5.2 Організація кредитної діяльності банків

При здійсненні кредитування банк виходить із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його учасників та клієнтів.

Джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банку, залучені кошти (залишки коштів на кореспондентських рахунках в національній та іноземній валютах, залучені кошти юридичних і фізичних осіб на строкових депозитних рахунках та поточних рахунках та запозичені кошти (міжбанківські кредити, кредити рефінансування, банківські позики). Кредитні операції здійснюються банком в межах наявних кредитних ресурсів.

Банк надає кредити на умовах, передбачених кредитними угодами, при обов'язковому виконанні наступних основних принципів кредитування:

- строковість, що передбачає надання кредиту на визначений договором строк;

- зворотність, що передбачає обов'язкове повернення кредиту;

- платність, що передбачає надання кредиту за відповідну плату;

- цільове використання, що передбачає надання та використання кредиту на конкретні цілі, передбачені кредитним договором;

- забезпеченість. що передбачає надання кредиту під відповідне забезпечення.

Банк може надавати кредити всім суб'єктам господарювання, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, підпорядкованості і місця розташування, які є правоздатними, у разі наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування.

Кредити надаються банком платоспроможним підприємствам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс і власні кошти, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарському і третейському суді, а також фізичним особам та підприємцям. При розгляді заявки на отримання кредиту банк, при інших рівних умовах, віддає перевагу клієнтам банку.

Банк самостійно визначає порядок залучення та використання кредитних ресурсів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.

Банк не надає кредити на покриття збитків діяльності, на придбання власних цінних паперів. Банк не надає кредити будь-якій особі для: погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед працівником банку; придбання активів для працівника банку; придбання цінних паперів, що розміщені чи підписані працівником банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою.

Банк не надає безпроцентних кредитів, кредитів під процент, ставка яких є нижчою від відсоткової ставки, що виплачується ним за депозитами, та від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк. Виняток може бути зроблений лише у разі, коли така операція для банку не є збитковою.

Кредити інсайдерам та спорідненим особам надаються на загальних умовах у відповідності до загальних положень та основних принципів проведення кредитної політики банку з урахуванням нормативних обмежень і вимог НБУ. Інсайдер - особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, участі в капіталі банку, родинним зв'язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах. При наданні кредитів інсайдерам банк повинен дотримуватися економічних нормативів, які визначаються нормативними актами НБУ.

З метою захисту інтересів банку і його вкладників, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків та вимог щодо формування резервів на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Обов'язкові економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків визначаються Інструкцією про порядок регулювання діяльності комерційних банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368. Порядок формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків затверджений постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279.

НБУ встановлені такі нормативи кредитного ризику:

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента (або групи пов'язаних контрагентів), до регулятивного капіталу банку.

До вимог банку щодо контрагента включаються:

а) щодо банків-контрагентів:

- строкові депозити, які розміщені в інших банках;

- кредити, що надані іншим банкам;

- прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

- боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

- заборгованість за кредитами;

- прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;

- дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

- заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

До позабалансових зобов'язань, що видані банком, уключаються: гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком; зобов'язання з кредитування, що надані банком.

Банк, який дотримується нормативів капіталу, може проводити кредитні операції та здійснювати вкладення в боргові цінні папери в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою кредитною операцією) у випадках, які передбачені Інструкцією № 368.

Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 %.

Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

У разі невиконання цих вимог, НБУ має застосовувати до банку та керівників банку жорсткі заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів НБУ з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

2. Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу Н8 сума наданого кредиту контрагента, що входить до складу кількох груп, враховується один раз.

Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).

Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

- якщо перевищення становить не більше ніж 50 %, то вимоги до нормативу Н2 подвоюються;

- якщо перевищення - більше ніж 50 %, то вимоги до нормативу Н2 потроюються.

3. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), встановлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера (або групи пов'язаних інсайдерів) перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку.

До зобов'язань одного інсайдера перед банком включаються:

- строкові депозити, що розміщені в інших банках;

- заборгованість за кредитами;

- прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами;

- дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

- заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком.

До позабалансових зобов'язань перед банком включаються: гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком; зобов'язання з кредитування, що надані банком.

Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 %.

Якщо банк перевищив норматив Н9, то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

У разі невиконання даних вимог НБУ має застосовувати до банку та керівників банку жорсткі заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів НБУ з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

4. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку.

До зобов'язань інсайдерів перед банком включаються:

- строкові депозити, що розміщені в інших банках;

- заборгованість за кредитами;

- прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

- дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

- заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком.

