70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.

Згідно з Ж.Бодріяром реклама – певна світоглядна функція (соціальна інтеграція і адаптація, яка здійснюється двояко):  а) у формі інфантиського обдарування (принцип насолоди); б) у формі дезорганізації людської свідомості і поведінки шляхом усунення відчуття реальності (репресивний принцип).      Маніпулятивні функції ЗМІ базуються на 5 міфах:  1)    міф про індивідуалізм і особистісний вибір; 2)    міф про нейтралітет основних соціальних інститутів (уряду, ЗМІ, системи освіти і науки); 3)    міф про незмінну природу людини; 4)    міф про відсутність соціальних конфліктів (всі конфлікти – суто індивідуальні); 5)    міф про плюралізм ЗМІ або про особистий інформаційний вибір. Крім цього, маніпуляціям ЗМІ сприяють дві форми подачі інформації:  а) подрібнення і фрагментація (локалізований підхід до проблеми); б) негайність передачі інформації (відчуття важливості предметної інформації; як наслідок послаблення в людині здатності розмежовувати інформацію за ступенем важливості ).

71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).

Пропаганда, Лайнбарджер

Організація соціально-політичного управління передбачає врахування змісту поняття психологічної війни, який, на думку П. Лайнбарджера, полягає у планомірному використанні пропаганди та близьких до неї інформаційних заходів з метою вплинути на думки, почуття, стосунки та поведінку різних груп населення іноземних країн таким чином, щоб сприяти досягненню цілей національної політики чи воєнних цілей. Пропаганда в свою чергу полягає у планомірному використанні будь-якого засобу спілкування для впливу з певною метою на розум, почуття та поведінку певної групи людей. В оперативному відношенні пропаганду визначають п'ять чинників, які отримали назву формули STASM: 1)джерело, враховуючи засоби; 2)час; 3)аудиторія; 4)тема; 5)завдання (бажаний ефект). Проміжною ланкою між політикою та пропагандою, на думку П. Лайнбарджера, є визначення характеру противника. У психологічній війні найкраще визначати противника в особі: 1)одноосібного правителя; 2)правлячої групи; 3)точно не визначених осіб-шахраїв; 4)якої-небудь меншини.

72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.

Спосіб організації технологічної бази сучасного сусп. змушує його бути тоталітарним. Тому тотал.-не означає не лише терористичне пол.-не координування життям суспільства, а й нетерористичне екон.-техніч. координування, яке здійснюється за рахунок маніпулювання людськими потребами і за рахунок культивування у людини хибних потреб.

Хибні потреби, які нав’язуються людині з боку особливих соц. інтересів в процесі її пригнічення. Таке нав’язування має за мету звести опозицію до обговорення та розвитку альтернативних напрямків в політиці у межах статусу „КВО”.

Хибні потреби є репресивними, бо вони породжуються сусп.-м., пануючі інтереси якого потребують пригнічення. Оскільки механізм прив’язування людини до сусп.-ва змінюється, то соц. контроль укорінений відтепер у потребах сусп.-ва. На сьогодні форми соц. контролю постають перед людиною як втілення самого Розуму, спрямованого на благо всіх соц. груп та задоволення всезагальних інтересів. Будь-яке протистояння цим формам здається ірраціональним, а будь-яка протидія – неможлива. У сучасних сусп.-х технологічна реальність втручається не лише у свідоме, а й у несвідоме індивіда, тим самим – впливає на індивідуальний протест у зародку. Людина у сучасному сусп. втрачає здатність розпізнавати репресивний хар.-р методів впливу на себе. І наслідком цього є формування одномірної моделі людського буття. Ліквідація двомірної к-ри відбувається не шляхом заперечення і відкидання культурних цінностей, а шляхом їх своєрідного вбудовування в існуючий порядок у спосіб їх масового відтворення.