23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

Лише тільки відоме число живих істот зберуться разом, все одно, чи буде то стадо тварин або натовп людей, вони інстинктивно підкоряються владі свого вождя". Роль його величезна. Він перетворює вселяє натовп в колективний рух, згуртоване однією вірою, що направляється однією метою. Він - художник суспільного життя, і його мистецтво - це правління, як столярне майстерність - мистецтво столяра, а ліпка - мистецтво скульптора. Саме він формує масу, готує її до ідеї, яка наповнює цю масу плоттю і кров'ю. У чому секрет мистецтва вождя? В очах маси він втілює ідею, а по відношенню до ідеї - масу, і в цьому обидві іскри його влади.

Його воля представляє те ядро, навколо якого кристалізуються і поєднуються думки. Він керує натовпом, тому що вона являє собою раболепное стадо, яке не може обійтися без володаря.

Ідеї ​​керують масами, але маса з ідеями некерована. Щоб вирішити цю нагальну задачу, необхідна певна категорія людей. Вони перетворять погляди, засновані на чиїхось раціональних міркуваннях, в дію загальної пристрасті. З їх допомогою ідея стає матеріальною.

Звичайно, ці люди - вихідці з натовпу, захоплені вірою, більш або раніше інших загіпнотизовані спільною ідеєю. І, складаючи єдине ціле зі своєю ідеєю, вони перетворюють її в пристрасть: "Вожак, - пише Лебон, - звичайно спочатку сам був у числі тих, кого ведуть; він так само був загіпнотизований ідеєю, апостолом якої зробився згодом. Ця ідея до такої ступеня заволоділа їм, що все навколо зникло для нього, і всяке гидке думка йому здавалося вже помилкою і забобоном. Тому-то Робесп'єр, загіпнотизований ідеями Руссо, і користувався методами інквізиції для їх розповсюдження ".

Звичайно ватажки не належать до числа мислителів - це люди дії. Вони не володіють проникливістю, тому що проникливість веде звичайно до сумнівів і бездіяльності. Подібні люди, хворі пристрастю, повні свідомості своєї місії, за необхідності є своєрідними індивідуумами. Аномальні, з психічними відхиленнями, вони втратили контакт з реальним світом і порвали зі своїми близькими, звертає нашу увагу Лебон. Значне число вождів набирається особливо серед "цих невротізірованних, цих перезбуджених, цих напівбожевільних, які знаходяться на межі божевілля. Як би не була безглузда ідея, яку вони захищають, і ціль, до якої вони прагнуть, їх переконання не можна похитнути ніякими доводами розуму. Презирство і переслідування не справляють на них враження чи ж тільки ще сильніше збуджують їх. Особистий інтерес, сім'я - всі ними приноситься в жертву. Інстинкт самозбереження у них зникає до такого ступеня, що єдина нагорода, до якої вони прагнуть, - це мучеництво

Напруженість їхньої власної віри додає їх словами величезну силу навіювання. Натовп завжди готова слухати людину, обдарованого сильнішою волею і яка вміє діяти на неї значним чином. Т.к. люди в натовпі втрачають свою волю, то вони інстинктивно звертаються до того, хто її зберіг.

У ватажків у народів ніколи не бувало недоліку, зауважує Лебон, але ці ватажки завжди повинні були мати дуже тверді переконання, тому що тільки такі переконання створюють апостолів. Часто ватажками бувають хитрі оратори, що переслідують лише свої особисті інтереси і діють шляхом потурання низьким інстинктам юрби. Вплив, яким вони користуються, може бути і дуже велике, але завжди буває дуже ефемерне. Великі фанатики, що захоплювали душу юрби, Петро Пустельник, Лютер, Савонарола, діячі революції, тільки тоді підкорили її своїй чарівності, коли самі потрапили під чарівність відомої ідеї. Тоді їм вдалося створити в душі юрби ту грізну силу, яка називається вірою і сприяє перетворенню людини в абсолютного раба своєї мрії.

"Роль всіх великих ватажків головним чином полягає в тому, щоб створити віру, все одно, релігійну, політичну, соціальну, або віру, в яке-небудь справу, людини чи ідею, ось чому їх вплив і бувало завжди дуже велике. З усіх сил, якими володіє людство, сила віри завжди була наймогутнішою, і не дарма в Євангелії говориться, що віра може зрушити гори. Дати людині віру - це подесятерити його сили. Великі історичні події зроблені були відомими віруючими, вся сила яких полягала в їхній вірі, "- пише Лебон.

Таким чином, вождь здійснює владу, спираючись не на насильство, що має допоміжне значення, а на вірування, які складають головне, по Лебону. Адже і скульптор проявляє свій талант не тим, що за допомогою молотка і стамески розбиває камінь, а тим, що створює з нього статую. Вождю необхідно, і це його найважливіша якість, бути людиною віри, до крайнощів, до підступності.

