§ 4. Припинення договору комерційної концесії

Спеціальні положення щодо припинення договору комерційної концесії закріплені ст. 1126 ЦК України.

Насамперед, договір комерційної концесії може бути припи­нено у разі відмови від нього однієї зі сторін. Водночас право кожної зі сторін відмовитись від договору комерційної концесії стосується лише договорів, укладених на певизиачепий строк. В цьому випадку сторона, яка бажає відмовитися від договору, повинна повідомити про це другу сторону не менш як за 6 місяців, якщо більш тривалий строк не передбачено у договорі.

Розірвання договору комерційної концесії здійснюється відповідно до загальних положень глави 53 ЦК України. Вод­ночас у ст. 1128 ЦК України закріплена спеціальна підстава для розірвання договору комерційної концесії. За змістом цієї статті користувач має право вимагати розірвання договору та

із і дні кодування збитків у разі зміни торговельної марки чи ін­шого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором. При цьому розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації відповідно до ст. 1118 ЦК України.

Договір комерційної концесії припиняється також у разі:

1. припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни ана­логічним правом;.

2. оголошення правоволодільця або користувача неплато­спроможним (банкрутом).

Не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії перехід виключного права на об'єкт права інтелектуаль­ної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи. У цьому випадку до особи, яка набула виключних прав па об'єкт (об'єкти) права інтелектуальної власності, переходять у відповідній частині (чи повністю) права та обов'язки правоволодільця.

У разі смерті правоволодільця його права і обов'язки спад­ку тоться. А оскільки правоволодільцем може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності (ст. 1117 ЦК України), умовою переходу до спадкоємця прав і обов'язків правоволодільця є наявність у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності або якщо він протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини набуде такого статусу чи передасть свої права і обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю.

У разі припинення в період дії договору комерційної концесії окремого права, що входило до комплексу прав правоволодільця, договір припиняється лише в частині, що стосується права, яке припинилося. У решті частини договір зберігає чинність, але користувач має право вимагати зменшення плати, якщо інше не встановлено договором (ст. 1129 ЦК України). Виняток становлять випадки припинення права на торговельну марку чи інше позначення, що є підставою для припинення договору комерційної концесії (ст. 1126 ЦК України).

Розділ VII захист права інтелектуальної власності

Глава 19

Загальні положення щодо захисту права інтелектуальної власності

Наслідком порушення прана інтелектуальної власності е настання цивільно-правової відповідальності- Способи захисту цивільних прав, зокрема прав інтелектуальної власності, перера­ховані у ст. 16 ЦК України. Крім цивільно-правової відповідаль­ності за порушення права інтелектуальної власності в окремих випадках може наставати також кримінальна та адміністративна відповідальність.

Згідно з Конституцією України кожна особа має право звер­нутися до суду за захистом порушених прав. Суб'єкт права ін­телектуальної власності може вибрати один або кілька способів захисту особистих немайпових чи майнових прав інтелектуальної власності, встановлених ст. 16 ЦК України. Зокрема, способами захисту порушених прав інтелектуальної власності можуть бути: визнання права, припинення дій, якими порушується суб'єктивне право, відновлення становища, яке існувало до порушення, від­шкодування збитків та ін.

Особливості прав па об'єкти інтелектуальної власності зумо­влюють необхідність у закріпленні спеціальних заходів, спря­мованих на захист цих прав. У частині 2 ст. 432 ЦК України перелічуються повноваження суду щодо захисту права інтелек­туальної власності:

— застосування негайних заходів щодо запобігання порушен­ню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів. Так, відповідно до Закону України від 22 травня 2003 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності» до ГПК України були включені норми про запобіжні заходи. У статті 43-1 ПІК України закріплено, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача для неї потрібних доказів етапе згодом неможливі до або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів до пред'явлення позову. Запобіжними заходами відповідно до ст. 43-2 ГПК України є: 1) витребування доказів; 2) огляд при­міщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб;

ву пшісшія про і іус.ку черед мптнпи кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інте­лектуальної власності. Цс можуть бути, наприклад, виготовлені із порушенням авторських прав компакт-диски, відеокасети, які експортуються чи імпортуються на територію України;

-- вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот із порушенням права інтелек­туальної власності;

• вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням прав інтелектуальної власності;

• застосування разового грошового стягнення. Це стягнення застосовується замість відшкодування збитків за неправомірне ви­користання об'єктів інтелектуальної власності. Варто зазначити, що до прийняття ЦК України застосування разового грошового стягнення як альтернативи відшкодуванню збитків передбача­лося окремими спеціальними законами у сфері інтелектуальної власності (законами України «Про авторське право і суміжні права», «ГІро охорону прав на сорти рослин»), у зв'язку з чим його застосування було обмеженим. Тому позитивним є закріп­лення у ЦК України цього способу захисту прав як загального для всіх об'єктів права інтелектуальної власності. Запровадження разового гро і нового стягнення для захисту прав інтелектуальної власності пов'язане з тим, що в окремих випадках досить важко довести у суді наявність збитків внаслідок порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності та їхній розмір. Тому особа, чиї права інтелектуальної власності порушені, має право замість відшкодування збитків вимагати разового стягнення, розмір якого визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

• опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності і зміст судового рішення щодо такого порушення. Наприклад, у випадку плагіату, тобто опублікування особою чужого твору під своїм іменем, для дійсного автора важливо, щоб суспільство знало, що саме він є автором твору, а не порушник. Тому у цій ситуації автор має право вимагати публікації у засобах масової інформації даних про порушення його авторських прав та судових рішень у справі.

Загалом всі способи захисту майнових прав у сфері охорони інтелектуальної власності можна звести до відшкодування вит­рат, яких зазнав володілець таких прав, витрат, які зроблені для відновлення порушених прав (так звані реальні збитки), а також доходів, які особа могла реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Останнє в юридичній літературі і законодавстві трактується як упущена вигода.

Принцип цивільного права полягає в повному відшкодуванні збитків. Цс стосується і відшкодування збитків у сфері регулю­вання інтелектуальної власності. Суб'єкт права інтелектуальної власності має право на відшкодування збитків, включаючи упуще­ну вигоду у разі порушення його права. Крім цього, у г.пг.цш.лышх законах про.охорону об'єктів авторського і патентного права пере­дбачені норми, які конкретизують особливості захисту майнових прав стосовно окремих об'єктів інтелектуальної власності.

Одним зі способів захисту майнових прав на об'єкти інтелек­туальної власності є самозахист. Вій полягає в нсюрисдикціиному порядку, тобто особа, право якої порушено, без .звернення до суду може захистити його. Такий спосіб дає змогу швидко здійснити захист порушених прав. У разі порушення майнових прав суб'єкта інтелектуальної власності він може застосувати міри самозахисту.

У господарському законодавстві мірами самозахисту є опера­тивні санкції. За порушення господарських зобов'язань, напри­клад, за договором па створення і передаппя науково-технічної продукції, до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оператиипо- господарські санкції. До таких санкцій належать:

1. одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управленою стороною, зі звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чипом або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

2. відмова управнепої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою сто­роною, або повернення в односторонньому порядку викопаного кредитором за зобов'язанням;

3. встановлення в односторонньому порядку па майбутнє до­даткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання;

4. відмова від встановлення па майбутнє господарських від­носин зі стороною, яка порушує зобов'язання.