Глава 23 Міжнародно-правова охорона авторського права і суміжних прав

Проблема мілшародно-гіравової охорони авторських і суміжних прав постала вкінці XIX ст. Об'єкти авторського права у галузі літератури, мистецтва перекладалися та іншими способами вико­ристовувалися без згоди авторів за кордоном. Тому актуальним стало питання уніфікації правових засад у сфері створення, ви­користання та охорони об'єктів права інтелектуальної власності.

Однією з перших конвенцій, спрямованих на охорону ав­торських прав, була Бернська конвенція про охорону літератур­них та художніх творів 1886 р. Вона була пізніше багаторазово змінена і доповнена (Париж 1896 p., Берлін 1908 р., Брно 1914 p., Рим 1928 p., Брюссель 1948 p., Стокгольм 1967 p., Париж 1971 p. тощо). Наслідком підписання Бериської конвенції стало ство­рення Бернського союзу, учасниками якого є понад 150 країн. Україна стала учасницею Бериської конвенції 25 жовтня 1995 р. після набрання чинності Законом України від 31 травня 1995 р. «Про приєднання до Бериської конвенції про охорону літератур­них та художніх творів». Адміністративним органом Бер не і» кого союзу є Всесвітня організація інтелектуальної власності.

Бернська конвенція затвердила концепцію територіалізму щодо охорони об'єктів авторських прав. Цей принцип закріплено у ст. 5 Бериської конвенції, відповідно до якої автори будь-якої країпи-учасииці мають в інших країнах-учасницях щодо власних творів (як опублікованих, так і не опублікованих) права, які надаються нині чи будуть надані у майбутньому відповідними законами цих країн власним громадянам, а також права, спе­ціально передбачені Конвенцією.

Аналогічна охорона надається авторам — громадянам держав, що не є учасницями .цієї Конвенції щодо їх творів, уперше опуб­лікованих в одній з країн-учасииць чи одночасно в зазначеній країні і країні-учасниці. Бернська конвенція у редакції 1971 р. вже передбачила падания правової охорони авторських прав громадянам країн-учасииць і в тому випадку, коли їх твори вперше опубліковані поза територією країи-учаспиць. Правова охорона неонублікованим творам надається авторам — громадя- . нам країн — учасниць коментованої Конвенції.

Бернська конвенція установила мінімум конвенційної охорони, положення про яку уточнювалися в наступних редакціях. Наприклад положення Конвенції щодо кола об'єктів авторських прав, строки охорони майнових прав є мінімальними для країн-учасииць, які трансформували положення Конвенції в національне законодавство. Але це не означає, що в національних законах коло таких об'єктів не може бути розширеним, а терміни охорони тривалішими.

Засада територіалізму виражається у з'ясуванні змісту ав­торських прав у Берпській конвенції. Обсяг прав визначається відповідно до закону країни, в якій обґрунтовується вимога щодо охорони. Суб'єкту охорони надається національний режим, тобто ті самі нрава, які надаються законодавством цієї країни. Крім цього, автору надаються права, спеціально передбачені Бернською конвенцією. Здійснення авторських прав в країні охорони цих прав не залежить від охорони творів в країні їх походження.

Бернською конвенцією визначений перелік виключних прав автора. До них належить; право автора на переклад твору; пра­во дозволяти його відтворення, дозволяти публічне виконання драматичних і музичних творів по радіо і телебаченню, пере­робку творів одного виду в інший, запис механічним способом музичних творів тощо.

Перелік об'єктів авторського права в Берпській конвенції роз­ширювався з розвитком суспільного прогресу. Конвенція визначає серед об'єктів авторського права твори літератури, науки, мистец­тва у вигляді книг, брошур тощо, лекції, проповіді, музично- драматичиі твори; хореографічні, пантоміми; музичні твори; кінематографічні твори; малюнки; твори живопису, архітектури; скульптури; графічні та літографічні твори, фотографії, твори, прикладного мистецтва; карти; ескізи; пластичні твори тощо. Цей перелік не є остаточним і вичерпним. З внесенням змій до Бериської конвенції (які, вже зазначалося, неодноразово вноси­лися) розширюється коло об'єктів, що підлягають охороні.

Право, вказане у колізійних нормах, застосовується до виник­нення, змісту і припинення авторських прав, а також способів їх охорони. Так, Угодою з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. (TRIPS) посилена охорона прав володільця об'єкта інте­лектуальної власності. У цій угоді передбачено, що країни-учасииці будуть застосовувати матеріальпо-правові норми Бсрпської конвенції за винятком положень, регулюючих особисті немайпові права. Отож країни, які не є членами Бернського союзу, мають міжпародно-пра- вові зобов'язання, передбачені Берпською конвенцією.

