§ 3. Виникнення та зміст права

інтелектуальної власності на комерційне найменування

Відповідно до ч. 2 ст. 489 ЦК України право інтелектуаль­ної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і не­залежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Отже, законодавство України пов'язує виникнення права на охорону комерційного найменування з фактом його першого використання. Такий підхід повністю відповідає ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка передбачає, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Водночас ч. З ст. 489 ЦК України передбачає, що відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, по­рядок ведения яких встановлюється законом. Сьогодні в Україні

відсутній такий реестр, як і закон, який передбачав би-порядок його ведення. Щодо'правового значення такої реєстрації, то вона мала б визначатися відповідно до ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності та ч. 2 ст. 489 ЦК України. - Отже, сама по собі реєстрація не має конститутивного значення для виникнення права інтелектуальної власності на комерційне найменування. З огляду на це, не зовсім коректним є положення ч. 2 ст. 159 ГК України, ідо суб'єкт господарювання, комерцій­не найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше. На підставі наведених норм Паризької конвенції про охорону промислової власності та ЦК України, вирішуючи спір між суб'єктами господарювання про те, кому належить право на комерційне найменування, господарський суд мав би виходити з того, який із суб'єктів раніше розпочав правомірне використання відповідного позначення.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування відповідно до ст. 490 ЦК України є;

1. право па використання комерційного найменування;

2. право перешкоджати іншим особам неправомірно вико­ристовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти такс використання;

3. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

З огляду на відсутність спеціального закону про комерційні найменування, сьогодні у законодавстві України не визначено, які дії є використанням комерційного найменування. Враховуючи сутність комерційного найменування як засобу індивідуалізації, до форм використання комерційного-найменування належить ви­користання його па товарах, їх упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації.

Використання комерційного найменування іншими юридични­ми особами без дозволу володільця не повинно допускатися. Тому володілець комерційного найменування має право вимагати від інших осіб припинення неправомірного використання комерцій­ного найменування. У цьому випадку при розгляді справи в суді постає питання про тотожність комерційних найменувань сторін спору. Відповідно до п. 54 рекомендацій Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» госпо­дарські суди не повинні встановлювати схожість або тотожність комерційних найменувань на власний розсуд. Для роз'яснення відповідних питань слід призначати судову експертизу. При цьому, згідно із п. 4 рекомендацій Вищого господарського суду України від 2.9 березня 2005 р. № 04-5/76 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності» у разі

необхідності господарський суд може поставити судовому екс­перту питання про наявність.-.чи- відсутність тотожності, тобто цілковитої схожості між комерційними (фірмовими) наймену­ваннями,-що порівнюються.

.. З огляду па те, що основною функцією комерційного най­менування є індивідуалізація конкретного суб'єкта, переданпя майнових прав па комерційне найменування іншій особі можлипс лише в одному випадку, — якщо такі права передаються разом з цілісним майновим комплексом особи чи його відповідною частиною. Наприклад, право на комерційне найменування може переходити до іншої особи у випадку продажу підприємства як єдиного майнового комплексу (ст. 191 ЦК України) чи у разі реорганізації юридичної особи,

ЦК України не обмежує чинність майнових прав па комерційне найменування конкретним строком, вираженим у роках. Оскільки майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменуван­ня безпосередньо пов'язані з функціонуванням юридичної особи, то з ліквідацією юридичної особи припиняється чинність зазначених майнових прав. Майнові права на комерційне найменування можуть бути припинені із. інших підстав, встановлених законом.