Влада ватажків дуже деспотична, але саме цей деспотизм і змушує їй підкорятися. В даний час, зауважує Лебон, ватажки натовпів все більш і більш відтісняють громадську владу, втрачає своє значення внаслідок чвар. Тиранія нових володарів підкорює натовп і змушує її коритися їм більше, ніж вона корилася якомусь уряду. Якщо ж внаслідок якої-небудь випадковості ватажок зникає і не заміщається негайно іншим, то натовп стає простим збіговиськом без всякої зв'язки і стійкості. Лебон наводить такий приклад: "під час останньої страйку кучерів омнібусів в Парижі достатньо було заарештувати двох ватажків, які керували нею, щоб вона одразу ж припинилася". Таким чином, ми спостерігаємо, що в душі натовпу переважає не прагнення до свободи, а потреба в підпорядкуванні; натовп так жадає коритися, що інстинктивно підкоряється тому, хто оголошує себе її володарем.

Сектантський фанатизм виходить від вождя, і будь-великий вождь - це фанатик. Маси заражаються фанатизмом з вражаючою легкістю. Непохитна впевненість у собі фанатиків породжує безмірне довіру інших. Вони кажуть собі: "Він куди йде, тоді підемо туди, куди він знає". Гучні гуркіт його мови не бентежать, а непереборно тягнуть їх. Коли він говорить мовою сили, осяяний світлом віри, всі його слухачі підкоряються.

Друга якість вождя проявляється в перевазі сміливості над інтелектом. Сміливість - це якість, яка перетворює можливість у реальність, міркування у дію. У відповідальних випадках, у вирішальні моменти сміливість, а значить, характер бере верх над інтелектом і їй належить останнє слово. У порівнянні з відвагою розум здається швидше перешкодою, ніж козирем: "Вождь, - зауважує Лебон, - може бути деколи розумним і освіченим, але в цілому це йому швидше марно, ніж корисно. Виявляючи складність речей, дозволяючи пояснити і зрозуміти їх, розум проявляє поблажливість і суттєво послаблює інтенсивність і дієвість переконання, необхідного проповідника. Великі вожді всіх епох, головним чином, революційних були людьми обмеженими і, проте, робили великі діяння ".

Тим не менш, у вождя натовп визнає єдиної людини і підкоряється його чар особистості: Робесп'єру, Наполеону або Магомета. Що ж це за мета, що відрізняє вождя від звичайної людини? Що це за сила? Лебон так відповідає на це питання: "... люди, що підпорядковуються собі світ, панували над ним переважно завдяки цій непереборної сили, що називається чарівністю". Як його описати? "Насправді, чарівність - це рід панування якої-небудь ідеї або якого-небудь справи над розумом індивіда. Це панування паралізує всі критичні здатності індивіда і наповнює його душу подивом і повагою. Викликане почуття нез'ясовно, як і всі почуття, але, ймовірно, воно належить до того ж порядку, до якого належить чарівність, опановує замагнітізірованним суб'єктом. Чарівність становить саму могутню причину всякого панування; боги, королі і жінки ніколи не могли б владарювати без нього ". Різні види чарівності Лебон поділяє на дві основні категорії: чарівність придбане і чарівність особисте. Придбане чарівність - те, яке доставляється ім'ям, багатством, репутацією; воно може зовсім не залежати від особистої чарівності. Особисте ж чарівність носить більш індивідуальний характер і може існувати одночасно з репутацією, славою і багатством, але може обходитися і без них.

Таким чином, підведемо підсумки. З точки зору Лебона, натовп - це деякий збори індивідів, для якого характерно зникнення свідомої особистості, перевага особистості несвідомої, однакове напрямок почуттів і ідей, зникнення інтелектуальних здібностей. Люди натовпу імпульсивні і сугестивності, з одного боку, і виявляють екстремістські настрої, з іншого. Сугестивність говорить про те, що вони уразливі у всіх своїх починаннях, у всіх початкових інстинктах і реагують на всі стимули ззовні, не володіючи собою. Незмінна сприйнятливість змушує їх відгукуватися на кожну подію зовнішнього світу і як наслідок провокує їх надмірні реакції. Цей натовп підпорядковується вселяє впливів вождя, який наказує їм, про що думати, з чим рахуватися і як у зв'язку з цим діяти. Вождь, в свою чергу, за визначенням Лебона, - це психічно неврівноважений, напівбожевільний, що знаходиться на межі божевілля індивід, який є фанатиком віри і заражає натовп своїм фанатизмом з вражаючою легкістю за допомогою того, що має незрозумілою силою, званої чарівністю.