19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.

Соціальний контроль – спосіб саморегулювання системи, який забезпечує впорядковану взаємодію її елементів за допомогою нормативного регулювання.

Систему соціального контролю формального і неформального аспектів детально описаний Пітером Бергером у праці “Запрошення до соціології” (розділ “Людина в суспільстві”).

Формальний аспект системи соціального контролю представлений: фізичним насиллям та загрозою його застосування; економічним тиском.

Неформальний аспект: переконанням, насмішками, плітками, презирством, остракізмом.

Єдність цих аспектів можна зобразити за допомогою своєрідних концентричних кіл, що розходяться від деякого центру максимального тиску на людину:

1. Зовнішнє коло – політико-юридична система, якій мають підкорятися всі.

2. Наступне коло – мораль і звичаї.

3. Наступне коло – професійне оточення;

4. Наступне коло – непрофесійні спільноти (клуби тощо);

5. Останнє коло – сім’я.

За Шибутані, для кожної групи притаманний певний шаблон діяльності, котрий проявляється в узгоджених діях учасників. Постає питання: як можуть незалежно мотивовані індивіди організовувати власні лінії поведінки, щоб їх “вклади” поєднувались в одне ціле. Люди здатні діяти разом і легко, бо чітко уявляють, як кожному слід вчиняти. Ці загальні уявлення можуть розглядатися як певні норми. При чому, чим більш усталеними вони є, тим менша ймовірність того, що люди їх відчувають. Групові норми – не просто способи дії, необхідні способи дії. Сукупність норм певного колективу – культура колективу.

Згідно з Шибутані сила соціального контролю регулює не лише раціональні сторони людської поведінки, а й її почуттєві компоненти. У кожній культурі існують свої закони про те, які почуття слід проявляти стосовно кожного учасника соціальних дій. Контроль над почуттями відбувається шляхом регулювання соціальної дистанції між індивідами для того, щоб звести до мінімуму можливість виникнення у представників різних соціальних верств співчуття один до одного.

Засобами такого регулювання можуть бути:

1. Просторове відокремлення сторін, між якими можуть виникнути небажані зв’язки;

2. Навмисна формалізація стосунків та ритуал (система етикету);

3. Контроль над формуванням персоніфікацій, коли об’єкт визначається таким чином, що безпосередній контакт з ним сприймається як неможливий чи навіть огидний (стереотипи);

4. Створення та підтримання різного роду систем табу.

Будь-яка група культивує у своїх членів деякі інваріантні почуття: лояльність, відданість, щирість, порядність.

20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.

Т. Шибутані: характеристики масових суспільств:

- утвердження в наслідок розвитку індустрії та концентрації населення в містах нового типу соціальної організації, за якого переважна більшість взаємодіє у суспільстві відбувається у великому масштабі. Результат – втрата людиною можливості встановлювати первинні емоційно-забарвлені відносини з усіма з кам вона вона зустрічається і як наслідок перетворення нещирості і розрахунку на головні принципи між особистісних стосунків.

- Розвиток засобів масової комунікації і розширення в наслідок цього картин світу. Результат – формування смаків та стандартів поведінки шляхом удаваної участі людей в сюжетах, що пропонуються в засобах масової комунікації і зменшення впливу локальних груп, як виключних агентів соціального контролю. В масових суспільствах люди часто виявляються вільними учасниками гігантських взаємодій, де особистий вибір зведений до мінімуму.

- демократизація – включення в політичні процеси величезної кількості людей і організація їхньої поведінки через комунікацію.

Використання в системі соціального контролю нових засобів – мода, канали комунікацій, апелювання до знеособлених понять – „ми всі люди”