Угодою TRIPS значно розширено коло об'єктів правової охоро­ни. Зокрема,'до вже існуючого переліку були включені комп'ютерні програми. Автори комп'ютерних програм і виробники об'єктів зву­козапису мають право дозволяти або забороняти комерційну аренду оригіналів або копій своїх результатів творчої діяльності. Це саме стосується кінофільмів. Були визначені терміни охорони майнових прав виробників відеограм, фонограм., виконавців.

Одним з важливих міжнародно-правових документів у сфері охорони авторських прав є Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право. Вона розроблялася під егідою ІОІТЕСКО і під­писана б вересня 1952 р. Учасницями цієї Конвенції є понад 100 країн. Україна є учасницею Берпської конвенції як правонаступ­ник СРСР, для якого ця-Конвенція набрала чинності 27 травня 1973 р. У Женевській конвенції 1952 р. переважають колізійні норми, відсилаючи розв'язання певних питань до національного законодавства. Женевська конвенція, як і Бернська, побудована на засадах принципу територіалізму. Це підкреслюється в ст. II Всесвітньої конвенції: «Випущені в світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, рівно як і твори, вперше випущені в світ па території такої Держави, користуються в коленій іншій Договірній Державі охороною, яку така Дерлсава надає творам своїх грома­дян, які вперше випущені в світ на її власній території.

Не випущені в світ твори громадян кожної Договірної Держави користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущені в світ».

Отже, Всесвітня конвенція встановлює охорону прав на опубліковані твори для громадян країн-учасииць навіть у таких випадках, коли твори вперше були опубліковані па території країни, яка не підписала Всесвітньої конвенції.

У Всесвітній конвенції визначено мету її підписання, а саме: створити умови для забезпечення достатньої та ефективної охорони прав автора та інших володільців авторських прав. Тому Всесвітня конвенція передбачає перелік майнових і исмайнових прав автора.

У Всесвітній конвенції сформульовано поняття «випуск твору в світ». У контексті Конвенції — це відображення в будь-якій матеріальній формі і надання невизначеному колу осіб примір­ників твору для читання або ознайомлення іншим способом, достатнім для сприйняття. Всесвітньою конвенцією з авторського права передбачено знак охорони авторських прав, шляхом вста­новлення символу — ©.

Всесвітньою конвенцією були встановлені пільгові терміни для перекладу навчальних та наукових творів, після спливу яких можливий їх переклад без згоди авторів. Ще однією особливістю Всесвітньої конвенції, на відміну від Бернської, є те, що Всесвітня конвенція не має зворотної сили.

Крім коментованих конвенцій, погоджені міжнародно-правові акти, спрямовані на охорону суміжних прав. До них належать: Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, ви­робників фонограм, організацій мовлення, підписана в Римі 26 жовтня 1961'р/, Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм і укладена в Женеві 29 жовтня 1971 р., Конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники, укладена в Брюсселі 21 травня 1974 р.

Положення міжнародно-правових актів трансформовані в національне законодавство України. Відповідні положення міс­тяться в законах України «Про міжнародне приватне право», «Про авторське ііраво і суміжні права». В Законі України «Про міжнародне приватне право» передбачена колізійна норма щодо застосування законодавства країни, в якій вимагається охорона авторських прав. Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» правова охорона надається авторам не­залежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яїсих вперше опубліковані або не опубліковані, але виражені в об'єктивній формі на території України.

Для забезпечення охорони, прав авторів у країнах СНД 24 вересня 1993 р. було укладено багатосторонню Угоду про співробітництво у галузі охорони авторського права і суміж­них прав. Учасницями цієї Угоди є 11 країн, зокрема Україна. У цій Угоді передбачено обов'язок країн-учасниць дотримуватися зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів, зокрема укладеної за участю СРСР Всесвітньої конвенції про авторське право. Також ісраїни-учасниці зобов'язувались прийняти на­ціональне законодавство, спрямоване на забезпечення-охорони авторського права і суміжних прав відповідно до вимог Бернсь­кої, Женевської і Римської конвенцій (відповідно в Україні, Російській Федерації та інших країнах СНД були затверджені закони про охорону авторських прав). Країни СНД — учасниці цієї Угоди зобов'язались застосовувати Всесвітню конвенцію про • авторське право як до творів, опублікованих після 27 травня 1973 р., так і до творів, що підлягали правовій охороні згідно з законодавством країни-учасниці до вказаної дати.

Крім згаданої, 6 березня 1998 р. в Москві країни СНД укла­ли Угоду про співробітництво по припиненню правопорушень у 'сфері інтелектуальної власності. Відповідно до цієї Угоди кожна із країн має право на основі взаємності надати фізичним і юридичним особам інших країн-учасниць режим не менш спри­ятливий, ніж громадянам своєї країни або юридичним особам, створеним на її території.