49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.

Соціальний процес, у якому беруть участь індивіди, співвідносить відгуки одного індивіда з голосовими жестами іншого як зі своїми смислами, тобто відгук одного індивіда на голосовий жест іншого і є смислом останнього. Індивід в свою чергу може усвідомити смисл власних дій лише за умови розуміння відгуків інших індивідів на ці дії. Це обумовлено тим, що жест завжди виражає деяку наступну дію, її результуюче, на яке існує відповідний відгук з боку індивідів, які залучені до цієї дії. Смисл стимулу формулюється в термінах відгуку на цей стимул. Там, де відгук іншого індивіда викликається людиною у самій собі й стає стимулом для контролю над її діями, там смисл дії іншого присутній у її власній свідомості. Управління людською поведінкою, таким чином, передбачає з'ясування відгуку іншого й перетворення його на стимул для наступної поведінки індивіда. Останнє передбачає пробудження у самому індивіді відгуку, який він може викликати в іншому, прийняття ролі іншого та прагнення діяти так, як діє інший, тобто, беручи участь у тому ж процесі, який здійснює цей інший, індивід контролює свої дії з урахуванням можливих типових реакцій іншого на власні типові очікування.

Таким чином, голосовий жест індивіда, його наступна поведінка та відгук іншого на цей жест утворюють своєрідну матрицю управління соціальною поведінкою людей. Ця матриця, зазначає Дж. Мід, дозволяє зробити висновок, що оволодіння новими формами поведінки полягає не в тому, що індивід просто робить те, що, як він бачить, роблять інші. Механізм такого оволодіння, на думку Дж. Міда, полягає в такому: початок дії одного індивіда є стимулом для іншого відгукнутися певним чином, а початок цього відгуку знову стає стимулом для дії першого індивіда, змістом якої є пристосування своєї поведінки до цього відгуку. Тобто оволодіння новими формами поведінки відбувається шляхом прийняття ролі іншого й врахування цієї ролі у здійсненні власної поведінки, в контролі індивідом власних дій у ролі та від імені іншого.

Процес оволодіння новими формами поведінки проходить, згідно з Дж. Мідом, два етапи. На першому етапі поведінка індивіда визначається організацією окремих установок інших індивідів стосовно нього самого та стосовно один одного в межах специфічних соціальних дій, в яких цей індивід разом з іншими бере участь. На другому етапі поведінка визначається організацією не лише цих окремих установок, але й соціальних установок «узагальненого іншого».

50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.

Блумер:

1)людське суспільство складається з індивідів, що мають особистісне „Я” - я може бути об’єктом своїх вчинків і формувати значення тих предметів, що її оточують;

2)індивідуальна дія існує як її конструювання, тобто відбувається за допомогою інтерпретації індивідом тієї ситуації, в якій він діє;

3)колективні дії утворюються шляхом вирівнювання індивідуальних у спосіб інтерпретації та прийняття до уваги людьми дій одне одного.

Шибутані:

1)людська поведінка не є простою відповіддю на стимули середовища. Вона є результатом взаємних поступок людей, що залежать одне від одного і пристосовуються одне до одного;

2)людська особистість формується у процесі повсякденної взаємодії людей;

3)культура групи не є чимось зовнішнім, а утворюється моделями відповідної поведінки, що виникають у процесі комунікації і постійно здійснюється.