Глава 16 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття

Науковим відкриттям згідно зі ст. 457 ЦК України є встанов­лення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірнос­тей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Наукові відкриття мають визначальний вплив на подальший розвиток науки і техніки в де­ржаві, а тому виникає необхідність у їх правовій охороні. Наукові відкриття названі серед об'єктів інтелектуальної власності у ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, підписаної'-у Стокгольмі 14 липня 1967 р. їм присвячено також Женевський договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів, підписаний 7 квітня 1978 р.

У законодавстві СРСР правовій охороні наукових -відкриттів приділяли достатньо уваги. Основні положення щодо права на наукове відкриття були закріплені у ЦК Української PCP 1963 p.

' ¹ i,iiii і Г і ' І ( і І ■ і ' 11.111 ; і < і, 1111. ! 11 м < і 1111111 і. і м 11111 /1, м 111 і і и ' і п ¹11 >

1 )< » мили'піія про іидкрп і і я, піш.'їлодп і рлціима/іізлторг.і.к і пропо­зиції, затверджене постановою Ради Міністрів Союзу PCP від 21 серпня 1973 р. № 584.

Після здобуття Україною незалежності правова охорона нау­кових відкриттів майже не здійснювалася¹. Причиною насампе­ред була відсутність законодавства у цій сфері. У цьому аспекті важливим кроком є прийняття ЦК України, який відніс наукові відкриття до об'єктів права інтелектуальної власності (ст. 420) і присвятив їм окрему главу 38, яка, однак, містить "всього лише дві статті. Отож нагальна потреба у прийнятті спеціального за­кону про наукові відкриття, як і щодо більшості об'єктів права інтелектуальної власності, в. Україні залишається актуальною. Проект закону про охорону прав на наукові відкриття прийнятий за основу і переданий для доопрацювання і підготовки до другого читання (див. Постанову Верховної Ради України від 14 червня 2005 p. № 2645-IV «Про прийняття за основу проекту Закону України про охорону прав на наукові відкриття»).

У доктрині довгий час тривала дискусія щодо природи науко­вого відкриття. Деякі вчені вважали, що наукове відкриття не є результатом творчої діяльності. Так, відомий німецький цивіліст О. Гірке писав: «Винахід творить, відкриття — виявляє»². Інші науковці, навпаки, розглядали наукове відкриття'як результат творчої діяльності. Така позиція відображена у роботі російського цивіліста О. О. Пиленка, який писав про відкриття як про твор­че вирішення проблеми³. Ця точка зору одержала підтримку і в цивілістичнш літературі радянського періоду⁴. На нашу думку, саме другий із названих підходів більш адекватно відображає сутність наукового відкриття як об'єкта права інтелектуальної власності, оскільки йдеться про результат наукової творчості. Цс підтверджується визначенням наукової діяльності, вміщеним у ст. 1 Закону України від 13 грудня 1991 р. «Про наукову і науково- технічну діяльність» (в редакції Закону від 1 грудня 1998 p.): наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямо­вана на одержання і використання нових знань;

Виходячи із визначення, наведеного у ст. 457 ЦК України, об'єктом відкриття можуть-виступати закономірності, властиво­сті та явища матеріального світу. Закономірність матеріального світу — це стійкий зв'язок між явищами та властивостями ма-

1. Те саме стосується і Російської Федерації (див.: Сергеев А. П. Право интеллек­туальной собственности в Российской Федерации. — С. 657).

2. Цит. за: Ионас В. Я. Произведения творчества в гражданском праве. — М: Юрид. лит., 1972. - С. 118.

3. Пиленко А. А. Право изобретателя. — М.: Статут, 2001.

^А Оеребровский В. И. Научное открытие как объект права // Советское государ­ство и право. — 1959. — 3. — С. 54; Иоффе О. С. Советское гражданское право. — Л., 1971. — Т. III — С. 480; Ионас В. Я. Произведения творчества в гражданском праве. - С. 118-120.

u'piaшли н u слчту. I ijKH iii.UiUA.HU? матеріального сшту цс якісна сторона, об'єкта матеріального світу. Явиїир матеріального світу — це форма вияву сутності об'єкта матеріального світу. Вказані за­кономірності, властивості та явища як об'єкти відкриття повинні стосуватися лише матеріального світу. Іншими словами, наукові відкриття можуть здійснюватися лише у галузях природничих наук. У Положенні про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції з цього приводу підкреслювалося, що його дія не поши­рюється на відкриття географічні, археологічні, палеонтологічні, відкриття місць родовищ корисних копалин і на відкриття у сфері суспільних наук.

Встановлена закономірність, властивість, явище матеріального світу для визнання науковим відкриттям має відповідати певним критеріям охороноздатпості:

1. бути раніше невідомим (новим);

2. бути об'єктивно існуючим;

3. вносити докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Наукове відкриття є самостійним об'єктом права інтелектуаль­ної власності, тож його потрібно відрізняти від інших об'єктів. Так, винахід завжди має утилітарний характер, тобто він спрямо­ваний на вирішення конкретної технічної задачі, тоді як наукове відкриття має пізнавальний характер.. Власне кажучи, наукові відкриття є теоретичною базою для винахідника у створенні кон­кретного винаходу. Наукове відкриття слід також відмежовувати від наукових творів, які також виступають об'єктами авторського права. Основна відмінність мілс цими об'єктами полягає в тому, що у зв'язку з науковим відкриттям охороняється зміст, а ав­торсько-правова охорона наукових творів поширюється на форму їх вираження (ч. З ст. 433 ЦК України; ч, 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Світова традиція'склалася таким чином, що наукові відкриття через їхню надзвичайно велику цінність для всього людства не визначаються об'єктами чийогось монопольного-або якогось ін­шого виключного права. Наукові відкриття — надбання всього людства і ними людство має користуватися.безперешкодно. Саме цим пояснюється та обставина, що майже усі правові системи не закріплюють виключних майнових прав па наукові відкриття. Вод­ночас передбачається закріплення авторства на наукове відкриття та пріоритету. У частині 1 ст. 458 ЦК України закріплено осо­бисте немайнове право автора наукового відкриття на присвоєння відкриттю свого імені або спеціальної назви. Відповідно до ч. 2 ст. 458 ЦК України право інтелектуальної власності на наукове відкриття засвідчується дипломом. Тобто для набуття прав на на­укове відкриття недостатньо, самого лише факту його здійснення, для цього потрібно також одерлеати охоронний документ — дип­лом. На жаль, сьогодні ми не маємо спеціального закону, який визначав би'Порядок видачі дипломів на наукові відкриття.