56. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів

Усі необоротні (матеріальні та нематеріальні) активи підлягають амортизації (крім землі). Земля — це актив, що на нього не нараховується амортизація, оскільки строк її використання практично не обмежений.

За кожним об’єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється банком за визнання цього об’єкта активом (під час зарахування на баланс).

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно. Визначаючи строк корисного використання (експлуатації), слід ураховувати таке:

очікуване використання об’єкта банком з урахуванням його потужності або продуктивності;

строки корисного використання подібних активів;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші подібні обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Беручи до уваги зміни в технології, комп’ютерному програмному забезпеченні, а також те, що нематеріальні активи чутливі до технологічного старіння, визначаючи строк корисного використання нематеріальних активів слід ураховувати те, що він не може бути більшим за 20 років.

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і при­пиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів і нематеріальних активів.

Амортизація об’єкта основних засобів і нематеріальних активів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Нарахування амортизації основних засобів припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається на рахунках 4309 «Знос нематеріальних активів», 4409 «Знос основних засобів», 4509 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається таким проведенням:

Д-т рахунка 7423 «Амортизація»

К-т рахунків 4309 «Знос нематеріальних активів», 4409 «Знос основних засобів», 4509 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

У разі використання необоротного активу за повної його амортизації первісна (переоцінена) вартість і сума нарахованого зносу (до часу списання активу з балансу) обліковуються на відповідних рахунках з обліку активів і зносу.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів, розроблених банком.

Банк може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, що передбачені податковим законодавством України.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватись у першому місяці використання об’єкта у розмірі 50% його вартості, що амортизується, а решта — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання їх активом. Можливе також 100%-не нарахування амортизації вже в першому місяці використання об’єкта.

Метод амортизації основних засобів і нематеріальних активів банк вибирає самостійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо для нематеріальних активів ці умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації нематеріальних активів за застосування відповідних методів на­рахування здійснюється згідно з розрахунком амортизації основних засобів.

У разі зміни методу амортизації нарахування здійснюється згідно з новим методом, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому відбулися зміни.

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:

якщо є безвідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку та очікується, що цей ринок функціонуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця.

Місячна сума амортизації за застосування методів зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Щодо амортизації треба звернути особливу увагу на таке:

• По-перше, усі матеріальні та нематеріальні активи довгострокового користування, крім землі, мають обмежений строк експлуатації, а тому їхню вартість необхідно розподіляти на витрати протягом усього часу їх експлуатації. Основними причинами обмеже­ності строку служби активів є фізичний і моральний знос.

• По-друге, у бухгалтерському обліку термін «амортизація» треба розглядати не як фізичний знос або зменшення ринкової вартості об’єкта протягом строку їх корисного функціонування, а як відобра­ження поступового списання вартості основних засобів на витрати.

• По-третє, амортизація є не процесом оцінки вартості, а процесом її розподілу.

На розмір амортизації активу впливають такі фактори:

• первісна вартість;

• ліквідаційна вартість;

• вартість, яка амортизується;

• строк корисної служби.

Визначаючи строк корисної служби активів, необхідно враховувати:

1) досвід роботи з відповідними активами;

2) сучасний стан активів;

3) питання ремонту та догляду за активами;

4) сучасні тенденції в галузі техніки.

Строк корисного використання основних засобів та нематеріальних активів визначається банком самостійно.

Визначаючи метод амортизації, слід ураховувати інтенсивність використання активу залежно від його конкретного застосування.

Суть прямолінійного методу полягає в тому, що витратами по­точного періоду визнається завжди однакова частина ціни прид­бання активів (за відрахування певної ліквідаційної вартості) протягом усього визначеного строку їх корисного використання.