- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •Достовірність.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •28.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.
- •29.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •32.Московычы про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •31.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •34.Г.Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35.Г.Блумер про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36.Г.Блумер про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •38.Г.Блумер про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39.Г.Блумер про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40.Г.Блумер про механізми формування специфічних соціальних рухів.
- •41.Мода
- •42.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е.Торндайк, Дж.Уотсон).
- •44.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управління.
- •45.Основні положення та проблеми технології поведінки б.Скіннера.
- •46.А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання.
- •47.Ринкова модель соціально-політичного управління д.Хоманса.
- •48.Дж.Мід про соціальну матрицю соціально-політичного управління.
- •49.Дж.Мід про поняття “узагальненого іншого” та його роль в соціально-політичному управлінні.
- •50.Г.Блумер та т.Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соціально-політичного управління.
- •51.Значення первинних соціальних груп для практики соціально-політичного управління.
- •52.Г.Келле та т.Шибутані про роль референтних груп в практиці соціально-політичного управління.
- •53.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соціально-політичного управління.
- •54. Т. Шибутані про важливість врахування нетотожності особистого та соціального статусів для практики соціально-політичного управління
- •55. Т. Шибутані про підґрунтя та засоби соціального контролю над почуттями в масовому суспільстві.
- •56.Соціометрична структура суспільства як підґрунтя ефективності соціально-політичного управління. Дж.Морено “Соціометрія”.
- •57.Концепція соціальної драматургії і.Гофмана в контексті проблеми соціально-політичного
- •1)Експресії, що виказуються індивідом – словесні заяви, слова, контрольовані жести;
- •1)Обстановка;
- •58.Когнітивізм про основне завдання та напрямки соціально-політичного управління (л.Фестінгер, е.Аронсон).
- •59.У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності соціально-політичного управління.
- •60.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.
- •61.З.Фрейд “Масова психологія та аналіз людського “я”.
- •62.К.Г.Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.
- •63.Проблематика соціально-політичного управління в роботі к.Г.Юнга “Сучасність та майбутнє”.
- •64.Поняття “соціального характеру” та його значення для практики соціально-політичного управління (е.Фромм, д.Рісмен).
- •65.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.
- •66.Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підґрунтя соціально-політичного управління.
- •6)Садистські наміри.
- •67.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соціально-політичного управління.
- •70. Реклама та засоби масової інформації в практиці соціально-політичного управління. Ж. Бодрійяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •71.Пропаганда як елемент соціально-політичного управління (с.Московічі, г.Блумер, п.Лайнбарджер).
- •72.Г.Маркузе про особливості соціально-політичного управління в тоталітарних суспільствах.
- •73.Сучасні підходи до осмислення проблеми соціально-політичного управління (о.Тоффлер, ю.Хабермас, п.Бурдьє).
- •74.В. Райх “Психологія мас і фашизм”.
- •75.М.Фуко “Право на смерть та влада над життям”.
3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
Вихідним для розуміння політичного управління є положення про неможливість повного ототожнення політичного управління з адміністративно-державним.
Адміністративно-державне управління, будучи лише моментом політичного управління, неможливе без забезпечення легітимності своїх заходів, а отже і без соціально-політичного управління (переконання), яке націлене на формування установки людської поведінки на скорення тим, хто репрезентує себе в якості носіїв легітимного насилля.
Теоретично-політичним підгрунтям розмежування адміністративно-державного і політичного управління є розрізнення двох концепцій держави:
Формально-правової.
Вузько-юридична інтерпретація держави, в межах якої держава розглядається така, що цілком тотожна урядовим установам і правоохоронним органам, які покликані забезпечити ефективність діяльності діючого законодавства.
Етичної (концепції держави-вихователя).
Держава не стільки зосереджена в урядових структурах, скільки розсіяна в існуючій системі соціальних інститутів і примушує людей до скорення не стільки через безпосередній фізичний примус, скільки у спосіб духовного і морального керівництва ними.
Подібне керівництво здійснюється завдяки системі недержавних організацій, що покликані виховувати громадян в дусі взаємної згоди щодо пануючої системи цінностей.
Держава – не лише політико-юридична організація, а й передовсім орган морального і духовного керівництва людьми.
Адміністративно-державне управління – особлива функція, спрямована на використання розвитку в інтересах усього суспільства, де державний чиновник є спеціальним агентом влади.
Адміністративно-державне управління:
Формування трьох сфер влади (законодавчої, виконавчої, судової);
Формування державної політики;
Узгоджені дії в державних справах, які принципово відрізняються від приватного сектору;
Механізм узгодження тісно пов’язаний з діяльністю багаточисельних приватних груп та ініціатив.
Адміністративно-державне управління – здійснення державної політики через систему адміністративних установ , за якої відповідальність за державні рішення спускається зверху вниз.
Напрямки руху теорії адміністративно-державного управління:
Організація державного управління на різних рівнях;
Підготовка і відбір управлінських кадрів;
Механізми державного адміністрування (способи прийняття рішень, політичне прогнозування, адміністративно-державне управління в кризових ситуаціях, проблема стосунків державної адміністрації та ЗМІ).
Згідно з етичною концепцією, держава не лише передбачає згоду своїх громадян, але й виховує їх у дусі бажаної для неї згоди.
Тому політичне управління розглядається тут як таке, що окрім державного адміністрування охоплює організацію впливу на свідомість і поведінку людей з метою забезпечення легітимності державних установ та рішень, шляхом формування у громадян потрібного для такого забезпечення типу свідомості і поведінки.
Розбіжності концепцій:
В межах 1-ої концепції держави політичне управління – процес, що має за мету забезпечити ефективність функціонування політичних інститутів, стабільність політичної системи шляхом законодавчо-визначеного і закріпленого розподілу функцій і повноважень між управлінськими органами.
В межах другої концепції політичне управління забезпечує стабільність політичної системи шляхом укорінення у свідомості людей переконання щодо її виправданості, недоторканості, природності.
У поведінці людей таке переконання присутнє як установка на взаємну згоду щодо пануючої системи цінностей.
В першій концепції держави політичне управління пов’язане з проблемами централізації і децентралізації вертикалі і горизонталі управлінських процесів.
У другій концепції політичне управління пов’язане з легітимністю (проблемою законності), як проблемою культивування у людей установки на вільне визнання ними політичних інститутів і правових приписів.
В межах першої концепції політичне управління ототожнюється з примусом, який регулює вчинки людей і тим самим усталює та освячує реальність людського життя в суспільстві.
В межах етичної концепції політичне управління ототожнюється із впливом не лише на людські вчинки, а на людські наміри, бажання, почуття, думки, мотиви з метою їх спрямування у бажаному напрямку. Політичне управління – вплив на внутрішній світ людини. Політичне управління не стільки усталює соціальну реальність, скільки конструює її, утверджуючи певну інтерпретацію життєвого світу людини.
Абсолютизація лише одного аспекту політичного управління (адміністративно-державного) і недооцінка важливості соціально-політичного управління може призводити до т.зв. “автоматизму політичних інститутів” (за Новгородцевим), що являє собою наполегливий поступ досконалого права і невпинне довершення діючого законодавства.