53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.

Фестінгер (Фістенгер)– послідовна поведінка індивіда передбачає, що його думки та установки згруповані у деякій внутрішній єдності – узгоджені як між собою, так і зі своїм практичним втіленням. Така узгодженість є консонансом, а її відсутність дисонансом.

1)існування дисонансу є психічно дискомфортним і тому людина прагне зменшити дисонанс і досягти стану консонансу;

2)коли існує дисонанс людина активно уникає ситуації та інформації, що провокують посилення стану дисонансу.

Дисонанс – мотиваційний чинник людської поведінки. Звідси необхідно дослідити стан дисонансу, розробити заходи з його усунення для того, щоб поведінка людина набула прийнятного для суспільства напряму. Дисонанс виникає тоді, коли заперечення першого когнітивного елементу спричинене ствердженням іншого когнітивного елементу, це не можливо у ситуації: а)можуть відбутись події або ж йому може стати відомою нова інформація; б)незрозумілість і невизначеність багатьох повсякденних ситуацій; в)там, де мають бути сформульовані думки та прийняті рішення, неминуче виникає дисонанс між когніціями, що стосуються здійсненої дій, і когніціями, що рекомендують інше спрямування дій.

Перед усуненням необхідно: - встановити ступені дисонансу і з’ясувати, чим визначена сила даного дисонансного відношення. Величина дисонансу є функцією значущості тих елементів, які в ньому знаходяться: чим більш значущими є вони для індивіда, чим більш високо вони оцінюються, тим більшою буде величина дисонансного відношення між ними.

Дисонанс може бути усунутий шляхом зміни першого з елементів, що перебувають у дисонансному відношенні:

1)зміна поведінкових когнітивних елементів з тим, щоб поведінка стала консонансною стосовно середовища;

2)може бути зміна когнітивного елементу середовища шляхом зміни тієї ситуації, якій цей елемент відповідає;

3)може бути залучення нових когніцій шляхом пошуку нової інформації, яка б зменшувала загальний дисонанс, уникнення тієї інформації, яка може посилювати існуючий дисонанс.

Під час зміни когніцій потрібно враховувати: а)ці зміни можуть бути важливими і гідними для людини; б)враховувати, що існуюча поведінка може бути задовільною в інших ситуаціях; в)здійснення змін можуть бути неможливими, якщо нова модель поведінки не входить до репертуару дій даного індивіда. Під час зміни когнітивних елементів середовища потрібно враховувати те, що соціальна дійсність усталюється на основі згоди між людьми , а тому опір середовища бажаним змінам визначений труднощами пошуку людей, які підтримають нову інтерпретацію дійсності.

4)уникнення ситуації дисонансу і страх перед ним також можуть бути розглянуті засобами його зменшення.

54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління

55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.

56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.

Своєрідним узагальненням референтних груп є Соціометрична структура суспільства. Сусп. Має власну структуру. Офіційно суспільство утворюється видимими і доступними для спостереження групами: 1)групами, які визнані законом; 2)групами, які визнані цим законом як незаконні; 3)нейтральні групи – ті, що дозволені, але не є організованими.

Соціометрична структура базується на динаміці особистих переваг і вподобань і утворює своєрідну психологічну географію сусп.

Соціометрія (Морено)– покликана розглянути фактор спонтанності людської поведінки – з’ясувати симпатії, нахили та відрази, що існують між індивідами та індивідом і світом в цілому. Сенс досліджень – побудувати діаграму інтенсивності почуттів. Вона дозволяє контролювати зазначену спонтанність, виходячи із встановлення того, які саме спонтанні симпатії і вподобання стосовно об’єднання з іншими людьми чи стосовно деяких цінностей у суспільстві варто офіційно і постійно заохочувати і підтримувати. Потрібно з’ясувати критерій, на основі якого складається та чи інша група, психологічна ситуація в групі або критерій конкретного становища індивіда в групі: треба врахувати діади (з 2-х чол.)– утворюються, коли існує певна згода. Тріади можуть виникнути: а)коли всі три індивіда подібні один до одного; б)коли один приваблює двох інших, які не особливо цікавляться один одним; в)два індивіди залежать від третього, який їх експлуатує.

З’ясовуючи стосунки між собою можна охарактеризувати групу в цілому. Узгодження індивідом своїх почуттів і переживань з такими структурами, які зумовлені його страхом виказати власні спонтанні симпатії і уподобання. Людина боїться дізнатися, яке положення в групі вона займає насправді. Тому вона погоджується з нормами. І соціометрія має забезпечити врівноваження організації колективу і врівноваження положень індивіда всередині групи.