Тема 1 організація діяльності комерційних банків

1.1 Сутність комерційних банків, їх функції та види.

1.2 Організаційно-управлінська структура банківських установ.

1.3 Порядок створення, реєстрації та ліцензування банківських установ.

Мета. Розкрити сутність комерційних банків та організаційні основи їх функціонування, ознайомитися із організаційно-управлінською структурою банківських установ, вивчити порядок їх створення, реєстрації та ліцензування.

Ключові терміни: банківська установа; комерційний банк; банківські послуги; банківські операції; Кредитний комітет; департаменти; Спостережна рада; статутний капітал; реєстрація; ліцензування.

1.1 Сутність комерційних банків, їх функції та види

Комерційні банки складають основу кредитної системи країни і концен­трують основну частину її ресурсів. Правовим фундаментом банківської діяльності в Україні є Закон України «Про банки і банківську діяльність», прийнятий Верховною Радою України 07.12.2000 р. Згідно з цим законом, банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати такі операції: за­лучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та роз­міщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Комерційні банки є юридичними особами, економічно самостійними і повністю незалеж­ними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, по­в'язаних з їх оперативною діяльністю.

Комерційні банки виконують в ринковій економіці такі основні функції:

- посередництво в кредиті;

- посередництво в платежах;

- мобілізація грошових доходів та заощаджень і перетворення їх в капітал;

- створення кредитних інструментів обігу (чеків, векселів), депозитних та електронних грошей, що заміня­ють готівкові гроші.

В сучасній ринковій економіці з розподілом праці ефективна діяльність банківської системи має велике значення завдяки зв'язкам цієї системи з усіма секторами економіки. Найбільш важливі завдання банків (економічна функція) полягають:

- в наданні необхідного фінансування промисловим підприємствам, держав­ним установам і приватним господарствам;

- наданні широкого кола можливостей щодо інвестування в економіку засобів за рахунок акумулювання вільних коштів суб’єктів господарювання, населення;

- забезпеченні безперебійного грошового обігу та обігу капіталу.

Стратегічна ціль банківської установи в умовах ринкової економіки - бути найбільш надійним універсаль­ним (чи спеціалізованим) банком країни, зорієнтованим на інтереси клієнтів, лідером у наданні певного спектра якісних послуг на фінансовому ринку, сприяти інтеграції у міжнародні ринки грошових коштів і капіталів. Досягнення формальних цілей передбачає довгострокову націленість на отримання стабільного при­бутку, але, поряд з цим, банки прагнуть досягти цілого ряду вторинних цілей, хоча і з різним рівнем ефективності. Частково ці цілі доповнюють та урівноважують одна одну (додаткові цілі), частково — заважають одна одній (конкуруючі цілі).

Для досягнення основної мети діяльності банку необхідно: надавати якісні банківські послуги; сприяти економічному розвитку корпоративних і поліпшенню добробуту індивідуальних клієнтів на основі взаємовигідного партнерства; отримувати максимальний прибуток для власного розвитку; завойовувати і утримувати передові позиції на фінансовому ринку країни.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками (рис. 1.1). За організаційно-правовою формою господарювання комерційні банки в Україні можуть створюватися у формі:

- публічного акціонерного товариства - це банк, статутний капітал якого формується шляхом публічного та приватного розміщення акцій серед більш ніж 100 фізичних та юридичних осіб;

Рисунок 1.1- Класифікація банківських установ

- кооперативного банку - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності. Статутний фонд кооперативного банку поділяється на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від його участі (паю) у статутному фонді банку має право одного голосу.

Кооперативний банк може бути:

- місцевим (діє у межах області) - з кількістю учасників-пайовиків не менше 50 осіб;

- центральним кооперативним банком (учасники - місцеві кооперативні банки).

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України.

Банківські установи в країнах з ринковою економікою мають тенденцію створення широко розгалуженої структури бізнесу. Універсальні банки здійснюють майже всі види банківських операцій, не заборонених чинним законодавством, і обслуговують широке коло клієнтів. Однак, їх діяльність має як переваги, так і недоліки. У суспільстві система універсальних банків частково зазнає крити­ки. Постає запитання: чи не буде об'єднання операцій за вкладами і кредитни­ми операціями з операціями за цінними паперами мати негативні наслідки для клієнтів і загального стану економіки.

Переваги універсальних банків полягають у наступному:

- у всебічному сервісі для клієнтів («все з одних рук»);

- наданні послуг, що є нерентабельними для банку;

- більшій надійності вкладів, оскільки банки розподіляють свій підприєм­ницький ризик на декілька сфер бізнесу;

- більш високій продуктивності банківської системи;

- більшій конкурентоспроможності банківських установ та небанківських установ.

Недоліки універсальних комерційних банків полягають у наступному:

- у можливості конфліктних ситуацій між інтересами клієнта і банку;

- можливості концентрації влади.

Універсальні бан­ки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато сек­торів грошового ринку та галузей економіки.

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні банки, банки споживчого кредиту, банки підтрим­ки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Згідно з чинним законодавством України банк набуває статусу спеціалізованого банку в тому разі, якщо більше ніж 50 % його активів є активами одного типу, а статусу спеціалізованого ощад­ного банку в тому разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Найбільш яскраво виражена функціональна спеціалізація банків, оскільки вона істотно впливає на характер діяльності банків, визначає особливості фор­мування активів і пасивів, побудову банківського балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою.

За функціональною ознакою розрізняють такі спеціалізовані банки: інвестиційні, іпотечні, ощадні, розрахункові (клірингові).

