2. Аналіз сучасних часописів та альманахи

На жаль, сьогодні не кожна біблі^теха ма рів сучасних українських пнсьжєяпеів. На не подобатися. Проте зона є. ІЦоб існуваана л читати, про неї треба говорити й писати. Тсагу з нею можуть ста ти часолиіи « Сучагн_ rrv», « 'їх.:

«Україна», іГіітпгпти ті ітт lu і Tr~im тлілії і ратурним процесом України, гоп нагрямажж літературознавчими мате7:аіахз. дас ратурна Україна», «Дивосховс». •Вшжжж jïpiâtsuri з «Культура і життя», «Слово : чк*. :

«Дзеркало тижня» тощо.

V3i. Підбиття підсумків

7. Оголошення результаті

8. Домашнє пппддіти

%

Написати реферат st і.гн~; зі їнської поезії»; «Здосуггд них українських іпамивуртз®* тури кінця XX — хїчзгхт >.Х.І

^т32

фок № 67

РОСІЙСЬКОМОВНА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ (ОГЛЯД)

а: познайомити одинадцятикласників із життєвим і творчим шля­

хом російськомовних українських поетів; знати про російську поезію та її особливості, про ставлення цих поетів до історії українського народу, його культури та звичаїв; аналізуючи вірші, визначити основні теми творчості поетів; розвивати вміння учнів зв’язно й грамотно викладати свої думки; вихо­вувати любов до поезії, і уроку: комбінований.

аднапня:. портрети поетів, збірки віршів, епіграф.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організаційний етап

2. Мотивація навчальної діяльності

3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

4. Вивчення нового матеріалу Робота в групах

Перша група. Життя й творчість Миколи Ушакова Микола Миколайович Ушаков (1899-1973) — один з найбільш помітних ійськомовних поетів України, відомий також своїми перекладами творів Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, В. Сосюри.М. Рильського інших українських поетів і письменників. За заслуги перед радянською ературою в 1973 р. поет був нагороджений Державною премією УРСР •ні Т. Шевченка. З 1995 р. Національна спілка письменників України ісуджує українським поетам, які пишуть російською мовою, літературну ;мію ім. М.М. Ушакова.

Друга група. Життя й творчість Леоніда Вишеславського Дитинство.

Вишеславський Леонід Миколайович народився 18 березня 1914 р. в м. Ми- иаєві в сім’ї інженера. З 1922 р. жив і навчався в Харкові. (Дід одержав рафію у Павлівці, і майбутній поет певний час навчався в школі, викла- іня в якій велося українською мовою).

Это там предо мною возник в блеске вишен, лент и губ девичьих, многострунный песенный язык — истинная нежность и величье.

Навчався Леонід Вишеславський у цій школі недовго, а потім, як він сам пише, «батьки відвезли мене до Харкова».

Харків — особливий розділ у житті поета-початківця. Свій перший вірш писав він саме в Харкові в березні 1925 р. Харків — це і його дружба, :о-справжньому родинні стосунки з двома цікавими, видатними людьми — гчимом Леонідом Гавриловичем Платоновим, захопленим викладачем біо- гії, людиною величезних знань і надзвичайно широкого кругозору, а також го рідним братом, українським письменником і вченим Юрієм Платоновим. д них — любов до біології та астрономії.

Але Харків — це й школа «Металіст», і перші публікації в журналах «Крас- >е слово» і «Молодая гвардия». Юний поет, розкритикований за вірші «При- да» і «Солнце», за порадою старших колег, написав вірші «Ударная ночь» «Бригада литейщиков». На той час він був уже студентом робфаку.

!. Фронт.

Про серце, що птахом випурхнуло з грудей вмираючого, завіяного заме- ллю солдата,— одна з найкращих ліричних балад Вишеславського. Свого ісу вона запала в душу не одному юному поетові й читачу. З неї Іван Драч

розпочав і свою передмову до двотомника «Избранного» Лес ського — «...И выпорхнуло сердце».

Поезію неможливо переказувати. Її треба читати рядок за р цитувати тут баладу. Динамічна, емоційна, вона свого часу н- чала по радіо та з естради. Душевністю й щирою скорботою з про бійця, який замерзає в стену,— «кругом враги, и некугі.

К утру замерзший человек уснул навек. На крылья век слетел уже усталый снег.

Не слышит мертвый ничего-.

А из-под куртки у него вспорхнуло сердце.

Війну Леонід Вишеславський пройшов від першого до З липня 1941 р. й до самої Перемоги. Пішов на фронт, булл письменників, аспірантом університету й викладачем пе; служив літпрацівником і спецкореспондептом кількох Неодноразово бував на передовій. Перед закінченням ником газет Південно-Західного та 1-го Українського фронті*. Аі рити мовою довідкового видання «Письменники Україна у няній»: «брав участь в обороні Харкова, Києва, Херсона визволенні Харкова, Києва, Житомира, Тернополя, Льве зі . і Праги. Був поранений і контужений». На парадному під-.;хуг. соромився вдягати навіть у свята,— стрічки орденів Ві’г ступенів, Червоної Зірки, Дружби народів, «Знак Понині*

В «Избранном» кращі твори про війну зібрано в розділ справжня історія Великої Вітчизняної, конкретні сзі поражений и побед», скорбота відступу...

Толпы беженцев. Дети и скарб ні в тучах пыли и мух угоняемый Долго с камнем в груди, темноте зі з т. мы глядим молчаливо на этот

А в «Дороге на Николаев» — вірші з 1941 р.— образ военного лихоліття:

Дома, возмездие и гнев за каждой стенкой прят&гз стоят, от сажи потемнез. глаза бумагой залепиз.

Безпосередні враження тяжких доріг війні;. несуть таку емоційну наповненість, що й через й слухати без хвилювання. І тому особливо зрозунсл поета, викликані повідомленнями про те_? ще няну війну йшла в кінотеатрах СІЛА піл наззсас»

Я, пройдя среди громов лютый холод изведаз а зао*, до скончания дней нереоохдеа «неизвестною» этой

Та й серед громів і блискавок, у важкі > Вишеславського сповнені найіцирішої в:рг 5 своїх творів, а може, і всієї воєнної лірнкж із його книжок, поет вимовив слова, ЯКІ С7

Нам было дано Такими уж юі

Написано ці рядки в серпні 1942 р. яка крізь бурі та знегоди завжди повгг:-с* чимало збірок поезії воєнних років : к-тяд

Хрестоматійні рядки про війн*. Леежщі мими всьому світу, процитувала

рій Гагарін прочитав їх, відповідаючи на запитання допитливих кореспон- їтів: «Чи любите ви поезію?» Він пам’ятав вірші про солдата, який дві ночі стулив очей біля кулемета й першим на світанку ввірвався до визволеного ;та. Невдовзі в газеті з’явився ще один виступ Гагаріна. Перший космонавт писав, що йому дуже сподобалися вірші Леоніда Вишеславського: у них і зайвих слів, коротко і ємно сказано про головне.

Зоряні сонетит

«Пачка стихов», відправлена в «Правду»,— рукопис книги Леоніда Вишес- їського «Звездные сонеты», що принесла пізніше особливу популярність раїнському поетові. А стаття Юрія Гагаріна у відповідь на його лист стала >едмовою до них. Хочеться процитувати її майже повністю. «Поет Леонід шеславський, чий вірш «Визволитель» був згаданий у книжці «Дорога осмос», надіслав мені рукопис своєї нової поетичної збірки «Зоряні сонети», ні дуже сподобалися ці вірші. Це краще, що за останній час я читав про їмічні польоти...

Леонід Вишеславський малою кількістю слів сказав багато чого. У його сетах усе на місці, надійно та прекрасно, і немає нічого зайвого, усе, на космічному кораблі».

Ця невеличка книжечка, що принесла поетові справжню славу, визрівала один рік. У ній успадковане від вітчима і дядька прагнення до розгадки мниць світобудови, вміння бачити і рух небесних світил, і кульбабу, що неться до сонця, і пробудження від зимової сплячки «маленького мура- :». А ще — здатність у порухах материнської руки, яка розгойдує дитячу [иску, бачити вічність. Завдяки цьому «Звездные сонеты» сповнені гли- :ої людської мудрості, ніжності та краси, вчать осягати «души неведомые :и, миры звезд».

А головне — любити.

Любимый мой,какие в мире звезды!

Ты погляди! Ты только погляди!

Рецензенти книги й дослідники творчості Вишеславського у своїх відгу- ; про «Звездные сонеты» відзначали не тільки їхню філософську глибину, іційність та духовну наповненість, а й новаторський підхід поета до самої >ми вірша, яку він майстерно використовував, описуючи події, що вразили «Прошло лишь сто, сто небольших минут, а на Земле уже иная эра, орую космической зовут»,— і тут же — розмірковування про споконвічні *ські почуття та пориви, що прийшли до нас із найглибших часів:

«Видишь сад? Он твой. А я твоя навеки»...

Є в «Звездных сонетах» і один чудовий вірш, що виявився пророчим,— нет моей звезды»:

У каждого своя звезда.

Об этом давным-давно от бабки слышал я

и, всматриваясь в звездные края, я думал: и моя там светит где-то...

Початок шістдесятих. Цій невідомій зірці звіряв свою душу поет і шукав, лячись у небо: «Де ж вона?»

У жовтні 1986 р. Леонід Вишеславський одержав конкретну відповідь :воє риторичне запитання. Це було «Почесне свідоцтво» Інституту творе­ної астрономії Академії наук СРСР, який очолював у Радянському Союзі іідження малих планет, підписане директором Інституту теоретичної астро- ії С. Лавровим і першовідкривачем М. Черних. У ньому повідомлялося: [м свідчить, що мала планета № 2953, відкрита радянськими астрономами, >жала назву на честь Леоніда Миколайовича Вишеславського. Відтепер іевід’ємпа частина Сонячної системи називатиметься мала планета (2953) »НЕБЬАУІА (Вишеславія)».

Матеріал для вчителя

Зародився 18 березня 1914 р. в м. Миколаєві в сім’ї інженера. 1938 р. нчив філологічний факультет Київського університету. Під час Великої [изняної війни був військовим кореспондентом. Після війни захистив

дисертацію на здобуття зчєесго ступеня кандидата філологічних валий час був відлов їдальнях редактором журналу «Радуга». П російською мовою. Пер~:: зірші були надруковані в 1933 р. у м журналі «Молода гвардія*. 1936 р. у Києві вийшла перша кны 1938 р. і перша збірка «Здрастуй, сонце!* Збірка «Чайка» (1 вірші фронтових років). Збірки «Подвиг мрійників» (1949), ♦ пра» і «Молодість світу» (1951), «Шляхами правди» (1952), «Спо; (1955), «Простір» (1956), «Єдність землі* (1958), «Щедрість» (1 післявоєнного часу відтворюють трудовий ентузіазм, героїку У книгах «Зоряні сонети» (1962), «Садівник» (1968), «Лоно» (1 вородинівське коло» (1980), «Сніжна весна» (1981) та ін. головні нена на сучасність і моральні проблеми епохи. Книги «Піонерська (1950), «Марусин букет» (1953) написапі для дітей. Він є авторок навчих досліджень про творчість В. Маяковського, статей з питань літературного процесу, передмов до збірок молодих поетів, ре томник віршів «Основа» (1974) і збірку «Поезії» (1974) уд імені П.Г. Тичини «Чуття великої родини» (1975). За збірку « (1983) удостоєний Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка клад російською мовою твори Т. Шевченка (поеми «Мар’яЕі «Царі», «Псалми Давидові» та ін.), М. Старицького (вірш « і минуле...»), кілька сонетів І. Франка, Лесі Українки, вірші М. Бажана, П. Тичини. У його перекладі окремими книжками В. Ткаченко, М. Гаска, О. Сороки, В. Бровченка. Українське ас твори Л.М. Вищеславського переклали М. Рильський, П. Тяч В. Сосюра, В. Бровченко, А. Кацнельсон, О. Ющенко та ін.

