IV.Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу 58

V.Ідейно-художній аналіз поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...» 59

VI.Творче завдання 60

VII.Підбиття підсумків уроку 60

IX.Домашнє завдання 60

і 79 87

Ттахтогаа ъяфтаь татчта 93

V.Огшюввеянш :с>.МВЯВЯННМНвВМ0і 102

wem 175

її 199

а*. 256

(/. Франко)

с*

и

Ч»

У

Є

Г V

и

ІІ

и

<Г

и

(і

(є

Урок № 23 «СІКСТИНСЬКА МАДОННА». КРАСА МАТЕРИНСТВА Й ВІЧНОЇ ЖІНОЧОСТІ

Мета: ознайомити учнів зі змістом сонета «Сікстинська мадонна», по­

Клас:

Дата:

глибити вивчене про сонет; розвивати навички виразного чи* тання; виховувати загальнолюдські цінності: красу материнства й вічної жіночості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: репродукція картини «Сікстинська мадонна» Рафаеля, схема ана­лізу ліричного твору, аудіозапис сонета «Сікстинська мадонна».

ХІД УРОКУ

1. Організація класу

2. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку

3. Актуалізація опорних знань

1. Установіть відповідність між фрагментами твору І. Франка та його назвою

1. «...жде спрагла земля плодотворної зливи».

2. «Встане славна мати Україна, / Щаслива і вільна».

3. «Він не вмер, він ще живе!»

4. «Її пізнавши, чи ж я міг / Не полюбить ЇЇ сердечно».

5. «Сійте! На пухку, на живу ріллю / Впадуть сімена думки вашої!»

А «Гімн».

Б «Гріє сонечко!»

В «Розвивайся ти, високий дубе».

Г «Гримить! Благодатна пора наступає».

Д «Моя любов».

1	2	3	4	5
г	В	А	д	Б

2. Літературний диктант

1. Протиставлення людських характерів, обставин, композиційних елемен­тів тощо... (Антитеза)

2. Один із видів повтору (синтаксичного, лексичного, ритмічного, аналогія... (Паралелізм)

3. Повторення у віршованій формі однакових приголосних звуків для під­силення виразності художньої мови... (Алітерація)

4. Інакомовне відображення абстрактного поняття, передане за допомогою конкретного образу... (Алегорія)

5. Слова та вислови, використовувані в переносному смислі (коли ознака одного предмета переноситься на інший)... (Тропи)

4. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово

Велике місце в збірці «З вершин і низин» займають цикли віршів «Вольні сонети» і «Тюремні сонети». У «Вольних сонетах» Франко говорить, що й давня класична форма сонета, цей «тонкий різець Петрарки», у творчості поета-революціонера може бути такою ж грізною зброєю, як і «важкий молот каменярський». Насичений новим ідейним змістом, сонет так само служить боротьбі за те, щоб... валити панський гніт і царевий».

«Тюремні сонети» — гострий політичний протест проти гнобительського режиму цісарської Австрії — цієї тюрми народів, яка «обручем сталеним... обціпила їх живі сустави».

2. Теорія літератури: поняття про сонет

Правильно відповідати на запитання (перші літери відповіді є назвою жанру).

• Поєднання наголошеного складу з одним або двома ненаголошеними, яке повторюється в кожному вірші. [Стопа)

• Слова, що мають однакову звукову форму, але різні значення. (Омо~ німи)

• Новоутворені слова та вислови мови. (Неологізми)

• Художнє значення, за допомогою якого автор підкреслює певну власти­вість чи рису зображуваного об’єкта. (Епітет)

• Предмет зображення, люди, відносини, коло подій, яке осмислюється у творі, те, про що оповідає автор. (Тема)

с

о

н

е

т

Сонет (від італійського эопеНо — звучати) — ліричний вірш, який скла­дається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: два чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням і два тривірші (терцети). У сонеті має бути п’ять рим із різними видами римування.

Виник сонет в італійській літературі на початку XIII століття. Започат­кований Джакото да Лентіно. Особливий внесок у розвиток сонета зробили Данте Аліг’єрі, Ф. Петрарка та В. Шекспір.

Внутрішня гнучкість сонетної форми дає можливість оновлюватися ка­нону. А загалом можливі й неканонічні форми сонета, наприклад, «хвос­таті», тобто з додатковим рядком. «Перевернуті» сонети характеризуються тим, що першими в них є дві трирядкові строфи, а потім ідуть дві чотири­рядкові, «суцільні» — побудовані лише на двох римах, «безголові» — з од­нією чотирирядковою строфою, «кульгаві» — у яких останні рядки чотири­віршів усічені, «напівсонети» — які складаються з однієї чотирирядкової й однієї трирядкової строфи, а також «сонетоїди», характерні для Миколи Зерова. Складну форму має вінок сонетів, який складається з 15 віршів, при­чому весь останній вірш будується з перших рядків попередніх чи наступних чотирнадцяти сонетів. Найчастіше сонети зустрічаються в медитативній та пейзажній ліриці.

Український сонет з’явився в середині XIX ст. Вагомий внесок у його розвиток зробили І. Франко, Леся Українка, М. Рильський, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Л. Костенко, Д. Павличко.