§ 3« Суб'єкти патентних правовідносин

Винахідник (автор промислового зразка). Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисло­вий зразок є, в першу чергу, творці вказаних об'єктів. Законо­давство іменує творця винаходу, корисної моделі винахідником, а творця промислового зразка — автором промислового зразка.

Винахідник — людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель — ст. 1 Закону Украї­ни «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»). Автор промислового зразка — людина, творчою працею якої створено промисловий зразок (ст. 1 Закону України «Про охорону прав па промислові зразки»).

Винахідником чи автором промислового зразка може висту­пати тільки фізична особа. Законодавець керується тим, що лише людина здатна до інтелектуальної, творчої діяльності, отже, тільки вона може набути статусу винахідника чи автора промислового зразка. Юридична особа не може визнаватися винахідником чи автором промислового зразка.

Законодавство не пов'язує здатність фізичної особи до набут­тя статусу винахідника, автора промислового зразка з її віком, психічним станом, освітою тощо. Праця винахідника, автора промислового зразка повинна мати творчий характер, тобто бути такою, що породжує щось якісно нове, оригінальне, відмінне від вже існуючого.

Іноді винахід, корисна модель, промисловий зразок є резуль­татом спільної творчої праці не однієї, а декількох фізичних осіб. Винахідники чи автори промислового зразка, які спільно створили винахід, корисну модель, промисловий зразок, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними (ст. 8 Закону України «Про охорону прав па винаходи і корисні моделі», ст. 7 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). При цьому таким особам видається один патент.

При визначенні кола осіб, які можуть визнаватися винахід­никами, авторами промислового зразка, ключову роль відіграє характер їхньої праці. Відповідно до законодавства не визна­ються винахідниками, авторами промислового зразка особи, які не зробили особистого творчого внеску у створення винаходу, корисної моделі і промислового зразка, а надавали винахіднику (винахідникам), автору (авторам) промислового зразка технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при створенні відповід­ного об'єкта. До таких осіб належать ті, хто допомагав робити розрахунки, виготовляв дослідні зразки, макети, фінансував роботи зі створення винаходу, корисної моделі, промислового зразка та інші особи, праця яких не мала творчого характеру.

Загалом, відносини між винахідниками (авторами промисло­вого зразка) у розглядуваному випадку доцільно врегульовувати договором, в якому чітко зафіксувати вклад кожного у створен­ня об'єкта та визначити розподіл між ними прав па створений в результаті спільної творчої праці об'єкт. За основу можна взяти зразок договору між співавторами про вклад у створення об'єкта права інтелектуальної власності та розподіл винагороди, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2004 р. № 986.

Створення винаходу, корисної моделі чи промислового зраз­ка спільною творчою працею кількох фізичних осіб потрібно відрізняти від створення одного і того самого винаходу, корисної моделі, промислового зразка двома чи більше особами незалежно одна від одної. Це розмежування має важливе юридичне значен­ня. Як вже наголошувалося, винахідники, автори промислового зразка, які створили винахід, корисну модель спільною творчою

працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. Якщо.ж один і той самий винахід, корисну модель, промисловий зразок створили двоє чи більше осіб незалежно одна від одної, то застосовується право першого заявника: право на одержання патенту, буде мати та особа, чия заявка має більш ранню дату подання або, якщо заявлено пріо­ритет, більш ранню дату пріоритету, якщо вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту (ст. 11 Закону України «ГІро охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст, 10 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»).

Роботодавець г правонаступник. Суб'єктами права інтелекту­альної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок можуть бути також інші особи, які набули це право на підставі договору чи закону (ст. 463 ЦК України). До таких осіб закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки» відносять роботодавця і правонаступника.

Роботодавець — особа, яка найняла.працівника за трудовим договором (контрактом) (ст. 1 Закону України «Про охорону прав па винаходи і корисні моделі», ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Роботодавцем може бути як юридич­на, так і фізична особа. Між роботодавцем і працівником повинні існувати трудові відносини, підставою виникнення яких є трудовий договір (контракт). Тому не вважатиметься роботодавцем особа, яка замовила створення винаходу чи іншого об'єкта за цивільно-пра­вовим договором (ст. 430 ЦК України). Роботодавець є учасником патентних правовідносин не у всіх випадках, а лише щодо службо­вих винаходів, корисних моделей, промислових зразків.

Суб'єктом права інтелектуальної власності на винахід, ко­рисну модель, промисловий зразок може стати правонаступник творця або роботодавця (ст. 10 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 9 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Правонаступником, є особа (фізична або юридична), до якої переходять в порядку правонаступництва всі чи частина прав та обов'язків іншої осо­би. Отож розрізняють універсальне та часткове (сингулярне) правопастушшцтво. У першому випадку до правонаступника переходять всі права і обов'язки іншої особи. Це може бути, наприклад, спадкування, правонаступництво у разі реорганізації юридичної особи. У другому випадку до правонаступника пе­реходять лише окремі права та обов'язки. Найчастіше це відбу­вається за договором. У контексті патентних правовідносин варто підкреслити, ЩО правонаступництво можливе як щодо пр.ава на патент (наприклад, у разі смерті винахідника право на подання заявки переходить до спадкоємців), так і щодо права з патенту (наприклад, при реорганізації юридичної особи — володільця патенту права, що ним засвідчуються, переходять до юридичної особи — правонаступника).

