Тема 8 організаційно-правові засади функціонування валютного ринку в україні

8.1 Сутність валютного ринку та його складові.

8.2 Суб`єкти валютного ринку та організаційно-правові засади здійснення ними операцій на валютному ринку України.

Мета. Уявити сутність валютних цінностей, валютних операцій і валютного ринку, розглянути складові та організаційно-правові засади функціонування валютного ринку в Україні.

Ключові терміни: валютні цінності; валюта; котирування валюти; валютний ринок; міжбанківський валютний ринок; міжнародні валютні ринки; резидент; нерезидент; уповноважений банк; уповноважена фінансова установа; валютне регулювання та валютний контроль.

8.1 Сутність валютного ринку та його складові

Валютний ринок - це система економічних відносин, пов`язаних зі здійсненням операцій з валютними цінностями та рухом іноземних капіталів.

У широкому розумінні термін «валюта» (італ. Valuta - «цінність, вартість», від лат. Valeo - «коштую») використовується для позначення коштів, виражених у грошових одиницях будь-якої країни, в узькому – коштів у грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних фінансових організацій.

Об`єктами операцій на валютному ринку є валютні цінності. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» до валютних цінностей належать:

- національна валюта України (гривня) у вигляді банкнот і монет, залишків коштів у гривнях на рахунках, у внесках в банківських і небанківських фінансово-кредитних установах на території України. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог і зобов'язань;

- платіжні документи, цінні папери, інші фінансові та банківські документи (акції, облігації, бони, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки тощо), виражені у валюті України;

- іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав (банкноти, казначейські зобов`язання, монети), що є законним платіжним засобом на їх території, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях на рахунках, у внесках в банківських і небанківських фінансово-кредитних установах;

- платіжні документи, цінні папери, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або банківських металах;

- банківські метали – золото, срібло та метали платинової групи (платина, паладій) найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Важливе місце серед валютних цінностей посідає іноземна валюта, до якої у фінансовій практиці прийнято зараховувати грошові знаки іноземних держав, кошти на рахунках і у внесках в банківських та небанківських кредитно-фінансових установах, платіжні документи, цінні папери та інші банківські та фінансові документи у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях, банківських металах.

Ціною валюти одної країни, вираженою у валюті іншої країни, виступає валютний курс, що являє собою співвідношення обміну між ними. Котирування валюти - це встановлення курсу валют. Пряме котирування визначає кількість одиниць національної валюти в одиниці іноземної валюти, непряме котирування – кількість одиниць іноземної валюти в одиниці національної валюти. Крос-курс валюти визначає співвідношення обміну між двома валютами, виражене через третю валюту.

Процедура котирування називається фіксингом, яка полягає у визначенні та реєстрації курсу шляхом послідовного порівняння попиту і пропозиції валют на валютному ринку. На основі фіксингу встановлюються курси продавця і покупця на кожну валюту. Курс продавця (offer) - це ціна, за якою учасники ринку продають валюту. Курс покупця (bid) – це ціна, за якою учасники ринку купують валюту. При прямому котируванні курс покупця вищий, а курс продавця нижчий, при непрямому котируванні - навпаки, курс продавця вищий, а курс покупця – нижчий.

Відповідно до Класифікатора іноземних валют, що розробив НБУ, іноземна валюта за ступенем конвертованості поділяється на три групи:

- вільно конвертовані валюти - валюти держав, які без обмежень обмінюються на інші види валют і широко використовуються для здійснення платежів на міжнародних ринках;

- частково конвертовані валюти - валюти держав, які не використовуються широко для здійснення платежів при міжнародних операціях і не продаються на головних міжнародних валютних ринках;

- неконвертовані валюти - валюти, які не обмінюються на інші валюти і функціонують тільки у межах однієї країни. До цих валют належать валюти більшості країн, що розвиваються, держав ближнього зарубіжжя, країн СНД.

Крім того, валюта залежно від сфери і цілей використання поділяється на валюту експортера і валюту імпортера, валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій, валюту векселя тощо.

Валютні ринки, на яких здійснюються операції з валютними цінностями, прийнято оцінювати за такими ознаками: за сферою і спрямованістю руху валютних потоків; за видами та специфікою валютних операцій; за рівнем валютних обмежень; за способом і рівнем організації.

За сферою і спрямованістю руху валютних потоків розрізняють такі валютні ринки:

- світовий валютний ринок, на якому валютні операції здійснюються представниками різних країн світу, транснаціональними інституціями. Він складається з окремих ринків, локалізованих у різних регіонах світу, міжнародних торговельних, валютних та фінансових центрах. Найбільші світові валютні ринки діють у США, Великої Британії, Німеччині, Франції, Швейцарії, Японії, Сінгапурі;

- міжнародні регіональні валютні ринки, які охоплюють певні регіони: європейський ринок з центрами у Лондоні, Цюриху, Парижу, Франкфурті-на-Майні (40 % обсягу валютних операцій); американський ринок з центрами у Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі (35 % операцій); азіатський ринок з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі (25 % операцій);

- національні валютні ринки, які існують в межах окремих країн та обслуговують зв`язки з міжнародними валютними центрами.

За видами, фінансовими інструментами та специфікою валютних операцій розрізняють ринки: депозитні, кредитні, облігацій, акцій, форвардні, ф`ючерсні, опціонні, ринки відсоткових ставок, ринки окремих розрахункових одиниць тощо.

За рівнем валютних обмежень виділяють вільні ринки, на яких відсутні обмеження щодо валютних операцій, та обмежені, коли проведення валютних операцій дозволяється уповноваженими органами і за офіційними курсами, що встановлюються органами валютного регулювання.

За способом і рівнем організації валютний ринок поділяється на:

- біржовий ринок;

- міжбанківський, або позабіржовий, ринок;

- ринок готівки.

На біржовому ринку здійснюються операції з купівлі-продажу валютних цінностей через валютні біржі – самостійні фінансові некомерційні установи, діяльність яких регламентується державним законодавством і біржовими нормативними документами (статутом біржі) та контролюється, як правило, центральним банком. Валютні біржі та їх персонал не укладають угод щодо купівлі-продажу валюти, а лише створюють умови, необхідні для їх здійснення, обслуговують операції, встановлюють контакти між продавцем і покупцем, надають приміщення, здійснюють консультаційні та арбітражні послуги, послуги з технічного обслуговування та інші послуги, які забезпечують укладання угод. У ринкових країнах валютних бірж практично немає, весь обсяг валютних операцій припадає на міжбанківський валютний ринок. В Україні із березня 1999 р. діяльність Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ) припинена. Це відбулося внаслідок посилення системи державного регулювання валютного ринку з метою запобігання спекулятивних операцій банків [71, с. 225].

Основна частина операцій банків з торгівлі іноземною валютою припадає на міжбанківський ринок. Міжбанківський ринок – це ринок, на якому уповноважені банки та уповноважені фінансові установи здійснюють операції за дорученнями клієнтів з купівлі, продажу, обміну іноземної валюти, а також власні операції з іноземною валютою. Операції на міжбанківському валютному ринку в Україні дозволяється здійснювати лише суб`єктам міжбанківського ринку, до яких належать: НБУ, уповноважені банки та уповноважені фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями. Структуру, порядок та умови торгівлі іноземною валютою на цьому ринку визначає НБУ.

На ринку готівки здійснюються операції з торгівлі (купівлі, продажу, обміну) готівковою іноземною валютою з фізичними особами через каси та обмінні пункти уповноважених банків, уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку.