- •Розділ і загальні засади правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності
- •Глава 1 Інтелектуальна власність та її значення
- •Глава 2 Загальна характеристика законодавства України про інтелектуальну власність
- •Розділ II авторське право і суміжні права Глава з Авторське право
- •§ 1. Поняття та об'єкти авторського права
- •§ 2. Суб'єкти авторського права
- •§ 3. Особисті немайнові права автора
- •§ 4, Майнові права автора
- •§ 1. Об'єкти та суб'єкти суміжних прав
- •§ 2. Зміст та межі суб'єктивних суміжних прав
- •Глава 4 Суміжні права
- •Розділ III патентне право
- •Глава 5 Патентне право, його об'єкти і суб'єкти
- •§ 1. Загальна характеристика патентного права
- •Та його джерел
- •§ 2. Об'єкти патентного права
- •1 Мкпз — Міжнародна класифікація промислових зразків, запроваджена Ло- карнською угодою від 8 жовтня 1968 р.
- •§ 3« Суб'єкти патентних правовідносин
- •Глава б Патент та порядок його одержання
- •§ 1. Патентна форма охорони прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 2. Патент: поняття, види та межі чинності
- •§ 3. Право на патент та його суб'єкти
- •§ 4. Заявка на видачу патенту
- •§ 5. Дата подання заявки та її правове значення.
- •§ 6. Експертиза заявки
- •Глава 7 Зміст прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Припинення чинності патенту та визнання його недійсним
- •§ 1. Особисті немайнові та майнові права винахідника
- •(Автора промислового зразка)
- •§ 2. Майнові права, що випливають з патенту
- •§ 3. Дії, що не визнаються порушенням прав
- •§ 4. Припинення чинності патенту
- •§ 5. Визнання патенту недійсним
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Поняття «комерційне найменування»
- •§ 2. Суб'єкти права інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •§ 3. Виникнення та зміст права
- •Глава 10 Право інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг)
- •§ 1, Поняття «торговельна марка»г її об'єкти та умови надання правової охорони
- •§ 2. Суб'єкти та підстави набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •§ 3. Зміст прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •§ 4. Дострокове припинення дії свідоцтва та визнання його недійсним
- •Глава 11
- •§1. Об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності
- •§ 2. Надання правової охорони географічним зазначенням
- •§ 3. Зміст прав інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 12 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •§ 1. Загальні засади правової охорони селекційних досягнень у рослинництві і тваринництві
- •§ 2. Поняття та умови набуття права інтелектуальної власності
- •§ 3. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин
- •§ 4. Порядок набуття прав інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин
- •§ 5. Зміст прав інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин
- •6. Припинення чинності майнових прав на сорт рослин та породу тварин і визнання їх нечинними
- •Глава 13 Право інтелектуальної власності на компонування (топографію) інтегральних мікросхем
- •§ 1. Компонування інтегральної мікросхеми як об'єкт права інтелектуальної власності
- •§ 2. Суб'єкти права інтелектуальної власності на компонування інтегральних мікросхем
- •§ 3. Набуття прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •§ 4. Зміст прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •§ 5. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на компонування імс
- •Глава 14 Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 1. Поняття та об'єкти раціоналізаторської
- •§ 2. Суб'єкти та порядок набуття права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 3, Зміст прав інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •Глава. 15 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •§ 1. Загальна характеристика інституту комерційної таємниці
- •§ 2. Поняття та ознаки комерційної
- •§ 3. Суб'єкти права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •§ 4. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •Глава 16 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •Розділ VI договори у сфері інтелектуальної власності
- •Глава 17 Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •§ 1. Загальна характеристика договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •§ 2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності: поняття та види
- •§ 3. Ліцензійний договір
- •§ 4. Договір про передання виключних майнових прав
- •§ 5. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності
- •Глава 18 Договір комерційної концесії (франчайзингу)
- •§ 1. Поняття та правова природа договору '
- •§ 3. Права та обов'язки сторін
- •§ 4. Припинення договору комерційної концесії
- •Розділ VII захист права інтелектуальної власності
- •Глава 19
- •Загальні положення щодо захисту права інтелектуальної власності
- •Глава 20 Захист авторського права та суміжних прав
- •Глава 21
- •Розділ VIII міжнародно-правова охорона права інтелектуальної власності
- •Глава 22
- •Загальні положення міжнародно-правової охорони інтелектуальної власності
- •Глава 23 Міжнародно-правова охорона авторського права і суміжних прав
- •Глава 24 Міжнародно-правова охорона об'єктів промислової власності
Глава 18 Договір комерційної концесії (франчайзингу)
§ 1. Поняття та правова природа договору '
комерційної концесії (франчайзингу).
Форма договору та його державна реєстрація
Договір комерційної концесії є одним із ровітпіх договірних інститутів у цивільному праві України. Його закріплення у цивільному законодавстві пов'язане із ринковими перетвореннями у вітчизняній економіці. У світовій практиці відповідний інститут має назву «фраичайзинг» (від фрстц. ІтапсЬі^а^е — пільга, привілей). Саме цей термін пропонувалося закріпити у проекті ЦК України, що сприяло б уніфікації цивільного законодавства України із законодавством багатьох розвинених країн. Проте в ЦК України все ж закріпився інший термін — «комерційна концесія» (далі терміни «комерційна концесія» і «фраичайзинг» вживатимуться як синонімічні).
I >.1 I I.I' ІППШ IK >lu ([ip.HI'l.lll.Ullliy Н|)1ШН.ИН) ПИПЖПІ1І СІМА. (.. 'угь
фрапчаизпнговпх відносин полягає втому, що одна сторона (нею — зазвичай виступає крупна компанія) передає іншій стороні (як правило, цс малі і середні компанії) за плату на певний строк права на використання торговельної марки, фірмового найменування, ноу-хау тощо, надає їй консультаційну, технічну допомогу при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Така схема дає змогу великим компаніям розширювати ринки збуту, а дрібним і середнім компаніям — ефективно здійснювати підприємницьку діяльність, використовуючи при цьому засоби індивідуалізації, ноу-хау, репутацію та діловий досвід перших. За фрапчайзииговнми схемами працюють такі відомі компанії, як McDonald's, Coca-Cola, Shell, Kodak тощо.
Сьогодні законодавча база комерційної концесії в Україні перебуває па стадії формування. Договір комерційної концесії врегульований положеннями глави 76 ЦК України «Комерційна концесія». Крім цього, окремі норми про цей договір містяться у ГК України (глава 36). Для більш детального регулювання відносин за договором комерційної концесії передбачається прийняття в Україні спеціального закону.
За договором комерційної концесії одна сторона (право- володілець) зобов'язується падати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК України).
За юридичною метою договір комерційної концесії спрямований. на передамня права користування комплесом прав, що належать иравоволодільцеві. Йдеться, в першу чергу, про права на об'єкти інтелектуальної власності. Тому у структурі ЦК України положення про договір комерційної концесії розміщені поряд із нормами про договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Водночас слід зауважити, що договір комерційної концесії не є різновидом ліцензійного договору, як це іноді пропонується у літературі. Відповідно до ЦК України договір комерційної концесії є самостійним видом цивільно-правового договору..
За наявністю зустрічного майнового задоволення розглядуваний договір є відплатним, оскільки передбачає обов'язок користувача сплачувати иравоволодільцеві відповідну плату за користування комплексом прав.
За розподілом прав і обов'язків у зобов'язанні, що виникає за цим договором, він є двостороннім — права і обов'язки мають обидві сторони.
За способом укладення договір комерційної концесії є кон- сенсуальним — він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.
Сама природа розглядуваного договору зумовлює сферу його застосування — це підприємницька діяльність. Відповідно до закріпленого у ст. 1115 ЦК України визначення право ко- (ми і у мли п.м комплексом прав плд.и.іьої ;і мсюю пт отивлспп и та
(або) реалізації товару, надання послуг. Сторонами у договорі виступають суб'єкти підприємницької діяльності (ст. 1117 ЦК України). Все це вказує на підприємницький характер договору комерційної концесії,
У.статті 1119 ЦК України закріплено поняття «договір комерційної субкопцесії». За цим договором особа, яка є користувачем за договором комерційної концесії, падає іншій особі (су 6 користувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав. При 'цьому з метою охорони інтересів правоволодільця закріплено положення про те, що укладення договору субкопцесії можливе лише за умови, що це прямо передбачено договором концесії. Крім цього, договір комерційної субкопцесії укладається па умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії.
■Незважаючи на певну термінологічну схожість, договір комерційної концесії, закріплений главою 76 ІДК України, слід відмежовувати від концесійних договорів па розробку корисних копалин, а також концесійних договорів, визначених законами України від 6 липня 1999 р. «Про концесії», від 4 грудня 1999 р., «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг».
Для договору комерційної концесіїтіередбачепа письмова форма укладення. Додаткова вимога встановлена ст. 367 ГК України — договір комерційної концесії має бути викладений у формі єдиного документа. При цьому діє спеціальне правило щодо наслідків недодержання письмової форми договору комерційної концесії — такий договір є нікчемним (ст. 1118 ЦК України).
Поряд із вимогою щодо письмової форми договору комерційної концесії ЦК України закріплює необхідність його державної реєстрації. Таку державну реєстрацію відповідно до ч. 2 ст. 1118 ЦК України здійснює орган, що здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи — підприємця.
Певна специфіка існує у питанні щодо правових наслідків недодержання сторонами вимоги про державну реєстрацію договору комерційної концесії. Відповідно до ч. 4 ст. 1118 ЦК України такий договір породжує обумовлені ним правові наслідки для сторін. Проте у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.
^ І. Зміст договору комерційної концесії
У цивільному законодавстві України немає переліку істотних умов договору комерційної концесії. Проте істотною умовою договору комерційної концесії, як і будь-якого цивільно-правового договору, є умова про його предмет (ст. 638 ЦК України). З огляду на визначення цього договору, його предметом є комплекс належних правоволодільцеві прав. За цією ознакою договір комерційної концесії відрізняється від ліцензійного договору, який передбачає надання, дозволу на використання певного конкретного об'єкта права інтелектуальної власності.
До комплексу прав, що є предметом договору комерційної концесії, відповідно до ст. 1116 ЦК України належать:
право на використання об'єктів права інтелектуальної власності;
право па використання комерційного досвіду та ділової репутації.
Основним елементом комплексу прав, що передаються за договором комерційної концесії, є права на використання об'єктів права інтелектуальної власності. Вочевидь, саме цією обставиною зумовлене структурне розміщення глави ЦК України про договір комерційної концесії одразу після глави про договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Законодавство України не передбачає переліку об'єктів права інтелектуальної власності, передания прав на використання яких є необхідним для кваліфікації відповідного договору як договору комерційної концесії. Водночас у міжнародній практиці набула поширення' позиція, відповідно до якої договір розглядатиметься як договір франчайзингу, якщо він передбачає надання права на використання засобів індивідуалізації та ноу-хау. Тому особливе місце у комплексі прав, що передаються за договором комерційної концесії, займають права на використання торговельної марки, комерційного найменування та комерційної таємниці. Поряд із цим, до вказаного комплексу прав можуть входити також права па використання інших об'єктів інтелектуальної власності (винаходи, промислові зразки, комп'ютерні програми, бази даних тощо).
Складовою комплексу прав, що є предметом договору комерційної концесії, у ст. 1116 ЦК України визначено також право на використання комерційного досвіду та ділової репутації. Ця позиція законодавця порушує низку питань, які можуть виникнути па практиці. Так, у законодавстві не визначено, що таке «комерційний досвід» і як ця категорія співвідноситься із поняттям «комерційна таємниця». Щодо ділової репутації, то це є особисте немайнове благо (ст. 201 ЦК України), тісно пов'язане з конкретним суб'єктом. Тому право на використання ділової репутації не може визнаватися самостійною складовою комплексу прав, що є предметом договору комерційної концесії. У цьому випадку більш коректно вести мову про опосередковане використання ділової репутації правоволодільця шляхом вико-
168
ристания належних йому засобів індивідуалізації (торговельної марки, комерційного найменування).
Визначаючи коло істотних умоіз договору комерційної концесії, варто також враховувати положення ст. 180 ГК України, яка у ч. З передбачає, що при укладенні господарського договору сторони у будь-якому разі повинні погодити умови про предмет, ціпу і строк. Тому істотною умовою договору комерційної концесії є умова про плату за використання комплексу прав. Відповідно до ст. 369 ГК України винагорода за договором комерційної концесії може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій договором.
Строк, протягом якого користувач має право використовувати комплекс прав правоволодільця, не є істотною умовою договору комерційної концесії. Це зумовлено тим, що у ст. 366 ГК Україпп при визначенні поняття цього договору вказано про переданпя комплексу прав на строк чи без зазначення строку. Крім цього, у ст. 1126 ЦК України передбачено, що кожна зі сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про подругу сторону не менш як за 6 місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Тому договір комерційної концесії може бути як строковим, так і укладеним па иевизначепни строк.
Договором комерційної концесії може також бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту. Тому територія, в межах якої користувач буде використовувати комплекс прав, теж не є істотною умовою цього договору.
У статті 1122 ЦК України передбачено перелік особливих умов, які можуть включатися до договору комерційної концесії (так звані обмежувальні умови). Це, зокрема, умови про:
обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання па закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;
обов'язок користувача не конкурувати з правоволоділь- цем на території, и а яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав;
обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;
обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їхнє внутрішнє і зовнішнє оформлення.
Водночас у частинах 2, 3 ст. 1122 ЦК України закріплені умови, які не можуть передбачатися у договорі комерційної концесії:
а) умова, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціпи;
169
І' 1 , І І і . 1 І І І І І І І І > > П І 1 И І ' ' І ' ' І І < И І ' І | І І І І І , 1 1 І ' І І І І ' І І р І Ц І І І І | 11 І • І , І
п.ііі! иніарії 1 и и і'.и 11 у їм і 11 роОоїи, иадаиаіп і и >< /іу гп ) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.
Такі умови у разі включення їх до договору є нікчемними.
