Фактично, це вже реакція особистості, яка часто не приймається групою й викликає її санкції. Якщо спільність закриває своєму членові можливості для сходження до особистості, він може стати на шлях ненормативного психічного розвитку.

Соціальна психологія має в своєму арсеналі різноманітні методи ана­лізу міжособистісних стосунків (3; 4; 27; 33; 37]. Одним з таких ме­тодів є соціометрія (від лат. societas — суспільство, гр. jieTpecы — вимі­рюю) — тест, який дає змогу проникнути в структуру стосунків [38]. Для цього кожному члену спільності пропонують вибрати серед інших тих, з ким би він хотів взяти участь у якійсь спільній діяльності. Число виборів, які отримує кожен член спільності, обробляють за допомогою кількісного аналізу і характеризують як систему міжособистісних стосунків у ціло­му, так і його становище в ній.

Є також референтометрія — спосіб*виявлення референтності члена спільності (Щедріна, див.: [47]). Для цього спочатку з'ясовують позиції (думки, оцінки, ставлення) кожного члена спільності стосовно значущих Для всіх об'єктів, подій чи людей, а потім дають їм можливість ознайоми­тися з позиціями осіб, які їх цікавлять. Це сприяє виявленню референт­них для досліджуваного осіб — членів його спільності.