13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.

Системний аналіз. Дослідження військових операцій, які виникли підчас ІІ Св. Війни. Створена воєнна операція Rent corporation. Вона пристосувала дослідження операцій до завдань стратегічного воєнного планування. В наслідок цього виникла система планування, програмування, фінансування її сил полягав:

• Спершу встановлюються воєнно-стратегічні цілі і відпрацьовуються методи їх дослідження (етап планування).

• Встановлюються конкретні завдання щодо виробництва і відповідно до них контракти, як основний вид господарських зв’язків (програмування)

• Під ці завдання підводиться бюджетно-фінансове забезпечення (фінансування)

З часом ця система стає універсальним методом як для розробки політики міжнародних відносин, так і в тих випадках, коли потрібно поєднати урядові програми з загально- національними завданнями.

Під системним аналізом розуміють – систематизуючий спосіб мислення відповідно до якого процес прийняття рішень базується на визначенні загальної цілі системи і послідовному підпорядкуванні досягнення цієї мети діяльності цих підсистем. Системний аналіз базується на 3х основних принципах:

• в будь-якій діяльності, пов’язаній з управлінням і прийняттям рішень повинно передувати визначення цілей і встановлення їх субординацій.

• Існують альтернативні шляхи, методи досягнення цілей, які розрізняються витратами та термінами реалізації, їх потрібно вміти порівнювати, щоб отримати максимальний ефект з точки зору досягнення поставлених цілей при мінімальних витратах

• Кількісна оцінка цілей та методів їх досягнення не можлива за допомогою використання лише ринкових критеріїв. Необхідна оцінка соціального прибутку („невидимої користі” в грошах)

Як методологія системний аналіз характеризується:

• суто практична орієнтація

• застосування підчас вирішення колишніх проблем

• виключне значення правильно і максимально точно формулювання проблеми.

• Підпорядкування діяльності з постановки і вирішення проблеми єдиному критерію ефективності як максимальна об’єктивність такого критерію.

• Першочергове значення критерію „ціль”

В критеріях системного аналізу не існує суспільної думки:

- 1 підхід: стратегія, стан системи, результат

- 2 підхід: ціль, альтернативні засоби її досягнення, витрати, математична і логічна модель зв’язків, критерії вибору альтернативності

- 3 підхід: вхід, вихід, процес.

Критерії системного аналізу мають використовуватись таким чином, щоб забезпечити суто практичний підхід до вияву і фіксації комплексного характеру якоїсь проблеми. В межах системного аналізу прийнято розрізняти два підходи:

• математика системного аналізу – побудова, систематизація рішень з метою відшукання кількісного визначення оптимального рішення

• логіка системного аналізу – процедури, які пов’язані з процесами прийняття рішень:

  • виявлення цілей

  • з’ясування альтернативних способів досягнення.

14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.

До історико філософських засад відносять етичну концепцію держави в її класичному і сучасному варіанті. Класичний варіант представлений Гегелівським вченням про державу.

Згідно з Гегелем вихідним пунктом держави нового часу є факт розповсюдженості індивідуальної волі, як абсолютної одиничності, тобто власника, який керується своїми волями і всезагальної волі, яка виявляє себе в всесвітньо історичних діяннях, і втіленням якої є держава. Офіційна воля прагне відокремитись від всього всезагального, зберегти свою абсолютність і володіти нею безпосередньо. Це використовується державою і покладається нею в основу власної діяльності, як хитрості. Така діяльність полягає в тому щоб надати кожному свободу діяти виключно заради себе самого і піклуватися виключно про себе і водночас залучати його до лона всезагального, тобто зберегти індивідуальну волю як приватну особу і одночасно підпорядкувати її руху логіці всесвітньо історичних діянь, завдяки якому змінюється робота світового розуму, тобто твориться людська історія. Тому єдність одиничності і все загальності людського життя присутнє в державі нового часу двояко: індивідуальність яка має за мету власну одиничність є буржуа, або народ, а індивідуальність яка має за мету всезагальне є громадяни або уряд. Хитрість держави полягає в тому щоб провести одиничну волю по всім ступеням волі всезагальної, засвоєння індивідом всього багатства її визначень, які утворюють систему права. Хитрість держави існує не як навмисне обдурювання громадян, а як діалектика основних сфер моралі і моральності. Формальне право охоплює ті визначення всезагальної волі, змістом яких є відносини одиничних воль, як абстрактних воль (власників). Свобода – негативне. Мораль охоплює ті визначення всезагальної волі, які стосуються взаємин між одиничними волями, тобто суб’єктивними волями. Регулюються обов’язком. Для того щоб здолати абстрактність обов’язку держава повинна репрезентувати обов’язок як систему зобов’язань, а саме: зобов’язання щодо самого себе щодо сім’ї. Виявом моральності в сім’ї, громадянському суспільстві, держави як виявляє історія, закони тут поступаються політичній свободі. Для того, щоб політична свобода залишалася дієвою, індивідуальні волі мають бути організовані у корпорації і створення корпорацій, які є передумовою дієвості політичної свободи і завдяки яким формується почуття патріотизму і виявляє себе хитрість держави. Держава існує як спосіб залучення індивідуальної волі до волі всезагальної.

На поч. 20ст. Етична концепція держави була представлена етично-політичною концепцією Крюче – у нього зближене поняття етика і політика. Держава не тотожна своїм офіційним інститутам. На сьогодні етична концепція держави представлена Фуко в першому томі „історії сексуальності”, описує владу, яка вийшла за межі будь-яких дисциплінарних інститутів і пронизала собою всі стосунки між людьми. Влада утв. своєрідну щільну тканину, яка проникає в усі наявні інститути, але не концентрується в жодному.