- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •Достовірність.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
- •29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •34.Г.Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40.Г.Блумер про механізми формування специфічних соціальних рухів.
- •41.Мода
- •42.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е.Торндайк, Дж.Уотсон).
- •44.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управління.
- •45.Основні положення та проблеми технології поведінки б.Скіннера.
- •46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.
- •47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.
- •48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.
- •49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.
- •50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.
- •51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
- •52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
- •53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.
- •54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління
- •55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.
- •56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.
- •57.Концепція соціальної драматургії і.Гофмана в контексті проблеми соціально-політичного
- •1)Експресії, що виказуються індивідом – словесні заяви, слова, контрольовані жести;
- •1)Обстановка;
- •58.Когнітивізм про основне завдання та напрямки соціально-політичного управління (л.Фестінгер, е.Аронсон).
- •59.У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності соціально-політичного управління.
- •60.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.
- •61.З.Фрейд “Масова психологія та аналіз людського “я”.
- •62.К.Г.Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.
- •63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
- •64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
- •65.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.
- •66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
- •6)Садистські наміри.
- •67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соціально-політичного управління.
- •70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).
- •72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.
- •73.Сучасні підходи до осмислення проблеми соціально-політичного управління (о.Тоффлер, ю.Хабермас, п.Бурдьє).
- •74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.
- •75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.
63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
К. Г. Юнг розглядає масу як єдино можливу форму колективного існування індивідів, вражених психічною інфляцією. Завдання теорії масової поведінки, на думку К. Г. Юнга, полягає у з'ясуванні того, кого насправді охоплюють масові, передусім політичні організації та рухи, якими є якості людини не як статистичної одиниці, функціонування якої задається персоною, а як живої істоти, існування якої кероване тінню. Тінь -це невизнана нами, несумісна з нашим свідомим «Я», нижча частина нашої особистості; це сума всіх непривабливих якостей, які ми воліємо приховувати, як -то: жага до влади, імпульси ворожнечі, агресивність. Колективна тінь -це невизнаний бік групи. Будучи витісненою, «прихованою» від свідомості, тінь продукується на інших, якими у політиці є вороги, й у такий спосіб породжує політичні катаклізми. Дискримінація, апартеїд, антисемітизм, шовінізм, догматизм та більшість інших позицій, які прагнуть свого юридичного та політичного узаконення, на думку К. Г. Юнга, тісно пов'язані з несвідомим продукуванням колективної тіні й у ньому приховують свою причину. В сучасних демократичних суспільствах, вважає К. Г. Юнг, тінь, отримуючи повну свободу в межах, що визначені конституцією, законом та припустимими рівнями злочинності й корумпованості, втілюється у масових політичних рухах, які знаменують собою тріумф несвідомого, яке вихопилося на поверхню і з яким себе ідентифікують не лише окремі індивіди, а й цілі соціальні групи. Для того щоб протистояти масовим тенденціям у суспільстві, індивіду слід навчитися правильно поводитися з особистими та колективними силами свого несвідомого шляхом усвідомлення своєї тіні. Наслідком цього, на думку К. Г. Юнга, має стати інтеграція свідомості і несвідомого до нової психічної цілісності -Самості. Тоді як 3. Фрейд вбачає у неврозі єдино можливу опозицію масі, К. Г. Юнг протиставляє останній Самість, яку визначає передусім почуття відповідальності людини за нормальне функціонування свого «психічного організму»
64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
Згідно з Рісменом соц. хар-р залежить від криво зростання населення. На першій стадії („Високого потенціалу зростання”)соц. хар-р формується на основі слідування традиціям і є орієнтованим на традиції. Людина при цьому характеризується високим ступенем конформності, підкорою владним структурам, займає чітко визначене місце і грає чітко визначену роль. Друга стадія („Перехідне зростання”). Руйнування звичних традицій і підвищена соціальна мобільність. Орієнтована на себе (?людина?). На цій стадії властиві: ініціативність, винахідливість, схильність до ризику. Третя стадія („Початок спаду населення”). Цій стадії відповідає соціальний характер орієнтований на іншого. Властива тенденція до схвалення іншого.
Кожний тип соц. хар-ру: 1)орієнтація на традиції, мотивує людей через страх невідповідності прийнятим у суспільстві нормам; 2)орієнтація на себе передбачає внутрішню мотивацію або внутрішній голос; 3)орієнтація на інших – людина повністю залежить у своїй поведінці від інших людей, які є для неї мотивуючим чинником.