§ 5. Зміст прав інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин

Види прав, які становлять зміст права інтелектуальної влас­ності па сорт рослин, породу тварин, визначено у ст. 485 ЦК України:

1. особисті немайиові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

2. майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом; -

3. майнове право інтелектуальної власності на поширення сор­ту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Насамперед до прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать особисті немайиові права, засвідчені державною реєстрацією. До них належить, зокрема, право ав­торства, тобто право визнаватися автором сорту рослин, породи тварин.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисті немайиові права інтелектуальної власності на сорт рослин від дати державної реєстрації прав на сорт. Не визнаються авторами сорту фізичні особи, які не внесли •особистого творчого внеску у створення сорту, а тільки надали автору (авторам) технічну, організаційну чи матеріальну допо-

иб

могу при створенні сорту і (або) оформленні заявки. Особисті немайнові права інтелектуальної власності па сорт рослин не відчужуються, не передаються і діють безстроково. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин. Автор сорту має право пропонувати назву ство­реного ним сорту і включати до назви своє ім'я. Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, мають однакові права за цим Законом, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.

Особа, визнана автором сорту, має право:

а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворю­вати його авторство;

б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях;

в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо.

Цей перелік особистих пемайиовнх прав автора не є вичер­пним.

У разі перегляду складу авторів за спільним 'клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, не зазначених у заявці як автори, вносяться зміни до відповідних документів у встановленому порядку за умови надходження клопотання до прийняття рішення про державну реєстрацію прав на сорт.

До прав інтелектуальної власності на сорти рослин, породи тварин віднесено також майнові права, засвідчені патентом. Майновими правами інтелектуальної власності па сорт рослин, породу тварин, засвідченими патентом, відповідно до ст. 487 ЦК України є:.

1. право на використання сорту рослин, породи тварин, при­датних для поширення в Україні;

2. виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

3. виключне право перешкодлеати неправомірному вико­ристанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені

законом".

По-перше, майновим правом є право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні. Це право передбачає можливість використовувати сорт рослин, породу тварин на власний розсуд, але при цьому не повинні порушуватися права інших суб'єктів на сорти рослин і породи тварин. Право на використання стосується лише тих сортів рос­лин, порід тварин, які придатні для поширення в Україні.

По-друге, до майнових прав належить виключне право дозво­ляти використання сорту рослин, породи тварин. Реалізація цього права моясс відбуватися у формі видачі ліцензії па використання сорту рослин, породи тварин (ст. 1108 ЦК України), укладення ліцензійного договору (ст. 1109 ЦК України).

1 »ш. л к ічшпі лдрамгр цього права означає, т.о »оно належить тільки конкретно визначеній особі — як правило, володільцю па­тенту. Однак Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» передбачає винятки з цього правила. У стаггі 43 цього Закону передбачено можливість видачі так званих примусових ліцензій. Примусова ліцензія па використання сорту дає право особі, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу володільця патен­ту. Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть. Кабінет Міністрів України і суд. Примусова ліцензія може бути тільки невиключиою, з визначенням обсягу використання сор­ту, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди із о л оді л ь цю 11 ате и ту.

Кабінет Міністрів України може видати па строк до 4 років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів надзвичайної суспільної необхідності та за умови воєнного чи надзвичайного стану з виплатою відповідної компенсації володільцю патен­ту. При цьому Кабінет Міністрів України може вимагати від володільця патенту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження ліцеизіата матеріал для розмнохсення сорту в обсягах, достатніх для належного здійснення прав, наданих примусовою ліцензією.

Якщо після 3 років від дати державної реєстрації чи від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується або використовується у незначних обсягах і будь-яка особа звертається до володільця патенту з пропози­цією укладання ліцензійного договору, а володілець патенту без поважних причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на вико­ристання сорту. Якщо володілець патенту не доведе, що факт невикористання сорту чи відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фінан­совому і в усіх.інших відношеннях у змозі компетентно та ефек­тивно здійснювати права, надані ліцензією, примусову ліцензію може бути надано за рішенням суду на строк до 4 років.

По-третє, майновим правом є виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання. Це право передбачає можливість усувати всіх інших осіб від використання сорту рос­лин, породи тварин. При цьому відповідний суб'єкт вправі пере­шкоджати не будь-якому, а лише неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин.

Згідно зі ст, 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:

а) виробництво або відтвореппяКз метою розмноження);

б) доведення до кондиції з метою розмноження;

в) пропонування до продажу;

г) продаж або інший комерційний обіг;

д) вивезення за межі митної терн торії України;

е) ввезення па митну територію України;

є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах «а» — <<е>>. . . .

. Наведене вище застосовується і щодо сорту:

а) який є похідним в основному від сорту володільця патенту (суттєво успадковує ознаки сорту володільця патенту), за умо­ви, що сорт володільця патенту не є похідним в основному від іншого сорту;

б) який нечітко відрізняється від сорту володільця патенту;

в) виробництво якого потребує багаторазового використання сорту володільця патенту.

. Закон України «Про охорону прав па сорти рослин» (ст. 44) визначає ряд випадків, коли дії щодо використання сорту іншою особою не вважаються-порушенням прав інтелектуальної власності, і, відповідно, володілець патенту на сорт не вправі перешкоджати таким діям. Використання сорту без згоди (дозволу) володільця патенту не визнається порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин у випадках, на які поширюються:

а) вичерпання виключного права володільця патенту;

б) право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт;

в) обмеження-дії виключного права володільця патенту.