Заявник. Володілець патенту. У патентному законодавстві поряд з охарактеризованими вище суб'єктами патентних пра­вовідносин названі також.заявник і володілець патенту¹.

Заявник — це особа, що подала заявку про видачу патенту або набула статусу заявника в іншому, передбаченому законом порядку. Тобто заявником є суб'єкт правовідносин, що вини­кають при реалізації права на патент. За загальним правилом заявником є винахідник (автор промислового зразка). Проте у випадках, передбачених законом чи .договором, заявником може бути й інша особа (роботодавець, правонаступник). При цьому патентне законодавство допускає можливість заміни заявника до прийняття рішення про видачу патенту.

Володільцем патенту є особа, якій належить патент па винахід, корисну модель, промисловий зразок. Патент видається заявни­кові. Тобто у разі видачі патенту особа, що була заявником, стає володільцем патенту. У цьому аспекті важливо підкреслити, що патентне законодавство розмежовує поняття «винахідник» (автор промислового зразка) та «володілець патенту». За загальним правилом право на одержання патенту належить винахідникові (автору промислового зразка). Однак за певних умов право па одержання патенту може належати іншій особі (роботодавцеві, правонаступнику). У такому випадку винахідник (автор про­мислового зразка) і володілець патенту будуть різними особами.

Державний департамент інтелектуальної власності. Учас­ником патентних правовідносин є компетентний державний орган, який здійснює видачу патентів. У міжнародпо-нравових актах вживається поняття «Відомство». Так, відповідно до Договору про патентне право (РЬТ) «відомство» — орган Договірної Сторони, уповноважений видавати патенти або займатися іншими питаннями, що регулюються цим Договором (ст. 1). У законодавстві України вживається термін «Установа» — центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (ст. 1 Закону України «Про охорону прав па винаходи і корисні моделі», ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Сьогодні таким органом є Державний департамент інтелектуальної власності, утворений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 р. № 601 як урядовий орган державного управління у складі Міністерства освіти і науки України¹. Основ­ними функціями цього органу щодо видачі патентів є:

1) організація прийняття заявок, їх експертизи, прийняття рішення по них;

2. видача патентів на винаходи, .корисні моделі, промислові зразки, забезпечення їх державної реєстрації;

3. забезпечення публікування офіційних відомостей про ви­находи. корисні моделі та промислові зразки¹.

До сфери управління Державного департаменту інтелекту­альної власності входить державне підприємство «Український інститут промислової власності» («Укрпатент»), яке безпосеред­ньо здійснює проведення експертизи заявок.

Латентні повірені. У патентних правовідносинах можуть брати участь представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Варто зазначити, що відповідно до поло­жень законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки», іноземні особи та особи без громадянства, які прол<ивають чи мають постійне місцезнаходження поза межами території України, у відносинах з Установою реалізують свої права лише через па­тентних повірених.

Відповідно до Положення про представників у справах ін­телектуальної власності (патентних повірених), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. № 545, патентний,повірений падає фізичним та юридичним осо­бам (далі — особи, яких він представляє) допомогу і .послуги, пов'.язаиі з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Держдепартаменті та установах, що належать , до сфери його управління, а також: судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними-особами.

Згідно з Положенням патентний повірений повинен бути громадянином України, який:

• постійно проживає в Україні;

• має повну вищу освіту,, а таколс повну вищу освіту у сфері охорони інтелектуальної власності;

• має не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної, власності;

• склав кваліфікаційні екзамени,.пройшов атестацію і одерлеав свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного.

Держдепартамент веде Державний реєстр представників у спра­вах інтелектуальної власності (патентних повірених). Патентному повіреному, внесеному до Державного реєстру, присвоюється реєстраційний номер. Особи, не зареєстровані в Державному реєстрі, не можуть називатися патентними повіреними. .Патентний повірений, діє за дорученням особи, яку він представляє.

Патентний повірений згідно із законодавством у межах дору­чення особи має право представляти її у відносинах з Держдепар­таментом та установами, що налелеать до сфери його управління,

.а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичними особами, зокрема:

• підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів тощо;

• подавати та одержувати матеріали, що стосуються охорон­них документів;

• виконувати платіжні операції;

вносити зміни до опису винаходів і креслень;

• відкликати заявки на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності;

• подавати доповнення, заперечення, скарги;

• вживати заходів для підтримання чинності охоронних документів;

• проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є па­тентні дослідження;

• представляти інтереси власників прав па об'єкти інтелек­туальної власності в державних і судових органах тощо.