Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Екзамен з обліку в банках.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
721 Кб
Скачать
☆
  1. Номенклатура рахунків позабалансового обліку та механізм подвійного запису на позабалансових рахунках банку.

Позабалансовий рахунок — активний, якщо за переведення його на баланс буде дебетуватися балансовий рахунок. Якщо ж банк кредитуватиме балансовий рахунок, то позабалансовий рахунок, відповідно, є пасивним. Усі рахунки згруповано за розділами 90, 91, 92, 93, 95, 96, 97, 98, 99.

Рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку зобов’язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними договорами – кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’язання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та договори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів.

Рахунки розділів 96—98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з приватизації і довірчого управління.

Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Подвійний запис між рахунками забезпечується через контррахунки розділу 99. У межах груп 990 «Контррахунки для рахунків розділів 90—95» і 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98» контррахунки відкриваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд банку.

Позабалан­сові рахунки поділено на активні та пасивні. Ця ознака конкретизується буквами А або П справа після чотиризначного номера рахунка.

Для реалізації методу подвійного запису на позабалансових рахунках використовується технічний позабалансовий рахунок, який називають контррахунком. Він є контррахунком до будь-якого позабалансового рахунка і має характер активно-пасивний. Контрарні рахунки – це рахунки БО, показники яких використовують для регулювання оцінки об єктів обліку, які відображені на інших рахунках.

  1. Характеристика та особливості синтетичного та аналітичного обліку в банках.

Аналітичний облік в банках ведеться згідно з первинними документами. Процедури аналітичного обліку забезпечують деталізоване відображення банківської операції, тобто зазначається дата проведення, вид документа, номер рахунку, сума. До засобів аналітичного обліку банку можна віднести особові рахунки клієнтів, штафелі, картотеки документів, операційні журнали тощо. Дані аналітичного обліку становлять базу економічного аналізу та використовуються для групування за балансовими рахунками інформації, яка далі подається у фінансовій звітності.

Усі номери рахунків аналітичного обліку (крім рахунків бюджету) формуються за такою схемою:

АААА К ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ , де

АААА – номер балансового (позабалансового) рахунку;

К – ключовий (контрольний) розряд;

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ – інформація про аналітичний рахунок.

Довжина номеру рахунку не є фіксованою: максимально – 14 знаків, мінімально – 5.

Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ визначається банком самостійно. До його складу може включатись код контрагента, порядковий номер рахунку, номер філії, код валюти тощо.

Синтетичний облік – це узагальнюючий облік. Він ведеться без деталей у грошовому вираженні і дає загальне уявлення про операції, а також зміни в балансі банку. До матеріалів синтетичного обліку належать щоденний баланс, касові журнали, зведені обігово-сальдові відомості, які складаються в автоматичному режимі.

Баланс банку може складатись у розгорнутій формі (за всією номенклатурою діючих рахунків) або за скороченою формою (за статтями балансу). Відображення інформації в балансі відбувається за допомогою методу подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням:

А= П= Зоб.+Кап.

Є такі види балансу:

1. Сальдовий – складається за залишками рахунків на певну дату

2. Пробний – проміжний (робочий), його призначення – контроль за правильністю відображення операцій в БО

3. Звітний – складається за структурою плану рахунків.