До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, включаються: гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком; зобов'язання з кредитування, що надані банком.

Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30%.

Контроль за дотриманням встановлених НБУ нормативів, що регулюють кредитні операції, здійснюється підрозділами Головного офісу банку, на які покладені відповідні функції. Інформація про належність позичальника до категорії інсайдера повинна бути відображена у висновках юридичного управління банку, які надаються на розгляд Кредитних комітетів.

Політика банку у сфері кредитування визначається Спостережною Радою, Правлінням банку, Комітетом управління активами та пасивами та Кредитним комітетом банку в межах їх повноважень, у тому числі шляхом:

- встановлення планових обсягів і структури кредитних ресурсів та кредитних вкладень;

- визначення пріоритетних напрямів кредитних вкладень з урахуванням існуючих ризиків;

- затвердження методики оцінки фінансового стану позичальника тощо.

Спостережна рада та Правління банку забезпечує впровадження кредитної політики банку.

Для формування довгострокової кредитно-інвестиційної політики банку та внесення до неї необхідних коригувань, які враховують суттєві зміни в політично-економічній сфері та інших факторах зовнішнього для банка середовища, банком мають проводитися регулярні маркетингові дослідження та аналіз основних ризиків з метою визначення найбільш прибуткових напрямів вкладення кредитних коштів банку у відповідні галузі економіки та види бізнесу.

Кредитний комітет банку координує роботу банку щодо проведення кредитних операцій, визначає пріоритетні напрямки і завдання з питань кредитування, які у разі необхідності затверджуються Спостережною радою та доводяться до структурних підрозділів банку. Також до компетенції Кредитного комітету банку належить вирішення поточних питань з кредитної діяльності банку.

Мета діяльності, основні завдання та функції, компетенція та порядок прийняття рішень Кредитними комітетами (комісіями) регулюються внутрішнім положенням банку «Про кредитні комітети та комісії».

До переліку питань, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредитів відділеннями, які потребують обов'язкового дозволу Кредитних комітетів банку (в межах повноважень) належать:

а) надання кредитів відділеннями понад встановлених їм лімітів повноважень;

б) надання бланкових кредитів;

в) зміна умов кредитування за кредитами, наданими за погодженням з Кредитним комітетом Банку:

- пролонгація кредитів;

- зменшення процентної ставки або комісії за користування кредитом;

- зміна термінів сплати основної суми кредиту, відсотків за користування кредитом;

- заміна об'єктів забезпечення;

г) визнання кредитної заборгованості та заборгованості за процентами сумнівною і безнадійною. Рішення про списання такої заборгованості за рахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків затверджується рішенням Спостережної ради на підставі рішень Правління банку та Кредитного комітету банку;

д) пролонгацію кредитів, наданих відділеннями, у рамках «ліміту повноважень». У випадку перевищення загального строку пролонгації більше 30 днів або їх кількості більше трьох;

є) надання консорціумних кредитів.

При вирішенні питання про надання кредиту банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його платоспроможність та кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Якщо у позичальника є заборгованість за кредитами інших банків, але аналіз його фінансового стану свідчить про його платоспроможність та кредитоспроможність і фінансову стійкість, а техніко-економічна експертиза проекту, що пропонується до кредитування, доводить його перспективність та ефективність, то банк може надати даному позичальнику кредит. Причому, в забезпечення кредиту приймаються вільні від зобов'язань активи позичальника (гаранта/ поручителя).

У разі, якщо позичальник зазнає тимчасові фінансові труднощі, які не дозволяють своєчасно виконати зобов'язання за кредитним договором, але, при цьому, позичальником розроблено новий проект бізнес-плану з техніко-економічним обґрунтуванням погашення кредиту, який дозволяє шляхом додаткового фінансування (надання нового кредиту) розрахуватися за всіма кредитами, то Кредитний комітет має право прийняти рішення про надання додаткового (нового) кредиту позичальнику.

У разі, якщо позичальник має добру кредитну історію, довгострокові ділові відносини з банком, фінансовий стан свідчить про його фінансову стійкість, Кредитний комітет може встановити для даного клієнта ліміт активних операцій, в рамках якого надавати усі можливі види кредитних послуг чи надавати одночасно декілька кредитів з різною метою, при умові дотримання нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника.

Загальні вимоги банку щодо порядку нарахування, черговості сплати, обліку та розміру процентів та комісій регламентується Положенням банку «Про облікову політику», встановлюється Комітетом управління активами та пасивами, Тарифним комітетом.

