1. Організаційний момент

2. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку Ш. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово

Віддаючи належне Івану Франкові як громадському діячеві, ученому- літературознавцеві й філософу, критику й теоретику літератури, ми най­більше уваги приділяємо в основному його спадщині — художній творчості, де з винятковою силою виявився характер Франкового обдаровання.

2. Розгляд виставки творів письменника

3. План уроку

1. Короткі відомості про життєвий і творчий шлях І. Франка.

2. Поетична творчість.

3. Поеми.

4. Прозові твори.

5. Драматургія.

6. Іван Франко й народна творчість.

Короткі відомості про життєвий і творчий шлях І. Франка

Дата	Подія
27 серпня 1856	Народився у с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині (тепер Львівська обл.) у родині коваля
1862-1864	Навчався в початковій школі в с. Ясениця Сільна
1864-1867	Навчався в школі при Василіанському монастирі в Дрогобичі
1867-1875	Навчався у Дрогобицькій гімназії
1874	Ранні вірші Франка надруковані в журналі «Друг».
1875	Стає студентом Львівського університету філософського факультету
1876	Вийшла у світ перша збірка «Балядьі і росказьі»
1877	Надруковано «Бориславські оповідання». Перший арешт Франка
1878	Очолює видання першого в Україні революційно-демократичного журналу «Громадський друг» (Дзвін», «Молот»)
1880	Другий арешт. Поява .циклу поезій «Думи пролетарія»
1881	Видає журнал «Світ»
1881-1882	Написано повісті «Борислав сміється» і «Захар Беркут»
1883	Працює в редакції журналу «Зоря», входить до складу редакції газети «Діло»
1885-1886	Відвідує Київ, там одружується з Ольгою Хоружинською
1887	Створює поетичну збірку «3 вершин і низин»
1893	У Віденському університеті І. Франко захистив дисертацію
1896	Створено поетичну збірку «Зів’яле листя»

Дата	Подія
1897	Збірка «Мій ІЗімарагд»
1900	Видано збірку «Із днів журби», повість «Перехресні стежки»
1905	Поема «Мойсей»4"
1906	Харківський університет присвоїв письменнику науковий ступінь доктора російської словесності
1914	Святкування 40-літнього ювілею творчої діяльності І. Франка
28 травня 1916	Смерть І. Франка; поховання його у Львові на Личаківському кладо­вищі

Поетична творчість І. Франка

Літературну діяльність І. Франко розпочав поезією, яка посідає значне місце в його біографічній творчості.

Величезне враження справила на нього поезія Т. Шевченка. Під її впли­вом формується матеріалістичний світогляд письменника, пробуджується інтерес до народної творчості. Перший вірш Франка, що знаменує початок його літературної творчості,— «Народна пісня», написаний у 1873р. Ранні вірші молодого поета друкувалися протягом 1874-1876 pp. у журналі «Друг» і увійшли до першої його збірки «Балядьі і росказьі» (1876).

Вірші цієї збірки переважно романтичного характеру. Поет оспівує геро­їчне минуле («Святослав»), малює образи сміливих, мужніх людей («Рибак серед моря», «Керманич»), реалістичні картини сучасного тяжкого народного життя («Ой чому ж ти мя, тяжко горенько»).

Пізніше друком виходять збірки «З вершин і низин» (1887), «Зів’яле листя» з підзаголовком «лірична драма», яку створював протягом десяти років (1886-1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «Із днів журби» (1900), «Semper tiro» («Завжди учень») (1906), «Давнє і нове» (1911), «Із літ моєї молодості» (1914).

Поетична творчість І. Франка вражає глибиною і багатством ідей, широ­ким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм. Своєю творчістю поет стверджує високу ідейність мистецтва, стверджує поезію громадську, народжену в політичній боротьбі, поезію широких соціально-філософських узагальнень.

В основному своєму вірші «Не мовчи», написаному в 1916р., незадовго до смерті, Франко закликав передову молодь активно боротися проти соці­альної неправди, не мовчати, а повстати проти неї: «Хоч би ушам глухим, до німої гори говори!».

Павло Тичина, характеризуючи поезію Франка, говорив: «Він так само, як і Шевченко, ніколи не переставав закликати народ до боротьби проти ка­тів, проти тиранів, і коли прометеїзм Шевченка, згідно з характером його доби, для здійснення своєї програми міг дати в руки поетові лише селянські повстанські коси та ножі,— прометеїзм Франка дав уже ковалевому сину в руки молот робітничий».

