- •П.М.Мартинюк Рівняння математичної фізики
- •Від автора
- •Тема 1. Класифікація диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку з двома незалежними змінними
- •§1.1. Диференціальні рівняння з частинними похідними з двома незалежними змінними
- •§1.2. Класифікація диференціальних рівнянь з частинними похідними
- •§1.3. Канонічний вигляд диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку
- •§1.4. Канонічні форми лінійних диференціальних рівнянь з частинними похідними зі сталими коефіцієнтами
- •I рівень
- •II рівень
- •Практична робота №2 Зведення до канонічного вигляду диференціальних рівнянь з частинними похідними зі сталими коефіцієнтами
- •Завдання для самостійної роботи
- •I рівень
- •II рівень
- •Розділ 2 Рівняння гіперболічного типу
- •Тема 2. Хвильове рівняння та постановки крайових задач
- •§2.1. Рівняння коливань струни
- •Практична робота №1 Класифікація диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку
- •Завдання для самостійної роботи
- •§2.2. Граничні та початкові умови. Їх фізична інтерпретація
- •§2.3. Класифікація крайових задач
- •§2.4. Поняття про коректність постановки крайової задачі
- •§2.5. Некоректні задачі математичної фізики
- •§2.6. Редукція загальної задачі
- •Тема 3. Задача Коші для хвильового рівняння
- •§3.1. Метод характеристик. Формула д’Аламбера
- •§3.2. Формули Пуассона та Кірхгофа
- •§3.3. Коректність постановки задачі Коші
- •§3.4. Узагальнений розв’язок задачі Коші
- •Практична робота №3 Задача Коші для рівнянь гіперболічного типу. Метод характеристик
- •Завдання для самостійної роботи
- •I рівень
- •II рівень
- •III рівень
- •Тема 4. Метод розділення змінних (метод Фур’є) для гіперболічних рівнянь
- •§ 4.1. Перша мішана крайова задача для однорідного хвильового рівняння (вільні коливання струни)
- •§ 4.2. Перша мішана крайова задача для неоднорідного хвильового рівняння (вимушені коливання струни)
- •§ 4.3. Перша мішана крайова задача для неоднорідного хвильового рівняння з неоднорідними граничними умовами
- •§ 4.4. Перша мішана крайова задача для однорідного хвильового рівняння в прямокутнику (вільні коливання прямокутної мембрани)
- •Практична робота №4 Метод розділення змінних (метод Фур’є) для рівнянь гіперболічного типу
- •Завдання для самостійної роботи
- •I рівень
- •II рівень
- •Тема 5. Спеціальні функції математичної фізики
- •§ 5.1. Загальна задача Штурма-Ліувілля
- •§ 5.2. Спеціальні функції математичної фізики
- •Тема 6. Позначення та криволінійні координати в математичній фізиці
- •§ 6.1. Диференціальні операції в криволінійних координатах
- •§ 6.2. Метод розділення змінних (метод Фур’є) для першої мішаної крайової задачі для однорідного хвильового рівняння в крузі
- •Розділ 3 Рівняння параболічного типу
- •Тема 7. Рівняння параболічного типу та фізичні задачі, що до них приводять
- •§ 7.1. Фізичні процеси, які приводять до рівнянь параболічного типу
- •§ 7.2. Принцип максимуму
- •§ 7.3. Граничні та початкові умови. Їх фізична інтерпретація
- •Тема 8. Метод розділення змінних для параболічних рівнянь
- •§ 8.1. Перша мішана крайова задача для одновимірного параболічного рівняння
- •§ 8.2. Перша мішана крайова задача для параболічного рівняння в прямокутнику Знайдемо розв’язок крайової задачі
- •§ 8.3. Перша мішана крайова задача для параболічного рівняння в крузі
- •Практична робота №5 Метод відокремлення змінних для рівнянь параболічного типу
- •Завдання для самостійної роботи
- •I рівень
- •II рівень
- •Тема 9. Задача Коші для рівнянь параболічного типу
