74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.

75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.

Сучасною філософією, зокрема структуралізмом, «етична» концепція держави представлена «мікрофізикою влади» M. Фуко. В першому томі «Історії сексуальності» M. Фуко описує владу, яка вийшла за межі будь-яких дисциплінарних інститутів й пронизала собою все суспільство і всі види стосунків між людьми. Відносини влади, полишені єдиним вихідним пунктом, перетворюються, на думку M. Фуко, на іманентні й утворюють «щільну тканину», яка проникає в усі наявні установи та інститути, але не концентрується в жодному з них. M. Фуко належить також спроба з'ясувати механізми добровільного скорення владі з боку громадян, які стали на сьогодні важливими і невід'ємними елементами соціальних інститутів західної державності. У своїй роботі «Право на смерть та влада над життям» M. Фуко показує, що в епоху, яка передувала Просвітництву та буржуазним революціям, характерною рисою права суверена було право на життя і смерть його підданих, право умертвити чи залишити їм життя. В класичну епоху Захід пережив глибоку трансформацію подібних механізмів влади. Позбавлення підданих того, що їм належить, перестало бути головною формою здійснення влади. Зате сформувалася величезна кількість інших форм, а саме: спонукання, підтримка, контроль, нагляд, управління та організація. Право відбирати у підданих їх життя поступилося різноманітним формам управління цим життям, передусім людськими силами, здібностями та схильностями.

6