- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •Достовірність.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
- •29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •34.Г.Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40.Г.Блумер про механізми формування специфічних соціальних рухів.
- •41.Мода
- •42.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е.Торндайк, Дж.Уотсон).
- •44.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управління.
- •45.Основні положення та проблеми технології поведінки б.Скіннера.
- •46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.
- •47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.
- •48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.
- •49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.
- •50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.
- •51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
- •52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
- •53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.
- •54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління
- •55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.
- •56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.
- •57.Концепція соціальної драматургії і.Гофмана в контексті проблеми соціально-політичного
- •1)Експресії, що виказуються індивідом – словесні заяви, слова, контрольовані жести;
- •1)Обстановка;
- •58.Когнітивізм про основне завдання та напрямки соціально-політичного управління (л.Фестінгер, е.Аронсон).
- •59.У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності соціально-політичного управління.
- •60.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.
- •61.З.Фрейд “Масова психологія та аналіз людського “я”.
- •62.К.Г.Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.
- •63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
- •64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
- •65.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.
- •66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
- •6)Садистські наміри.
- •67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соціально-політичного управління.
- •70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).
- •72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.
- •73.Сучасні підходи до осмислення проблеми соціально-політичного управління (о.Тоффлер, ю.Хабермас, п.Бурдьє).
- •74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.
- •75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.
35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
Доцільно розрізняти елементарні та організовані форми колективної поведінки. Перші -не визначаються правилами та нормами, які діють у суспільстві, й виникають в умовах руйнування звичних форм людського існування, визначених взірців людської поведінки. Організовані форми людської поведінки оформлюються за допомогою різного роду соціальних детермінант, -існуючих традицій, звичаїв, інститутів, -й за певних умов сприяють виникненню нового соціального порядку та стабілізації ситуації у суспільстві загалом. Потрібно, на думку Г. Блумера, дослідити закономірності перетворення елементарних форм колективної поведінки на організовані з тим, щоб навчитися вводити їх у русло прийнятних для суспільства інститутів і правил, адже в такому випадку вони не будуть становити небезпеку для стабільності соціального і політичного порядку в суспільстві.
Першим кроком у такому напрямі, на думку Г. Блумера, має стати перетворення невротичної тривоги, яка виникає в умовах руйнування звичних для людей форм їх діяльності у суспільстві й відштовхує людину від спілкування з іншими, на соціальну тривогу, яка й породжує основні форми елементарної поведінки людей, а саме: натовп, масу і громадськість. Останні базуються на низці типових форм соціальної взаємодії людей. Ці форми, каже Г. Блумер, можуть бути охарактеризовані як механізми елементарної колективної поведінки. До таких механізмів, зокрема, належать:
-товкотнеча, сенс якої полягає у тому, щоб зробити індивідів більш піддатливими один для одного. Чистою формою товкотнечі є гіпноз;
-колективне збудження, якому властиві повна зосередженість уваги індивіда на одному об'єкті та реорганізація почуттів, звичок та особистісних характеристик, зокрема посилення почуття безвідповідальності;
-соціальна інфекція як швидке, безсвідоме та нераціональне розповсюдження якихось настроїв потягів чи форм поведінки.
Окрім цього, кожна форма елементарної колективної поведінки має власний механізм відтворення, який враховує її специфіку та призначення. Для натовпу таким механізмом є гіпноз. Враховуючи це, формування натовпу відбувається під дією таких чинників: 1)подія, яка привертає увагу та збуджує інтерес людей; 2)втрата індивідом звичного самоконтролю та цілковите його підпорядкування збуджуючому об'єкту; 3)ситуація напруги, яка спонукає індивіда до дії, напрям якої задається об'єктом- подразником.
36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
Натовп, масу і громадськість. Останні базуються на низці типових форм соціальної взаємодії людей. Ці форми, каже Г. Блумер, можуть бути охарактеризовані як механізми елементарної колективної поведінки. До таких механізмів, зокрема, належать:
-товкотнеча, сенс якої полягає у тому, щоб зробити індивідів більш піддатливими один для одного. Чистою формою товкотнечі є гіпноз;
-колективне збудження, якому властиві повна зосередженість уваги індивіда на одному об'єкті та реорганізація почуттів, звичок та особистісних характеристик, зокрема посилення почуття безвідповідальності;
-соціальна інфекція як швидке, безсвідоме та нераціональне розповсюдження якихось настроїв потягів чи форм поведінки.
Окрім цього, кожна форма елементарної колективної поведінки має власний механізм відтворення, який враховує її специфіку та призначення. Для натовпу таким механізмом є гіпноз. Враховуючи це, формування натовпу відбувається під дією таких чинників: 1)подія, яка привертає увагу та збуджує інтерес людей; 2)втрата індивідом звичного самоконтролю та цілковите його підпорядкування збуджуючому об'єкту; 3)ситуація напруги, яка спонукає індивіда до дії, напрям якої задається об'єктом- подразником.
Механізмом, який спричиняє дію маси, є реклама. Цим пояснюються головні особливості маси, а саме: 1)члени маси можуть займати різне соціальне становище; 2)анонімність; 3)між членами маси майже відсутня взаємодія та обмін переживаннями; 4)крихкість організації та нездатність діяти разом. Масова поведінки, вважає Г. Блумер, конструюється з індивідуальних ліній поведінки, які однак не узгоджені між собою.
Механізмом, який відтворює громадськість, є пропаганда. Це зумовлено тим, що громадськість виникає в ситуації, яка не може бути вирішена на підставі якогось вже існуючого у суспільстві правила, а лише на підставі колективного рішення, що приймається на основі виробленої громадської думки. Засобом такого вироблення і є пропаганда. Враховуючи, що громадськість характеризується відсутністю чітких правил дій, аморфністю та дискусією, Г. Блумер визначає пропаганду як зумисно спровоковану та керовану кампанію з метою змусити людей прийняти цю точку зору, настрій чи цінність не на основі їх позитивних якостей, а у спосіб апелювання до емоційних установок та почуттів людей. «Мета пропаганди -нав'язати деяку установку чи цінність, яка починає прийматися людьми як щось природне, істинне й справжнє і, таким чином, як щось таке, що виражається спонтанно та без примусу