Поеми

У поемах І. Франко поглиблює провідні мотиви своєї лірики. Поет підно­сив актуальні питання з суспільного життя, будив визвольні думки у свого гнобленого народу, оспівував його творчі сили, моральну й духовну велич.

■ ' :

Його поеми умовно можна поділити на чотири групи: реалістично-побутові («Панські жарти», «Наймит», «Сурка»), філософсько-історичні («Іван Ви- шенський» «На Святоюрській горі»), філософські («Смерть Каїна», «Похо­рон», «Мойсей»), сатиричні («Ботокуди», «Мандрівка русина з бідою» та ін.). Окремі теми Франко опрацьовує і в поемах, і в прозових творах та в науко­вих студіях, наприклад: поема «Рибак» і оповідання «Рубач*, поема «Похо­рон» і оповідання «Поєдинок», поема «Панські жарти» і стаття «Панщина та її скасування 1848 року», поема «Іван Вишенський» і низку наукових праць про цього видатного українського письменника.

Прозові твори

Прозові твори І. Франка — ■ одне з найвидатніших явищ української кла­сичної літератури. За тридцять три роки він написав близько ста десяти різ­ного розміру прозових творів: повістей, оповідань, нарисів.

Матеріали для своїх творів письменник черпав безпосередньо з життя або

з цілком достовірних документальних джерел. У листах і статтях Франка є чимало свідчень того, як не раз справжні події служили йому основою для написання творів. Письменник писав: «Ті «неприродні» образи — іменно не витвір моєї фантазії, а взяті мною живцем, майже дослівно чи то з усних оповідань очевидців... або з друкованих пам’ятників».

Глибоко вивчаючи народне життя, Франко вважав своїм обов’язком відо­бражати його таким, яким воно було насправді, аналізуючи і типізуючи факти дійсності відповідно до своєї революційно-демократичної тенденції.

Надаючи перевагу змісту, Франко водночас ставив високі вимоги щодо художньої форми твору. Його проза, різноманітна за своїми жанрами, над­звичайно багата художніми засобами і в зображенні характерів, і в описі різних верств суспільства, і в змалюванні картин природи.

Одним із перших в українській літературі І. Франко зобразив широкі картини праці, показав працю шахтарів, селян, лісорубів, мулярів, вугля­рів тощо. Переживання, настрої, уподобання і прагнення його героїв тісно пов’язані з умовами їх життя й праці. Письменник проникливо розкривав внутрішній світ своїх героїв, психологію представників різних суспільних верств.

У змалюванні природи Франко користувався не тільки зоровими вражен- нями, а й усією гамою почуттєвих образів. Він один із перших в українській літературі дав зразок виробничого й міського пейзажу.

Мова творів дуже багата лексичним складом, фразеологією. В основу її лягла загальноукраїнська літературна мова й народна розмовна мова кар­патського підгір’я. Для відтворення певного колориту письменник викорис­товував також діалектизми.

Як і в поезії, у прозі І. Франко був реалістом. Він виявляв особливу увагу до соціальних конфліктів, колізій, глибоко розкривав характери героїв. Це й зумовило силу, життєвість, переконливість його творів.

Робота за таблицею

№	Тематика творів	Приклади
1	Робітнича тематика	Цикл «Борислав». Повість «Борислав сміється»
2	Селянська тематика	«Вугляр», «Лесиїпина челядь», «Добрий заробок», «Ліси і пасовиська»
3	Оповідання про дітей та школу	«Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Отець-гуморист»
4	Тюремні оповідання	«На дні», «Панталаха», «До світла», «В тюремнім шпиталі»
5	Сатиричні оповіда­ння	«Свиня», «Опозиція», «Доктор Бессервіссер», «Істо­рія кожуха», «Свинська конституція», «Чиста раса»
6	Історична тематика	«Захар Беркут», «Хмельницький і ворожбит», «Великі роковини»
7	3 життя інтелігенції	«Лель і Полель», «Борис Граб», «Для домаш­нього огнища», «Основи суспільності», «Перехресні стежки»

Драматургія

І. Франко був не тільки великим поетом, прозаїком, а й драматургом. Його драматичні твори є визначним вкладом у розвиток реалістичної української драматургії другої половини XIX ст. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва й палкий борець за розвиток народного українського національного театру.