Член Національної спілки письменників України (1939\- Помер Вишеславський Леонід Миколайович 26 грудня 230КІ х

Третя група. Життя й творчість Бориса Чичибабілж А мне, как ветру, мало мастерства Поет-шістдесятник, лауреат Державної премії СРСР ї ї Справжнє прізвище — Полу шин. Народився в лреиеэт« Протягом трьох десятиліть був одним із нжжхідоіеішжж ж ставник:з творчо: інтелігенції міста (1950-1964)}- І? в рукопи сах широко розп о всю джузапкея зо асі гр цринітис і« еоєт* тиькя наприкінці ЯПВТТ*- т рсигж Борее Чзговбе&ж ті чітигн З СІМІ

ЩИНІ ІXX! Р-ШНІ — 7 4>туаь

двоюрідзеге х-іі ж

видатного вчвалг® а тьхук госіег*в:і ужГ і гддаави і: «неповерпеяцрв». 1МІ р>. Ьрве Харківського і

службу на 1945 р. зарештованн± :

Можна перед де були, наприклад^

У тюрмі Чичжбвссг два яскравих оорахг «: ваком Леонідом і

50-ті рр., поезії Чичдга&5..т-і. ~г_

wem

нев и печаль», якого викликають «государственные хамы», як у вірші 1959 р. Клянусь на знамени весёлом» («Не умер Сталин»).

'Ж

Потім приєднується маловживана тема в післявоєнній поезії — співчуття [ригніченим народам радянської імперії — кримським татарам, євреям, «зне- іаженій вольності» Прибалтики — і солідарність з ними («Крымские про­улки», «Еврейскому народу»). Ці мотиви співзвучні у Чичибабіна з любов’ю ;о Росії й російської мови, глибокої поваги до Пушкіна й Толстого («Рідна юва»), а також із синівською ніжністю до рідної України.

У 60-ті pp. XX ст. світ побачили 4 збірники віршів. Але в цих книгах уло чимало творів, що звучали декларативно, у дусі апофеозу. Навіть назва бірника «Плывёт Аврора» відштовхнула прихильників творчості поета.

Така втрата індивідуальності привела Б. Чичибабіна до глибокої духовної :ризи. («...Уходит в ночь мой траурный трамвай»):

Я сам себе растлитель и злодей,

и стыд, и боль как должное приемлю,

за то, что всё придумывал — людей и землю.

А хуже всех я выдумал себя...

Вийшов із депресії, коли закохався.

(«Сонеты к Лиле»)

«Уход из дозволенной литературы... был свободным нравственным реше- сием, негромким, но твёрдым отказом от самой возможности фальши». Чичи- абін повертається до роботи економістом у «трамвайне управління», пише дя себе й друзів. Його темами стають кохання, природа, книги.

1973 р., після виходу збірника в самвидаві та публічного прочитання вірша гро «воровські похорони» Твардовського, Чичибабіна виключають зі Спілки гисьменників. Його відповідь така:

Нехорошо быть профессионалом:

Стихи живут, как небо и листва.

Что мастера? — Они довольны малым.

А мне, как ветру, мало мастерства.

Завдячуючи прямоті й відсутності фальші, поезія Чичибабіна в 70-80 рр. IX ст. стає відомою інтелігенції й за межами Харкова. У роки перебудови ого вірші активно друкують газети і журнали.

1990 р. за книгу «Колокол» поет отримав Державну премію СРСР. Бере часть у роботі спілки «Меморіал», дає інтерв’ю, виїздить в Італію, в Ізраїль.

Але прийняти результати перебудови йому було дуже складно. Не міг миритися з розпадом Радянського Союзу, відобразивши це у вірші «Плач

0. утраченной Родине».

Похорон Бориса Чичибабіна в грудні 1994 р. в Харкові був багатолюд- им. На вулиці, що назвали на його честь, була відкрита меморіальна дошка

0. скульптурним портретом.

