2. Слово вчителя

Через всю комедію проведена ідея: гідність людини визначає не прина­лежність до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота й щирість у взаєминах з людьми. Ця ідея стверджується не тільки еволюцією головного персонажа, а й критичним зображенням таких дійових осіб, як Протасій Пеньожка, Матвій Дульський — представників гоноровитої, хоч і «голопузої» шляхти, як Степан Боруля, Націєвський, Трандалаєв — розбещених чиновників.

2. Хвилинка мистецтва

3. Пригадати поняття «засоби комічного у творі».

Знайти в комедії, прокоментувати

2. Рольова гра «Тіньовий театр»

Садовський (пише лист). Надумав із трупою мандрувати до Парижа. Сміливий намір — винести на європейську сцену мистецтво рідного театру. А може, в цьому є рація? Хай глядачі зіставлять гру Марії Заньковецької з грою прославленої французької зірки Сари Бернар. А що скажуть фран­цузи? Може, повезти у Францію «Мартина Борулю», щоб позмагатися з мо- льєрівським «Міщанином-шляхтичем»? Французи дуже вибагливі до гумору. Герцен писав, що гумор і дотепність є «чудовими елементами французького характеру».

Карпенко-Карий. Що сказать про Париж — не знаю, бо це дуже муд­ра штука...

Тут необхідно поїхати в Париж знаючому чоловікові і на місці самому все разгледіть. Такий чоловік повинен буть ти...

4. Закріплення

1. Слово вчителя

Те, що ми маємо справді цінного у сфері чистої поезії,— належить тільки Шевченкові, у сфері музики — Лисенкові, а у сфері драми — Старицькому і Карпенкові-Карому.

Звертаючись до драматичної творчості померлого драматурга, взятої в ці­лому, ми мусимо покваліфікувати її як високоталановиту. Драми Карпенка- Карого — справді дії, з логічним розвитком їх, з умілою колізією дійових осіб і життєвою правдою тих мотивів, якими керувався автор при написанні своїх творів. Вони сценічні, живі, актуальні. Вони народні, бо темами для

них є життя народне з його радощами і злиднями, що мають місце в житті нашого народу і переважно селянських мас його.

Межі й об’єкти драматичної творчості Карпенка-Карого,— то наше село, бідне, обшарпане село з тисячами злиднів, що визирають із кожної хати, з темною хмарою темноти, що заставляє собою і душу, і мозок селянина. Перечитуючи драми нашого письменника, бачимо, які чорні духи звили собі кубло в селянському житті і зробили з нього пекло.

Панорама селянського життя, намальована Карпенком-Карим, тяжка, пов­на чорних фарб. Ми не помилилось, коли скажемо, що творчість Карпенка- Карого у сфері нашої драми — то резонатор нашого села, то талановитий і здебільшого правдивий малюнок його, а п’єси автора «Бурлака», «Розумний і дурень», «Чумаки», «Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Суєта», «Хазяїн» — артистичні, історичні пам’ятники з життя нашого села.

Не менш помітною заслугою реаліста-драматурга е також і те, що він не пішов у своїй творчості утертою дорогою стопцьованих шаблонів у зма­люванні кохання.

Образи кохання, а особливо жіночого, різноманітність емоційних пере­живань залюблених істот змальовано автором в деяких п’єсах (напр. «Безта­ланна») так гарно, чітко і з таким чуттям художньої міри, що образи ці ста­ють символами, типовими фігурами, яких годі знайти в інших творах нашої драматичної літератури. До таких творів треба зарахувати Софію, з П ніжною, вірною любов’ю подружнього життя, і її антипод Варку — живе втілення га­рячого, як полум’я, і бурхливого кохання, яке, щоб дійти до свого логічного кінця, не зупиниться ні перед якими жертвами, зв’язаними зі стражданням і горем інших.

Чудово змалював Карпенко-Карий образ «Наймички». Пластичністю об­роблення, виразністю деяких рис з переживань любовного почуття до Панаса і тих життєвих умов, в які кинула її доля нещаслива, Харитина залишиться одним із кращих жіночих типів не тільки з галереї Карпенка-Карого, а й ці­лої української драматичної літератури.

Беручи матеріалом для своєї творчості факти з життя селянина, з психіч­них його переживань, зв’язаних з матеріальними обставинами нього життя, Карпенко-Карий звертався також і до нашого минулого, де так багато вели­ких драматичних моментів, де ці моменти, звиваючись один до одного, ство­рюють одну велику трагедію — історію нашого краю.

*

«Що було — те мохом поросло», «Сербия» і «Саза Чалии» — ось п’єси на­шого драматурга, матеріалом для котрих були події «былого» нашої історії. Найбільш вартою з боку літературного є остання п’єса, мабуть, чи не най­краща з усіх історичних п’єс нашого театрального репертуару- Гомозного ге­роя трагедії Карпенка-Карого змальовано в ній трохи яесуїцльнб- Фігура його вражає суперечностями. Конфлікти, що виринають в душі repos, кінчаючись катастрофою його планів і мрій, не викликають у душі читача й публіки те­атральної глибоких психологічних процесів, звернутих симпатичних своїм боком до Сави. Центральну фігуру трагедії змальовано, таких чннох, незахоп- лююче. Зате інші персонажі трагедії, як Гната Чалого, змальовано з цілий могутній зріст, пластично, колоритно і відповідно до історичної правди. Та ^ як би там не було, проби драматичної творчості нашого драматурга з сфері ^ історичних художницьких композицій можуть посісти визначне sdcде серед < нашої історичної драматургії.