Розмір процентних ставок (комісій) за користування кредитними коштами та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на ринку кредитних ресурсів, строку користування кредитом, облікової ставки НБУ та інших факторів. Розмір та зміна відсоткової ставки (комісії) за кожним окремим кредитом може визначається рішенням Кредитного комітету банку, Кредитною комісією відділення в межах своїх повноважень.

Існують певні особливості кредитування відділеннями комерційних банків. Відділення банку самостійно розглядають питання надання кредитів та погашення кредитної заборгованості в межах встановленого Кредитним комітетом банку так званого «ліміту повноважень», якщо такий встановлено Кредитним комітетом банку або наказом Голови Правління.

Ліміт повноважень може визначатись на підставі двох нормативних показників:

1. Максимальний розмір кредитного портфелю відділення.

2. Максимальний сукупний розмір кредиту (з урахуванням наявності заборгованості позичальника за вже наданими кредитами, факторинговими і лізинговими операціями, врахованими векселями та позабалансовими зобов'язаннями), який може бути наданий одному позичальнику (або групі інсайдерів, чи пов'язаних осіб, в тому числі спільною господарською діяльністю) за рішенням Кредитної комісії відділення, без погодження з Кредитними комітетами банку. До розрахунку зазначеного показника також включаються зобов'язання позичальника по наданих банку гарантіях, поручительствах (авалях) та заборгованість позичальника, яка обліковується в інших структурних підрозділах банку.

Зазначені показники встановлюються наказом Голови правління і є обов'язковими для виконання.

Питання про надання кредитів, які перевищують встановлений ліміт повноважень, виносяться на розгляд Кредитних комітетів:

- управління кредитування корпоративних клієнтів — у випадку перевищення ліміту повноважень відділеннями;

- банку - у випадку перевищення ліміту повноважень кредитного комітету управлінням кредитування корпоративних клієнтів.

Ліміт повноважень кредитування в іноземній валюті встановлюється в гривневому еквіваленті у розмірі 100 % від максимального сукупного розміру кредиту одному позичальнику за курсом на дату надання кредитних коштів.

Відділення здійснюють кредитну діяльність в межах повноважень, визначених положеннями про них. Основним завданням відділень є пошук потенційних позичальників, формування необхідної кредитної документації та розгляд її відповідними службами.

Відділення готує аналітичну довідку щодо діяльності позичальника (аналіз звітності, руху коштів по рахунках клієнта, його конкурентоспроможності, матеріально-технічного та кадрового забезпечення, наводиться інформація про кредитну історію позичальника і таке інше).

У разі необхідності та на вимогу керівників управління кредитної служби банку спеціалістами відділення проводиться представлення кредитної заявки на кредитних комітетах банку.

Після прийняття кредитним комітетом/комісією установи банку позитивного рішення щодо надання кредиту, підписання кредитного договору і договорів забезпечення (гарантії/поруки, застави) може здійснюватись від імені банку (у випадку наявності у начальника відділення відповідної довіреності) відділенням з наступною передачею оригіналів вказаних договорів на зберігання до Головного офісу банку, якщо у відділення немає сховища. У відділенні зберігається і ведеться кредитна справа позичальника.

Дотримання відповідних процедур реєстрації, перевіряння, вивіряння, обліку операцій та контроль за проведенням кредитних операцій забезпечують працівники бек-офісу банку та відділення, які взаємодіють; відповідальні працівники головного офісу або відділення.

Працівники, які виконують функції бек-офісу банку (відділення), відповідають за:

- перевіряння отриманих від фронт-офісу банку (відділення) документів на паперових та/або електронних носіях щодо достовірності наданої інформації;

- реєстрацію операцій і введення потрібних даних до автоматизованої системи;

- проведення перевіряння лімітів кредитування за контрагентами;

- підготовку відповідних розпоряджень для здійснення розрахунків;

- перевіряння правильності відображення операцій;

- зберігання інформації про операції (вся електронна інформація має зберігатися в захищеному від модифікації вигляді);

- нарахування доходів за кредитами, комісійних тощо;

- контроль за обробленням даних, здійсненням розрахунків;

- контроль за виконанням умов кредитного договору;

- розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Під час контролю за виконанням укладених договорів працівники бек-офісу перевіряють відповідність операції законодавству України та прийнятим банком процедурам.

На працівників бек-офісу також покладається відповідальність за своєчасне перенесення кредитної заборгованості на рахунки простроченої та сумнівної заборгованості, відображення відповідних операцій на позабалансових рахунках та в базі даних операційного дня банку.