18. Облік розрахунків із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень і платіжних вимог.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжне доручення подається клієнтом до банку, що його обслуговує, не менше, ніж у двох примірниках. Платник має право зазначати у платіжному дорученні дату валютування, яка не може перевищувати 10 календарних днів з дати складання платіжного доручення. Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у такий спосіб:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Дебет рахунку 2600 АП

Кредит рахунку 2600 АП

2.Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

а)При списанні коштів з рахунку клієнта – платника, що обслуговується даним банком:

Дебет рахунку 2600 АП

Кредит рахунку 1200 А

б) При зарахуванні коштів клієнту – одержувачу коштів, що обслуговується даним банком:

Дебет рахунку 1200 А

Кредит рахунку 2600 АП

Облік розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень

Платіжні вимоги-доручення (далі - вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб'єкти:

• постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має пра¬во на одержання платежу;

• платник (одержувач послуг чи товарів), що має право дору¬чити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток ).

Верхня частина вимоги-доручення оформлюється отримувачем коштів (постачальником піс¬ля того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем) за встановленою формою із дотриманням вимог до заповнення реквізитів розрахункових документів і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересила¬ється безпосередньо платнику щонайменше у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. За згоди оплатити вимогу-доручення платник (покупець) заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу зазначається у нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

В обліку в обох випадках здійснюються такі записи.

Банком платника (покупця):

Дебет рахунку 2600 АП

Кредит рахунку 1200 А

Банком одержувача коштів (постачальника):

Дебет рахунку 1200 А

Дебет рахунку 2600 АП

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з ра¬хунка платника на рахунок отримувача.

При сплаті документа виконуються такі бухгалтерські записи:

Дебет рахунку 2600 АП;

або Дебет рахунку 2602 П;

або Дебет рахунку 2610 П;

Кредит рахунку 1200 А , якщо стягувач обслуговується іншим банком.

або Кредит рахунку 2650 АП – рахунок стягувача

або Кредит рахунку 2600 АП– рахунок стягув