170 Розділі). Розвиток психіки

зростання рівня опосередковування, то у дітей із ЗПР — його затримка. На прикладі пам'яті — це переважання механічного запам'ятовування »^довільним (Єгорова [22], Подобід, див.: [19])'. Навіть у підлітковому віці діти із затримкою психічного розвитку здебільшого орієнтуються на механічне запам'ятовування і майже не використовують можливостей перебудування матеріалу. На прикладі мислення — наочно-дійове пере­важає над словесно-логічним: діти не аналізують умови задачі і відразу ж, не плануючи своїх дій, здійснюють спроби наочно-образного розв'язку (Егорова, див.: [19]).

Ці дані знаходять пояснення в культурно-історичній теорії Л. С. Ви-готського. В усіх цих випадках натуральна лінія розвитку переважає культурну, тобто виявляють себе біологічні умови психічного розвит­ку, що перешкоджають процесам опосередковування. Натомість, на пер­ший план виступає недоопосередкованість — у вигляді недорозвинення пізнавальної функції психіки. З позицій цієї теорії, причини недоопосе-редкованості полягають, з одного боку, в незадовільній організації спільної діяльності дитини з дорослим, а з другого — у процесах інтеріоризації, які не забезпечують своєчасного переходу дитини від натуральної до культурної лінії розвитку. Тому в пізнавальній діяльності і переважають природні, до того ж зі зниженим темпом функціонування, механізми.

Затримку в розвитку пізнавальної функції можуть демонструвати не лише діти із ЗПР, а й діти з інтернатного закладу [60]. Про це свідчить розподіл IQ (за Д. Векслером) вихованців загальноосвітньої школи-інтер-нату для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (310 осіб, віком від 5 до 18 років) (табл. 17). Така затримка діагностуєть­ся у 44,4% з тих, хто потрапив до груп «знижена норма» та «погранич-ний рівень».

Випереджаючий розвиток є у цьому плані протилежністю затрима­ного. Пізнавальна функція тут надмірно опосередкована, про що свідчать, наприклад, явища психічної акселерації (Штейнборн, Мейєр-Пробст, див.: [25]) і, ще яскравіше, — обдарованості [39, див. 75, 50, 61, 77]. Обдарованим дітям притаманні високий рівень пізнавальної активності, потяг до творчості, вже з 6-річного віку провідною характеристикою їхнього мислення є проблемність — пошук невідповідностей і супереч­ностей. Головне те, що вони використовують оригінальні й різноманітні способи пізнавальної діяльності і тому продуктивно мислять, досконало володіють прийомами запам'ятовування, характеризуються довільністю уваги і, загалом, «уміють вчитися».

Таким чином, провідною закономірністю ненормативного психічного розвитку на рівні організму є відхилення ступеня опосередкованості

'Діти хоча й підбирають для запам'ятовування ті самі картки, що й діти з нормальним розвитком, але при відтворенні стикаються з характерними труднощами: до слова «свято» добирають картку «годинник», але потім пригадують не слово «свято», а «подарунок», тобто слово, придумане для зв'язку заданого слова з карткою (22].

пізнавальної функції психіки за рахунок недорозвинення (надрозви-нення) пізнавальної діяльності дитини.

Регулятивна функція демонструє ту саму закономірність, але на при­кладі поведінкових реакцій підліткового віку¹, що відрізняються від нормативних реакцій систематичністю, інтенсивністю та наслідком — соці­альною дезадаптацією [ЗО, 43, 44]. Ці реакції свідчать, що потреби й емоції, які відображають відношення між потребами і життєвою ситуа­цією підлітка, безпосередньо виявляються у поведінці. Внутрішні механізми, що опосередковують емоційно-вольову сферу підлітка, недорозвинені.

На це ж вказують типи емоційної незрілості підлітків [35]. Серед них емоційно нестійкі — це відсутність певної лінії поведінки, залежність від ситуації, неорганізованість, нездатність до тривалих вольових зусиль, вибір дій, які обіцяють швидкий успіх, навіюваність. Електро­енцефалограма таких підлітків свідчить про незрілість їхнього мозку, пізнавальна діяльність у них так само недорозвинена, як і у дітей із ЗПР. Вони часто вдаються до реакцій імітації, відмови, гіперкоменсації. Емо-

'Реакція емансипації у цьому випадку — це втечі з дому, агресивна поведінка, асоці­альні дії. Реакція групування — участь в асоціальній групі. Реакція захоплення — найчастіше колекціонування, яке у ненормативного підлітка набуває незвичних форм. Один з таких, наприклад, збирав фотографи із зображенням знівечених у катастрофах, закатованих у концтаборах людей [44]. Реакції, зумовлені сексуальними потребами, відзначаються виразним домінуванням інтересу до статевого життя, часто агресивною поведінкою щодо осіб протилежної статі, статевими збоченнями. Реакція відмови — ак­тивний опір дорослому, що вимагає від підлітка потрібних дій. Реакція опозиції — демон­стративна бравада, прогули, втечі, крадіжки, будь-яка активність, що має характер протесту. Реакція імітації — наслідування негативних зразків поведінки, орієнтація на асоціальні норми і цінності. Реакція компенсації — прагнення свою неспроможність в одній сфері подолати успіхами у іншій: наприклад, школяр, що відстає у навчанні, часто вдається до порушень соціальних норм. Реакція гіперкомпенсації — прагнення досягти успіху, долаючи Масні вади: боязливий підліток для завоювання авторитету скоює злочин.