Майнові права інтелектуальної власності па сорт рослин не

поширюються на дії щодо будь-якого матеріалу його сорту або сорту, на який поширюються положения ч. З ст. 39 Закону Ук­раїни «Про охорону прав на сорти рослин», і одержаного без­посередньо з них продукту в разі їх збуту на території України володільцем патенту чи за його згодою, якщо такі дії:

а) не спрямовані на наступне розмноження зазначеного сорту;

б) не пов'язані з експортом посадкового матеріалу сорту до країни, в якій не охороняються майнові права інтелектуальної власності на сорти роду чи виду рослин, до якого належить за­значений сорт, крім експорту зібраного матеріалу, призначеного виключно для'споживання.

Право попереднього користування передбачає, що будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка від іншої особи на'реєстрацію права на сорт вважається поданою, в інтересах свого господарства або ділової практики добросовісно використовувала в Україні цей згодом заявлений сорт чи інший сорт, що підпадає під положення ч. З ст. 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання сорту, як це передбачалося зазначеною підготовкою, і після реєстрації прав на цей сорт і видачі патенту.

Будь-яка особа, яка .в-період між втратою прав на сорт заяв­ником або володільцем патенту та їх відновленням добросовісно почала використовувати такий сорт чи інший сорт, що підпадає під положення ч. З ст. 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використан­ня чи використовувати сорт, як це передбачалося підготовкою, і після відновлення права відповідним суб'єктом.

Обмеження виключного права на сорт визначене ст. 47 Закону України «Про охорону прав па сорти рослин». Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються надії будь-якої особи з посадковим матеріалом сорту, що охороняється, передбачені положеннями ч. 2 ст. 39 Закону України «Про охо­рону прав па сорти рослин», якщо вони здійснені: а) як приватні та з некомерційними цілями; б) в експериментальних цілях; в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, передбачених положеннями частин 3, 4 ст. 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».

Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, і іде не вважається порушенням майнових прав володільця патенту, /для власних потреб, зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві вирощуванням сорту, що охороняється, чи сорту, на який поширюються положення ч. З ст. 39 Закону України «Про охорону прав па сорти рослин», за умови належності сорту до перерахованих у ч. 2 ст. 47 цього Закону ботанічних родів і видів (наприклад, боби, горох, жито, рис, ячмінь, картопля та ін.). Умови дотримання законних інтересів володільця патенту щодо зазначених у ч. 2 цієї статті ботанічних родів і видів визначаються ■ Кабінетом Міністрів України за такими принципами: а) розміри земельної ділянки не обмежуються; б) зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій з метою розмноження власником господарства або через надання послуг; в) власник малого госпо­дарства не сплачує винагороду володільцю патенту (під власником малого господарства тут слід розуміти власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тонн зернових); г) інші власники господарств, що використовують сорт, зобов'язані сплачувати во­лодільцю патенту за взаємним договором винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того самого сорту в тому самому регіоні.

Законом можуть передбачатись також інші види майнових прав інтелектуальної власності па сорт рослин, породу тварин. Так, Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» пере­дбачає, що майнове право володільця-патенту може бути предме­том застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом. Також володілець патенту має право передати своє майнове право на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Крім того, він має право заповісти своє майнове право на сорт у спадщину.

До інших майнових прав належить також право на одержан­ня у відповідних випадках винагороди за використання сорту

рослин, породи тварин. Відповідно до Закону України «Про охорону прав па сорти рослин» такс право вини кас у випадках видачі примусової ліцензії, а також в інших, визначених цим Законом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 487 ЦК України суб'єктом майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин с володілець відповідного патенту, якщо інше не передбачено дого­вором чи законом. Варто мати па увазі, що володільцем патенту не у всіх випадках є автор сорту рослин, породи тварин. Згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону прав па сорти рослин», якщо майнове право на сорт мають кілька осіб, то патент па сорт рослин видається особі, яка зазначена у заявці першою, якщо договором між заявниками не передбачено інше.

Законодавство передбачає строки чинності виключних май­нових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин. При цьому дані строки диференціюються залежно від об'єктів: для деревних та чагарникових культур і винограду — 35 років, а для сортів інших рослин та порід тварин — ЗО років. Вказані строки відліковуютьєя з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації відповідних прав.

Також видом прав інтелектуальної власності па сорт рослин, породу тварин є майнове право па поширення сорту рослин, породи тварин,-засвідчене державною реєстрацією.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону прав па сорти рослин» поширення сорту — комерційне розповсюдження по­садкового матеріалу — матеріального носія сорту, занесеного до Реєстру сортів. Сорти, не внесені до Реєстру сортів, заборо­няється поширювати в Україні. Порядок ведення Реєстру сортів визначається Положенням про Державний реєстр сортів рослий, придатних для поширення в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 686.

Право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про державну реєстрацію майнового нрава інтелекту­альної власності на поширення сорту. Щодо сортів родів і видій, які не віднесені до переліку родів і видів, сорти яких проходять експертизу па придатність на поширення, що затверджується Установою, рішення про державну реєстрацію прав на сорт є одночасно рішенням про державну реєстрацію сорту. Майновим правом інтелектуальної власності па поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і па дозвіл чи забо­рону поширення сорту іншими особами.

Право на дозвіл чи заборону поширення сорту полягає в тому, що без дозволу власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин не можуть здійснюватися щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:

а) пропонування до продажу;

б) продаж або інший комерційний обіг;

в) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах «а» і «б».