38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

Модель зводиться до таких положень:

-людське суспільство складається з індивідів, які мають особистісні «Я», тобто людина може слугувати об'єктом для своїх власних дій, формуючи значення тих предметів, які її оточують;

-індивідуальна дія існує як її конструювання, а не просте здійснення, вона відбувається за допомогою оцінки та інтерпретації індивідом ситуації, в якій він діє;

-групові або колективні дії утворюються шляхом вирівнювання індивідуальних дій у спосіб інтерпретації та прийняття до уваги людьми дій одне одного.

39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.

Організовані форми колективної поведінки -це перетворені, впорядковані форми елементарної поведінки людей. Наприклад, механізм дії громадськості (пропаганда)породжує політичні форми колективної поведінки, а механізм дії натовпу (гіпноз)-моральні та релігійні форми колективної поведінки людей. До організованих форм колективної поведінки Г. Блумер відносить соціальні рухи, які можуть бути загальними, специфічними та експресивними.

Загальні соціальні рухи -робітничий, жіночий, молодіжний, рух за мир тощо -мають на меті зміну людських цінностей, здійснення культурних перетворень. Дії цих рухів подібні до поведінки маси, розвиваються головним чином неформально, характеризуються відсутністю чіткої організаційної форми та розмитістю мети.

Специфічні соціальні рухи -революційні та реформістські -характеризуються наявністю чітко визначеної мети та усталеною організаційною структурою. Механізмами формування специфічних соціальних рухів є агітація, розвиток корпоративного духу, розвиток моралі, формування ідеології, розвиток тактики. Агітація при цьому спрямована на послаблення попередніх симпатій людей та на підрив їх попередніх способів мислення та дії. Вона повинна: 1)завоювати увагу людей; 2)схвилювати і викликати певні емоції та пориви; 3)надати цим емоціям та поривам певного напряму за допомогою ідей, навіювання, критики та обіцянок. Розвиток корпоративного духу означає організацію емоцій людей в інтересах руху, формування в індивіда почуття причетності до інших, почуття згуртованості та власної значущості. Мораль руху базується, зазвичай, на певному наборі переконань, а саме: 1)переконання у вірності мети руху; 2)віра у кінцеве досягнення цієї мети; 3)віра в те, що на рух покладена деяка священна місія. Ідеологія руху охоплює: 1)формулювання призначення, мети та передумов виникнення руху; 2)судження, які містять критику існуючої політичної системи та вирок цій системі; 3)оборонні прийоми, які слугують для виправдання цілей руху; 4)звід переконань щодо політики, тактики та практичної діяльності руху; 5)міфи руху. Тактика руху розвивається у двох напрямах: завоювання прихильників та утримання їх.

Експресивні рухи, вважає Г. Блумер, не прагнуть змінити існуючий соціальний порядок. До таких рухів вчений відносить релігійні рухи та моду. Остання забезпечує організацію суб'єктивного життя індивідів шляхом оформлення та кристалізації смаків та нахилів останніх. «.мода, надаючи можливість для виразу схильностей та смаків, слугує для їх визначення та каналізації, а отже, й для їх фіксації та усталення