Інвестиційні банки спеціалізуються на акумулюванні значних сум грошо­вих коштів на тривалі строки, у тому числі шляхом випуску облігаційних по­зик, наданні довгострокових кредитів, а також на фінансових інвестиціях. Крім того, інвестиційні банки беруть участь в емісійно-засновницькій діяльності промислових компаній (випускають і розміщують для них акції). Вони виступають як організатори первинного і вторинного обігу цінних паперів третіх осіб, посередники і кредитори при проведенні фондових операцій.

Іпотечні банки здійснюють довгострокове кредитування суб’єктів господарювання, населення під заставу земельних ділянок та нерухомого майна (іпотеки). Необхідні для іпотечного кредитування кошти ці банки мобілізують шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотеч­них облігацій) чи продажу частки участі в іпотечних позиках тощо.

Ощадні банки - це спеціалізовані банки, основною діяльністю яких є здій­снення операцій з прийому (на зберігання) та видачі вкладів і кредитування фізичних осіб, крім того, вони можуть виконувати розрахунково-касове обслу­говування фізичних та юридичних осіб.

Розрахункові (клірингові) банки - банківські установи, що здійснюють діяльність виключно з розрахункового обслуговування угод, які були укладені на організованих біржових та позабіржових фінансових ринках, а також надають відповідні послуги, пов’язані з виконанням розрахунків за взаємними зобов’язаннями третіх сторін.

Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків.

У процесі діяльності банки можуть утворювати об'єднання.

Банківські об'єднання утворюються банками (чисто банківські об'єднання) або іншими установами за участю банків (об'єднання змішаного типу) для ко­ординації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, захисту професійних інтересів.

Шляхи створення міжбанківських об'єднань:

- злиття самостійних банків;

- поглинання банком конкурентів.

Основними видами банківських об'єднань у світовій банківській практиці є об'єднання корпоративного типу, асоційованого комерційного типу і некомерційні асоційовані об'єднання.

Банківський концерн - це монопольне об'єднання акціонерних банків, в якому головне акціонерне товариство володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних банків (дочірніх товариств).

Банківський холдинг - об'єднання змішаного типу. До його складу, крім банків, входять різні парабанківські установи (страхові, лізингові, факторин­гові та інші компанії). Мета створення – керувати, контролювати діяль­ність об'єднання в цілому і кожної зі складових зокрема, оптимізуючи прибу­ток.

Вирізняють однобанківські холдингові компанії та багатобанківські холдингові компанії (фінансові концерни).

Банківський трест - це монопольне об'єднання банків, яке утворюється шляхом об'єднання власності банків, що входять до його складу. При цьому останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органу управління. Утворення базується на пайових засадах.

Асоційовані об'єднання мають добровільний характер членства на підставі спільних інтересів на відміну від корпоративних об'єднань. Характерні риси асоційованих об'єднань:

- вільний вибір форми організації та виходу зі складу учасників об'єднання;

- делегування ряду повноважень управлінню об'єднання на підставі рішень, що приймаються його членами;

- договірна форма організації відносин між учасниками та асоціацією.

До асоційованих об'єднань комерційного типу належать картелі, консорці­уми, синдикати, а об'єднань некомерційного типу - асоціації, спілки та ліги.

Банківський картель - об'єднання великих банків, в основі якого лежить угода про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики щодо встановлення процентних ставок та виплати дивідендів, умов кредитуван­ня тощо). Зберігається незалежність банків, які входять до складу картеля.

Банківський консорціум (синдикат) - група банків, тимчасово організова­на одним із банків, як правило, найбільшим - головою консорціуму - з метою проведення спільних кредитних операцій та зниження кредитного ри­зику. Зберігається незалежність банків, які входять до складу консорціуму (синдикату).

В Україні банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група і банківські спілки та асоціації.

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціо­нерами якого можуть бути виключно банки; створюється з метою концентрації капіталів банків-учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяль­ністю (банки зберігають юридичну самостійність у межах, обумовлених їх ста­тутами).

Банківська холдингова група представлена фінансовою холдинговою групою, яка має складатися переважно або винятково з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них повинен бути що­найменше один банк і материнська компанія має бути фінансовою установою.

Банки можуть бути учасниками фінансових промислових груп. Банки можуть входити до складу одного з об'єднань.

Банківські спілки та асоціації - це неприбуткові договірні об'єднання банків, що не мають права втручатися в діяльність банків-членів асоціації (спілки).

Асоціація українських банків (АУБ) - недержавна незалежна добровільна некомерційна організація, що поєднує банківські установи та банківські об'єд­нання і створена для сприяння розвитку банківської системи України, представ­ництва інтересів своїх членів в органах державної влади та управління, захисту прав банків, забезпечення зв'язків з громадськістю.

Засновниками асоціації стали 11 банків України, організація ж зареєстро­вана в червні 1990 р. Станом на 01.10.2009 року до складу Асоціації українських банків входять 116 банків.

Крім банків до складу Асоціації входять регіональні банківські союзи (Кримський, Дніпропетровський, Харківський, Одеський та Асоціація банків Львівщини), інші установи (Міжнародний інститут фінансів і Українська фінансово-банківська школа, Аудиторська фірма «РСМ АпіК», Українська міжбанківська валютна біржа, Міжнародна рейтингова компанія Standard and Poor's.

Асоціацію «Український Кредитно-Банківський Союз» (далі – Кредитно-Банківський Союз) створено з метою сприяння стабільному розвитку і діяльності банківської системи України, захисту прав та законних інтересів членів Кредитно-Банківського Союзу, надання їм всебічної допомоги, забезпечення координації їх зусиль для вирішення питань, що стоять перед кредитно-грошовою системою. Кредитно-Банківський Союз продовжує діяльність Асоціації «Київський Банківський Союз» після зміни її найменування, згідно з рішенням Загальних Зборів Асоціації «Київський Банківський Союз», і є її правонаступником.