2. Скласти тези прослуханого

3. Логічний роздум

Прокоментувати вислів І. Франка «Карпенко-Карий — один із батьків новочасного українського театру».

4. Оцінювання

V. Домашнє завдання

1. Повторити вивчене про драму та жанри драматичних творів.

2. Підготуватися до контрольної роботи. .

Урок № 18 КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1. ЛІТЕРАТУРА 70-90-Х РОКІВ ХІХСТ. і. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. ПАНАС МИРНИЙ. І. КАРП ЕНКО-КАРИЙ

Мета: оцінити навчальні досягнення учнів з цієї теми; розвивати вміння

Клас:

Дата:

десятикласників аналізувати художні твори; творчі здібності учнів; виховувати самостійність та наполегливість у роботі. Тип уроку: контроль та коригування знань, умінь, навичок.

Обладнання: різнорівневі завдання.

ХІД УРОКУ

1. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Оголошення теми й мети уроку

2. Пояснення вчителем методики виконання завдань контрольної роботи

Виконання завдання рівня І передбачає максимальну оцінку 0,5 б., рівня II — 2 б., рівня III — 3 6.

Ш. Завдання для проведення тестової контрольної роботи Варіант І Рівень І

Визначте правильне твердження.

1. Товариство «Просвіта» як центр наукової й культурно-освітньої роботи починає діяти з 1868 р. у:

А Львові; Б Києві;

В Харкові; Г Чернівцях.

2. У якому творі І. Нечуя-Левицького розповідається про боротьбу українського народу проти польської шляхти?

А «Кайдашева сім’я»; Б «Хмари»;

В «Князь Єремія Вишневецький»; Г «Афонський пройдисвіт».

3. «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого — це:

А комедія; Б трагедія;

В драма; Г трагікомедія.

4. Де вперше окремою книжкою видруковано роман П. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»?

А У Женеві; Б у Відні;

В у С.-Петербурзі; Г у Варшаві.

5. Краса весняного степу, зовнішність сільського парубка та «польової царівни» — це описи із:

А повісті О. Кобилянської «Земля»;

Б роману П. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»;

В драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»;

Г п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка».

6. Хто з героїв твору до багачів горнувся, а на голоту дивиться згорда, хоч сам вийшов із бідноти («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)?

А Чіпка; ' Б батько Чіпки;

В Грицько; Г Максим.

Рівень II

Дайте розгорнуту відповідь.

1. Розкрити поняття «корифеї». Назвати корифеїв українського театру II пол. ХІХст.

2. Висловіть власну думку про життєвий вибір Чіпки та інших персонажів (П. Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).

3. У чому комізм головного персонажа і тих ситуацій, в які він потрапляє? (І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»)

Рівень III

Напишіть твір-мініатюру за однією з тем:

1. «Високий духовний потенціал народу, втілений у жіночих образах роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”».

2. «Духовно знекровлююча роль суто егоїстичних устремлінь людини у твор­чості І. Нєчуя-Левицького».

3. «Дворянство як міф про краще життя (за твором “Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого)».

Варіант II Рівень І

Визначте правильне твердження.

1. Першу професійну українську театральну трупу створив восени 1882 р. в Єлисаветграді:

А Кропивницький; Б Старицький;

В Саксаганський; Г Тобілевич.

2. Кому Нечуй-Левицький присвятив повість «Микола Джеря»?

А М. Коцюбинському; Б П. Мирному;

В М. Лисенкові; Г І. Карпенку-Карому.

3. Повість «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького назвав «оздобою україн­ського письменства»:

А Т. Шевченко; Б І. Франко;

В О. Гончар; Г О. Білецький.

4. Назвіть першу друковану п’єсу І, Карпенка-Карого.

А «Бурлачка»; Б «Мартин Боруля»;

В «Сто тисяч»; Г «Суєта».

5. Кульмінація роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це:

А картини майбутнього суспільного ладу;

Б поразка Чіпки в боротьбі із земством;

В арешт Чіпки після злочину;

Г трагічна смерть Галі.

6. «Польова царівна» — так назвав П. Мирний одну із героїнь роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Це:

А Мотря; Б Галя;

В Христя; Г баба Оришка.

Рівень II

Дайте розгорнуту відповідь.

1. Поясніть зв’язок літератури як мистецтва слова з провідними тенденці­ями свого часу.

2. Чим відрізняється Мелашка від інших жінок «Кайдашевої сім’ї»?

3. Чому роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вперше був надрукований не в Україні, а за кордоном? Де саме?

Рівень III

Напишіть твір-мініатюру за однією з тем:

1. «Роздуми над винуватцями родинних сварок і баталій» (за твором

І. С. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”»).

2. «Панас Якович Рудченко — “перший симфоніст української прози” (О. Гон­чар)».

3. «Спорідненість п’єси І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” з комедією Ж.-Б. Мольєра “Міщанин-шляхтич”».

4. Підсумок уроку

5. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення про життєвий та творчий шлях М. Стариць- кого.

Урок № 19 МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. БАГАТОГРАННІСТЬ ДІЯЛЬНОСТ!. ІСТОРИКО-РОМАНТИЧНА ПОВІСТЬ «ОБОРОНА БУШІ»

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника,

розкрити багатогранність його спадщини; розвивати зв’язне мовлення, уміння знаходити потрібну інформацію; виховувати інтерес до творчості М. Старицького.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет М. Старицького, його твори, епіграф до уроку, таб­лиця.

ХІД УРОКУ