Четверта група. Життя й творчість Леоніда Кисельова

Леонід Кисельов відомий українському читачеві на Заході з невелич- ої добірки поезій та короткої біографії, надрукованої в журналі «Сучас- ість» (1973, 7-8) та із статті Івана Кошелівця, вміщеної в цьому ж журналі 1981 р. На Україні, до появи його перших українських віршів у 1968 р., и’я Кисельова було знане тільки вузькому колу київських письменників гаршої та молодшої генерації. Народився він у Києві, в 1946 р., в родині осійськомовного письменника Володимира Кисельова. Не сягнувши зеніту вого поетичного обдарування, помер у жовтні 1968 р. від недуги лейкемії, роживши всього двадцять два роки. У кінцевому підсумку наших шукань аціонального поетового кореня виявляється, що мати Леоніда — єврейка. !оч у творчій біографії будь-якого письменника це не найосновніше питання, де у випадку Кисельова така деталь важлива й може кинути більше світла а таємницю його поетичної трансформації — переходу від поезії російської

о української. Учився на факультеті іноземних мов Київського університету а перекладацькому відділенні, спеціалізуючись, здається, в англійській ;ові. Не зважаючи на молодий вік, він вражав усіх не тільки начитаністю широким знанням світової літератури, але й знанням точних наук — склад- их правил квантової механіки, кіберенетики; міг говорити про останній

футбольний матч чи найновіший закордонний фільм, стародавнє мистецтво, мозаїки й фрески Київської Софії, тивним мистецтвом Никифора, любив поезію Шєзчєеїіі. Драча, Вінграновського, Блока, Пастернака, Гумільоаг., Рільке й Лорки, американський джаз, українську гв Ю. Щербак дає наступний мазок до зовнішньго к Кисельова: «Обличчя нерухомо-смагляве, і це роблл: дого веніціанця.., проте темпераментом Льоня надто ців: був малорухомий і повільний (звичайно, не ні вимовляв тихо і наче мляво...». Коли Кисельов 3BJ з поеми «Первая любовь!», написаної 1962 р., колж можна догадуватися, що в тому часі він уже хзоріз Родина, друзі й лікарі-снеціалісти докладали всіх привозили ліки з Парижа, щоб рятувати, як тол: Лєрмонтова, Пушкіна або й Шевченка. Почав шге в 1959 р. Перша добірка його віршів побачила сз:т з; числі московського журналу «Новый мир», голов: був Олександр Твардовський,— з наступною прз ученик 10 класса школы 37, г. Киев». «Перзые ел невому числі журналу «Радуга» було надрукозаяю Вірш «Цари» в журналі «Новый мир», в якому особу царя Петра І, ще й посилаючись на ШетченЕ* сацію, а в Москві серед російської інтелігенті кіл — обурення й протести. Після того молодого хап в російській радянській періодиці. П’ять років за кілька місяців до смерті Кисельова, з’явнлзс-т * з уведенням Івана Драча, добірка його украінсьвзз; Посмертно вийшли дві його книжки російські: і в 1970 р. під назвою «Стихи. Вірші» (у зилажн] є доповненням першої, у 1979 p., (також у мовною назвою — «Последняя песня. Остання 24 роки по смерті він став лауреатом Zt ще через два роки — членом Спілки писї Кисельова названий молодіжний поетичний якщо не світоглядову заангажованість, то т вже в перших своїх російських віршах,

«Вірші про Тараса Шевченка», «Я забуду► па своєю смертю. Формували його різні ЧННІ~-.1 заохочував його батько, а в дитинстві він й майстерності ПІевченкового вірша. Про; в середовищі прекрасних майстрів-шістдесяті

знав творчість і долю популярного нонконфсік. ~і Костенко, Василя Голобородька й ряду інших, небуденними відкриттями в МОВІ, образі, ЄКСІфЄ11І 1] кладом поетичної майстерності... У книжці Воле: роман» прототип Леоніда — молодий київський зів прочитати свої вірші, проказав «схвильовані

.„все на свете — тользсс На украинском языке.

На запит «А чому українською мовог'¹* я не вмію пояснити. Я так відчуваю. Та якща бів самовизначення, то доведеться примит :

визначаюсь».

5. Підбиття підсумків уроку. Оголошення результатів навчальних

6. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи.

Урок № 68

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4.

ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.

УКРАЇНСЬКА ІСТОРИЧНА ПРОЗА.

Клас:

Дата:

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ета: перевірити рівень засвоєння вивченого матеріалу теми; форму­

вати вміння роботи з різнорівневими завданнями; розвивати навички узагальнення й аналізу вивченого матеріалу; вихову­вати прагнення самовдосконалювання, іп уроку: контроль знань.

'ладнання: завдання тестової форми.

ПЕРЕБІГ УРОКУ