- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •Достовірність.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
- •29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •34.Г.Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40.Г.Блумер про механізми формування специфічних соціальних рухів.
- •41.Мода
- •42.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е.Торндайк, Дж.Уотсон).
- •44.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управління.
- •45.Основні положення та проблеми технології поведінки б.Скіннера.
- •46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.
- •47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.
- •48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.
- •49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.
- •50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.
- •51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
- •52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
- •53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.
- •54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління
- •55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.
- •56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.
- •57.Концепція соціальної драматургії і.Гофмана в контексті проблеми соціально-політичного
- •1)Експресії, що виказуються індивідом – словесні заяви, слова, контрольовані жести;
- •1)Обстановка;
- •58.Когнітивізм про основне завдання та напрямки соціально-політичного управління (л.Фестінгер, е.Аронсон).
- •59.У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності соціально-політичного управління.
- •60.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.
- •61.З.Фрейд “Масова психологія та аналіз людського “я”.
- •62.К.Г.Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.
- •63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
- •64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
- •65.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.
- •66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
- •6)Садистські наміри.
- •67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соціально-політичного управління.
- •70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).
- •72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.
- •73.Сучасні підходи до осмислення проблеми соціально-політичного управління (о.Тоффлер, ю.Хабермас, п.Бурдьє).
- •74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.
- •75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.
22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
Г. Лебон відзначав, що в масі стираються індивідуальні відмінності окремих людей і зникає їх своєрідність. Проте маса не тільки «забирає» щось у індивідуальної психіки - вона ще й додає входять до неї людям нові якості. За Г. Лебон, головні відмітні ознаки знаходиться в масі індивіда такі: анонімність і зникнення свідомої особистості, перевага особистості несвідомої, зниження інтелекту і всієї раціональної сфери, орієнтація думок і почуттів індивідів в одному і тому ж напрямку внаслідок навіювання і зараження, тенденція до невідкладного здійсненню навіяних ідей. Г. Лебон констатував: «Індивід не є більше самим собою, він став безвольним автоматом». Механізмами психологічного впливу маси на індивіда є зараження, наслідування і навіювання.
Г. Лебон писав: «У психологічній масі саме дивне наступне: якого б роду не були складові її індивіди, якими схожими чи несхожими не були б їх спосіб життя, заняття, їх характер і ступінь інтелектуальності, але одним лише фактом свого перетворення в масу вони набувають колективну душу, через яку вони зовсім інакше відчувають, думають і роблять, ніж кожен з них окремо відчував, думав і робив би. Є ідеї і почуття, які проявляються або перетворюються в дію тільки у індивідів, з'єднаних в маси. Психологічна маса є провізорне істота, яка складається з гетерогенних елементів, на мить з'єдналися, точно так само, як клітини організму своїм з'єднанням створюють нову якість з якостями зовсім іншими, ніж якості окремих клітин ». Діалектика тут уловлена, особливо в останній фразі. Проте до цього жорстко постулюється: «одним лише фактом свого перетворення в масу вони набувають колективну душу». Тобто індивід окремо, а маса - окремо.
Однак в масі з індивідом відбуваються серйозні трансформації. По-перше, «в масі, в силу одного лише факту свого множини, індивід переживає почуття нездоланної могутності, що дозволяє йому віддатися первинним позивам, які він, будучи одним, змушений був би приборкувати». Тим
більше що особливої необхідності приборкувати себе ні - приналежність до маси гарантує анонімність окремого індивіда. Маса ніколи не несе відповідальності сама, а приналежність до маси позбавляє від індивідуальної відповідальності. Психологічним результатом цього є зростаюче відчуття влади у включеного в масу індивіда, пов'язане ще й з відчуттям своєї безкарності.
По-друге, індивідуальна психіка змінюється в силу особливої заразливості маси. Ефект психічного зараження «є легко констатируемое, але незрозумілий феномен, який слід зарахувати до феноменів гіпнотичного роду ... У масі заразливо кожну дію, кожне почуття, і то в такий сильному ступені, що індивід дуже легко жертвує своїм особистим інтересом на користь інтересу спільного. Це - цілком протилежне його натурі властивість, на яке людина здатна лише в якості складової частини маси ». Маса заражає індивіда. Індивід ж, заражаючи масовими думками, почуттями і переживаннями, починає наслідувати того, що робить маса. Вивчаючи дещо інші феномени масової психології (наприклад, моду-в тому числі й «політичну»), Г. Тард говорив, фактично, про зворотній бік тієї ж самої медалі: про закони наслідування, властивих поведінці людини в масі. Маса заражає індивіда, а індивід, заражаючи, наслідує масі.
По-третє, найважливішою причиною, що обумовлює появу в об'єднаних в масу індивідів особливих загальних якостей, протилежних якостей окремого, «ізольованого» індивіда, є «сугестивність, причому згадана заражуваність є лише її наслідком», - вважав Г. Лебон. (По: Le Bon G. La psychologie des foules. - Paris, 1895 .- P. 22,26-28.)
Згідно Г. Лебон, одним лише фактом своєї належності до маси людей «спускається на кілька сходинок нижче по сходам цивілізації». Будучи одиничним, він міг бути освіченою індивідом, але в масі він - варвар, «істота, зумовлена первинними позивами». Він володіє «спонтанністю, імпульсивністю, дикістю, а також і ентузіазмом і героїзмом примітивних істот».