- •§9.1. Постановка задачі Коші для параболічних рівнянь
- •§9.2. Метод розділення змінних (метод Фур’є) для задачі Коші в одновимірному випадку
- •§9.3. Задача Коші в n-вимірному просторі
- •Практична робота №6 Задача Коші для рівнянь параболічного типу
- •Завдання для самостійної роботи
- •I рівень
- •II рівень
- •Тема 10. Єдиність та стійкість розв’язків крайових задач для рівнянь параболічного типу
- •§10.1. Єдиність та стійкість розв’язків мішаних крайових задач
- •§ 10.2. Єдиність розв’язку задачі Коші
- •§10.3. Неперервна залежність розв’язку задачі Коші від початкових умов та інтенсивності внутрішніх джерел тепла
- •Розділ 4 Рівняння еліптичного типу
- •Тема 11. Еліптичні рівняння та фізичні процеси, які до них приводять
- •§ 11.1. Фізичні процеси, що приводять до рівнянь еліптичного типу
- •§11.2. Постановка крайових задач для еліптичних рівнянь
- •§11.3. Фундаментальний розв’язок рівняння Лапласа
- •Тема 12. Принцип максимуму та коректність крайових задач для рівнянь еліптичного типу
- •§12.1. Принцип максимуму та його наслідки
- •§12.2. Єдиність та неперервна залежність від граничних умов розв’язку задачі Діріхле
- •§12.3. Формули Гріна
- •§12.4. Єдиність розв’язку задачі Неймана
- •§12.5. Єдиність розв’язку першої мішаної крайової задачі для гіперболічних рівнянь
- •Тема 13. Метод розділення змінних (метод Фур’є) для еліптичних рівнянь
- •§13.1. Задача Діріхле для рівняння Лапласа в прямокутнику
- •§13.2. Задача Діріхле для рівняння Лапласа в крузі
- •§ 13.3. Інтеграл Пуассона
- •Практична робота №7 Крайові задачі для рівнянь еліптичного типу
- •Завдання для самостійної роботи
- •I рівень
- •II рівень
- •Тема 14. Метод функції Гріна
- •§14.1. Основна інтегральна формула Гріна та основна формула теорії гармонічних функцій
- •§14.2. Функція Гріна для оператора Лапласа
- •§14.3. Приклади функцій Гріна для деяких областей
- •Тема 15. Елементи теорії потенціалу
- •§15.1. Потенціал об’єму, подвійного та простого шарів
- •§15.3. Логарифмічні потенціали
- •Розділ 5 Елементи теорії інтегральних рівнянь
- •Тема 16. Класифікація інтегральних рівнянь
- •§16.1. Класифікація лінійних інтегральних рівнянь
- •§15.2. Властивості потенціалів
- •§16.2. Інтегральні рівняння з виродженими ядрами
- •§16.3. Теореми Фредгольма
- •Тема 17. Наближені методи розв’язання інтегральних рівнянь
- •§17.1. Метод послідовних наближень
- •§17.2. Наближені методи розв’язання інтегральних рівнянь Фредгольма другого роду
- •§17.3. Інтегральні рівняння Фредгольма першого роду
- •§ 17.4. Деякі методи розв’язання некоректних задач
- •Тема 18. Зведення крайових задач для рівнянь еліптичного типу до розв’язування інтегральних рівнянь
- •§18.1. Задача Діріхле для рівняння Лапласа
- •§18.2. Задача Неймана для рівняння Лапласа
- •§17.3. Задача Діріхле для рівняння Пуассона
- •Рівняння математичної фізики
- •33028, Рівне, вул. Соборна, 11.
§16.2. Інтегральні рівняння з виродженими ядрами
Ядро називається виродженим, якщо воно має вигляд
де
система функцій
|
Розв’язання рівнянь Фредгольма другого роду з виродженим ядром зводиться до знаходження розв’язків СЛАР. Підставляючи в рівняння (16.2) ядро (16.3), отримаємо
(16.4)
де
.
Отже, загальний розв’язок рівняння (16.2) з виродженим ядром (16.3) потрібно шукати у вигляді (16.4). Підставляючи (16.4) в (16.2), маємо
,
де
;
.
Прирівнюючи
коефіцієнти при одних і тих же функціях
,
,
зліва і справа вищенаведеної рівності,
отримуємо СЛАР відносно невідомих
,
.
Розв’язавши дану СЛАР, знайдемо коефіцієнти , а отже і розв’язок рівняння (16.2) з виродженим ядром (16.3) у вигляді (16.4).