У статті «Руський театр» (1893) письменник надає великого значення те­атральному мистецтву як літературному засобові виховання народних мас, як засобові відображення історії життя народу, його культури, боротьби і прагнень. Разом із тим театр повинен своїм променем мистецтва вказувати шлях народним масам до дальшого культурного розвитку і розв’язування на­сущних соціальних і національних проблем. Франко викриває застій україн­ського театру в Галичині й накреслює широку програму розвитку народного театрального мистецтва. \

Драматургічна творчість Франка в основному припадає на дев’яності роки XIX ст. Одначе він ще на зорі своєї літературної діяльності під впли­вом «Слова о полку Ігоревім» написав історичну драму «Три князі на один престол» (1874), а роком пізніше «Славой і Хрузош» (драма залишилась не- закінченою).

Найвизначнішими творами є «Украдене щастя», «Сон князя Святослава», «Рябина», «Учитель».

Іван Франко був видатним майстром діалога, динамічного, сповненого глибоких драматичних конфліктів сюжету. Його п’єси сценічні й прості у по­становці й тому майже всі з успіхом ішли на сцені.

І. Франко і народна творчість

Дослідник народнопоетичної творчості

Багатогранна діяльність І. Я. Франка-фольклориста розпочалася із зби­рання та записування художніх народних творів, насамперед пісень та при­казок, які серед усіх народнопоетичних скарбів чи не найсильніше його при­ваблювали. І не дивно: в особі Франка органічно зливались інтереси поета і вченого. Його захоплювала краса народної пісні, її тонкий ліризм і тональне багатство; у приказках та прислів’ях учений знаходив скарби істинної на­родної мудрості. Усі жанри народної творчості були для І. Франка цінним джерелом, що допомагало пізнавати, осмислювати й реалістично відображати життя трудових мас.

Протягом усього свого життя він займався записуванням, систематиза­цією і публікуванням народнопоетичних творів. Усе це давало йому вели­чезний матеріал для наукових досліджень і всебічно збагачувало його як письменника.

Фольклор у художній творчості І. Франка

Психологізм і ліризм народної пісенності, які так глибоко вражали І. Франка ще в дитинстві, пов’язані з його ніжною любов’ю до матері, з її «сум­ненькою піснею», які так відлунювали в його серці, сповненім кохання до 0. Рошкевич, у часи написання «Лесишиної челяді»,— уперше знайшли яскраве творче засвоєння в образі Анни. Пізніше психологізм народної пісні й глибокі особисті переживання поета стали поштовхом до створення чудо­вого жмутку «Зів’ялого листя», натхненних рядків про пісню в оповіданні «Дріада», у вступі до поеми «Мойсей» та ін.

Народна творчість, будучи складовою частиною того вогню, запас якого Франко ще дитиною взяв від трудових мас, уже в ранній період його літера­турної діяльності пробивалася яскравим променем крізь густі нашарування галицької літературної традиції, що тяжіла над Франком-початківцем.

Усебічне й постійне засвоєння у творчості І. Франка народнопоетичних надбань художнього слова трудових мас впливало й було обумовлене самою реальною дійсністю, яку відображав письменник, його суспільною діяльністю й естетичним світоглядом.

4. Підсумок

1. Коментування учнями епіграфа.

2. Сформулювати запитання за темою уроку й поставити його одноклас­нику.

4. Домашнє завдання

1. Опрацювати теоретичний матеріал підручника.

2. Скласти тестові завдання з теми «Життєвий і творчий шлях І. Франка».

Урок № 22

«ГІМН» - ОДИН ІЗ НАЙКРАЩИХ ТВОРІВ РЕВОЛЮЦІЙНО-ПАТРІОТИЧНОЇ ЛІРИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Мета: ознайомити учнів із поезією «Гімн», розкрити образ вічного ре­

волюціонера як втілення могутності, нездоланності трудового народу, римо-ритмічні особливості поезії, популярність її в на­роді як пісні (музика М. Лисенка); розвивати навички аналізу поезії, виховувати любов до поезії, патріотичні почуття.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: епіграф до уроку, таблиця, аудіозапис поезії «Гімн».

Віддаючи належке всім граням Франкового таланту, ■ . ми відзначаємо: як митець І. Франко в першу чергу — поет.

Поезіями він розпочав свою творчість, ними він і закінчив її.

Б. Степанишин

ХІД УРОКУ