4. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Трагедію особистості в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» найпов­ніше відтворено в долі Чіпки, Грицька, Максима. Інші дійові особи — Мотря, Галя, Христя, баба Оришка — так чи інакше відтінюють характери головних персонажів. Третій ряд персонажів — Лушня, Матня, Пацюк, Порох, Чижет, Явдоха, генеральша, пан Польський — дали змогу письменникові передати сутність тогочасних суспільних тенденцій та психологічно увиразнити при­чини трагедії особистості.

2. Міні-модуль «Суд». Робота в групах за картками-«питальниками» Картка 1-ої групи

Зміст роботи: «П’ючи та гуляючи, підібрав собі Чіпка трьох товаришів щирих. Лушня, Пацюк та Матня — одна думка, одна гадка».

За своїм походженням, «друзі» Чіпки Варениченка були його родичами. Лушня був сином пана Совинського, а Пацюк та Матня — пана Польського, того самого, що й Чіпки батько.

Дослідіть з тексту твору, що спричинило переродження парубків на роз­бійників.

Рефлексія:

° Чим відрізнявся Чіпка від своїх товаришів?

° Як виростав Лушня на панському добрі? ^е Які вчинки характеризують його як бездушну людину?

Картка 2-ої групи

Зміст роботи: Дайте порівняльну характеристику Чіпки й Грицька. Як формувався характер Чіпки й Грицька в дитячі та юнацькі роки?

Проаналізуйте цитату з твору. Чому Грицько не шукає тієї правди?

• А ти шукаєш правди?

• Як, що тобі до того, Чіпко? Скажі мені, Бога ради?.. Адже тобі від того ні знобить, ні гріє...

• Як не знобить? А правда де? Де та правда, по котрій нам весело жити? Де вона ділася?..

• А нема правди,— одказав Грицько — то живи так, як і всі живуть...

• А як не дають жити? Що тоді?

• То все мана тільки!

• Ой, Грицьку! Ой, братику! Не кажи так, важко мені, пече мене таке слово».

Рефлексія:

• Чи легше жити Грицькові з маною на очах?

• Чому Чіпка не може жити за принципом Грицька?

3. Текстуальна характеристика персонажів роману

(методом лекції з елементами бесіди)

Образ Максима

В образі Максима автор змалював важливе, на його думку, соціальне явище. Які ж характерні риси цього образу?

1. Максим на селі.

Максим — внук січовика, вихований на переказах про запорозьку воль­ницю.

Найбільшою пристрастю Максима була любов до волі, поривання до твор­чого діяльного життя й водночас палка ненависть до всякого насильства й обмеження. У змалюванні портрета Максима і в розкритті його душевних багатств виявилися неприховані симпатії автора до нього.

Але цей красивий, здоровий, дотепний парубок не зумів зайнятись корис­ним трудовим життям, він скоро «...розледачів, розібрався, розпився» і став так шкодити своїм односельцям, що батько змушений був віддати непокір­ного сина в москалі.

2. Максим у солдатах.

Солдатчина не виправдала сподівань Максимового батька на перевихо­вання сина. Отупляюча^агаторічна муштра псувала морально людей...

З нудьги, на знак протесту проти моторошного казарменого побуту, Мак­сим запив. Горілка цотребувала грошей, і Максим з найближчими товари­шами почав відпрошуватися до села на «покормлєніє». Ще більше почала псуватися вільнолюбива натура Максима після того, як він став старшим. Ні грамота, якої він навчився, ні старшинування не вдовольняли його. Мак­сим захопився особистим збагаченням і остаточно втратив кращі свої риси, перетворившись у звичайного злодія і розбійника.

Образ Грицька

Грицько — тип селянина, майже в усьому протилежний Чіпці. Грицька, як і Чіпку, змальовано з властивою для Мирного глибиною і вмотивова­ністю. Якщо Чіпка-парубок незвичайної вдачі, красивий, фізично сильний, то Грицько’ — непоказний з себе, полохливий. Так Грицько любив потай від діда Уласа їздити на барані, бив його, мучив. Грицько смертельно злякався вовка і втік. Ставши парубком, Грицько має тільки одну мрію.

«Нічого я б на світі не хотів, тільки б хату теплу, жінку любу та малу дитину! А то б усе мав!»

І справді, заробивши декілька сот карбованців, Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда».

Коли в Чіпки незаконно відібрали землю, дружина Грицька, Христя, гли­боко співчувала йому, тоді як Грицько всіма способами почав чорнити Чіпку перед Христею, «немов найлютішого ворога».

Коли солдати покатували селян за те, що вони вчинили бунт, і Чіпку, що виступав на їх захист, Грицько-дуже радів.

Грицько ненавидить сільських бідняків, до громадських справ виявляє цілковиту байдужість. Він ніяк не може зрозуміти, чому Чіпка заводиться з панами, які усунули його із земської управи.

Образи жіпок-селянок

У романі П. Мирного є низка образів жінок-селянок, змальованих авто­ром правдиво і з великою сердечністю. Це — образи матері Чіпки — Мотрі, його баби — Оришки і дружини Грицька — Христі. Найповніше зображено образ Мотрі.

Образ Мотрі — один із найтрагічніших в українській літературі.

Мотря — селянка — біднячка, чесна, невсипуща трудівниця.

«Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку: не бачила дів­кою, жінкою, не сподівалася замужньою вдовою».

Після хвилини непевного щастя (пізнього заміжжя з Остапом Хрущем) за­знала вона страшного лиха. Забобонні селяни зневажали та неславили її (що пішла заміж за двужона), відмовляли в роботі. Мотря насилу прогодувала себе, стару матір Оришку та малого Чіпку.

Чіпка підріс та громада відсудила їм землю. З’явилися які-не-які статки, худоба і найголовніше'для селянина — земля. Та й те щастя було примарним: продажні судді відсудили Мотрину землю «приблуді» з Дону, а сам Чіпка, не дошукавшись правди, спився, скривдив матір та прогнав її з дому.

Мотря є втіленням людської моралі. Її совість, сумлінність, її душа не до­зволяли приховати синів злочин. Вона мати, але вона й людина, що має бо­ротися зі злом.