§16.3. Теореми Фредгольма
Розглядаємо інтегральне рівняння Фредгольма другого роду в одновимірному випадку
(16.5)
та відповідне йому однорідне інтегральне рівняння
. (16.6)
Рівняння
(16.6) має тривіальний розв’язок
.
Значення
параметра
,
при яких рівняння (16.6) має нетривіальні
розв’язки називаються власними
значеннями
рівняння (16.6) (ядра
|
Теорема 16.1. Якщо у рівнянні (16.5) не дорівнює власному значенню відповідного однорідного рівняння (16.6), то розв’язок рівняння (16.5) єдиний.
Доведення.
Припустимо, що рівняння (16.5) має два
розв’язки
та
.
Тоді справедливі рівності
,
.
Віднімаючи почленно вищенаведені рівняння, отримаємо
. (16.7)
Оскільки
не є власним значенням, то (16.7) має лише
тривіальні розв’язки, тобто
або
.
Теорема 16.1 доведена.
Теорема 16.2 (Перша теорема Фредгольма). Для довільного , не рівного власному значенню, рівняння (16.5) має розв’язок і цей розв’язок єдиний.
Спряженим до рівняння (16.5) називається рівняння вигляду
|
Теорема 16.3 (Друга теорема Фредгольма). Якщо є власним значенням ядра , то як однорідне інтегральне рівняння (16.6), так і спряжене йому рівняння мають скінченне число лінійно незалежних розв’язків.
Теорема
16.4 (Третя теорема Фредгольма).
Нехай
є власним значенням ядра
.
Тоді для того, щоб рівняння (16.5) мало
розв’язок, необхідно і достатньо, щоб
функція
була ортогональною всім власним функціям
спряженого однорідного рівняння, які
відповідають даному власному значенню.
Неоднорідне рівняння Вольтерра має розв’язок при довільних . Тобто, рівняння Вольтерра не має власних значень.
Тема 17. Наближені методи розв’язання інтегральних рівнянь
§17.1. Метод послідовних наближень
Розглядаємо інтегральне рівняння Фредгольма другого роду в одновимірному випадку
. (17.1)
Зробимо наступні припущення:
1) Ядро
є
неперервною функцією у квадраті
.
Тоді воно обмежене деякою додатною
константою
,
тобто
;
2) Функція
неперервна на
.
Тоді вона обмежена на даному відрізку
деякою додатною константою
,
тобто
.
Розв’язок рівняння (17.1) будемо шукати у вигляді послідовності функцій
(17.2)
де
- довільна інтегрована функція;
(17.3)
.... .... ....
(17.4)
.... .... ....
Теорема
17.1.
При значеннях
послідовність функцій (17.2)-(17.4)
,
рівномірно збігається на відрізку
до функції
,
яка є розв’язком рівняння (17.1).
Доведення.
Перетворимо формули для отримання
функцій
.
Підставляючи
функцію
в
(17.3), отримаємо
де
.
Аналогічно,
де
.
Границя
послідовності функцій
якщо вона існує, дорівнює сумі ряду
(17.5)
Доведемо
рівномірну збіжність ряду (17.5). Для цього
оцінимо величини
.
Очевидно, що
;
;
.... .... ....
.
Отже,
Тому ряд
(17.6)
є
мажорантним для ряду (17.5). Якщо
,
то ряд (17.6) збігається. Отже, при таких
ряд (17.5) рівномірно збігається, а з ним
збігається також послідовність функцій
до функції
.
Дана функція
є розв’язком рівняння (17.1). Перейшовши
до границі y (17.4) при
,
отримаємо
.
Перехід під знаком інтеграла до границі тут законний, оскільки послідовність функцій збігається рівномірно.
Теорема 17.1 доведена.
При
<
збігається і ряд
.
Оскільки даний ряд є мажорантним для
ряду
,
то ряд
збігається рівномірно. Тому ряд (17.5)
можна записати у вигляді
або
(17.7)
де
функція
називається резольвентою
рівняння (17.1).
Якщо застосувати вищеописаний метод (який називається методом послідовних наближень) до рівняння Вольтерра
,
то отримана послідовність функцій
,
,
.... .... ....
,
.... .... ....
буде збігатися рівномірно на відрізку при довільних значеннях .
