- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •Достовірність.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
- •29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •34.Г.Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40.Г.Блумер про механізми формування специфічних соціальних рухів.
- •41.Мода
- •42.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е.Торндайк, Дж.Уотсон).
- •44.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управління.
- •45.Основні положення та проблеми технології поведінки б.Скіннера.
- •46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.
- •47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.
- •48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.
- •49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.
- •50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.
- •51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
- •52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
- •53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.
- •54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління
- •55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.
- •56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.
- •57.Концепція соціальної драматургії і.Гофмана в контексті проблеми соціально-політичного
- •1)Експресії, що виказуються індивідом – словесні заяви, слова, контрольовані жести;
- •1)Обстановка;
- •58.Когнітивізм про основне завдання та напрямки соціально-політичного управління (л.Фестінгер, е.Аронсон).
- •59.У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності соціально-політичного управління.
- •60.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.
- •61.З.Фрейд “Масова психологія та аналіз людського “я”.
- •62.К.Г.Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.
- •63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
- •64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
- •65.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.
- •66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
- •6)Садистські наміри.
- •67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соціально-політичного управління.
- •70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).
- •72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.
- •73.Сучасні підходи до осмислення проблеми соціально-політичного управління (о.Тоффлер, ю.Хабермас, п.Бурдьє).
- •74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.
- •75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.
29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
Для управління людиною-масою мають значення такі особливості індивідуального навіювання:
1) повна зосередженість загіпнотизованого на гіпнотизері, його абсолютна ізоляція від решти людей. Звідси — можлива аналогія з безпосереднім зв'язком, який встановлюється між вождем та кожним представником натовпу;
2) установка на ту чи іншу поведінку задається в процесі навіювання, а реалізувати її людина може пізніше, після виходу з трансу. Загіпнотизований при цьому нічого не пам'ятає про отриманий наказ, але й не може опиратися його виконанню. Всі обставини навіювання забуваються, а загіпнотизований сприймає себе як джерело власної дії. Звідси — ілюзія добровільності власних вчинків, яка властива людині-масі;
3) стан гіпнозу передбачає нейтралізацію критичної сили розуму, вивільнення нераціонального, нелогічного. Звідси — доведення схильності до навіювання до абсолютної, що практикується у соціальному навіюванні, перетворення людини на автомат, який діє під впливом зовнішнього подразника, у якості якого стосовно мас виступає вождь.
Соціальне навіювання, за С. Московічі, знаходить безпосередньо практичне втілення у таких стратегіях свого здійснення:
— вистава як організація простору, де зосереджується натовп (стадіони, площі тощо);
— церемоніал як сеанси колективного гіпнозу, свято символів, кожний з яких покликаний викликати певну емоцію (маніфестації, демонстрації, з'їзди партій тощо)
— переконання як чітке ствердження однозначної позиції, що формує свідомість людини-маси в єдиному напрямі. Механізмом переконання, на думку С. Московічі, є повторення, внаслідок якого думка перетворюється на самоочевидність та виникає бар'єр проти відмінних й протилежних думок.
32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
Соціально-політичне управління в масовому
суспільстві здійснюється, на думку С. Московічі, в двох аспектах: колективному та індивідуальному. Колективний аспект існує як соціальне навіювання та спричинений ним конформізм. Індивідуальний як проблема невротичних станів людини-маси, що усуваються за допомогою психоаналізу.
Соціальне навіювання, яке, за визнанням С. Московічі, породжує людину-масу, на індивідуальному рівні сприймається як установка на конформізм, який характеризується таким: 1) за істину сприймають те, що насправді є результатом загального консенсусу; 2) ілюзія, що рішення приймається самостійно, тоді як насправді людина стала об'єктом впливу чи навіювання. Конформізм, на думку С. Московічі, спричиняє роздвоєння особистості: в присутності інших вона поводить себе інакше, аніж наодинці, а життя поділяється на приватне та суспільне. Будучи результатом соціального навіювання, конформізм породжує неврози. Останні, як і навіювання, передбачають: 1) уникнення логічного мислення та надання переваги нелогічному; 2) розлагодженість раціонального та нераціонального в свідомості та поведінці людини. В обох випадках втрачається зв'язок з реальністю та віра в себе, оскільки людина з готовністю скоряється авторитету вождя чи групи й стає піддатливою для розпоряджень тих, хто здійснює навіювання. Однак, вважає С. Московічі, навіювання та невроз відрізняються за своїми наслідками, а саме: навіювання робить людину придатною до життя в групі та суспільстві загалом, а невроз — відштовхує людину від маси, замикає її у власній оболонці. Невроз, породжений соціальним навіюванням, виявляється формою певного протистояння людини останньому, результатом нездатності особистості існувати в масі й знаходити, необхідні для такого існування, компроміси.
Тому С. Московічі, робить висновок що управління людиною- масою лише в масштабі суспільства недостатньо для перетворення маси на всезагальний феномен, потрібно колективний аспект соціального навіювання доповнити індивідуальним, який покликаний усунути невротичні розлади індивідуальної психіки люди- ни-маси. Масово-психологічна модель соціально-політичного управління, центральним поняттям якої є соціальне навіювання, має бути доповнена, вважає С. Московічі, психоаналізом, серцевиною якого є поняття неврозу.