9.5 Валютна позиція банків та її регулювання з боку нбу
Валютна позиція банку - це співвідношення (різниця) вимог (активів) і зобов'язань банку в іноземній валюті, виражене у гривневому еквіваленті, яке складається внаслідок проведення уповноваженим банком валютних операцій.
Валютна позиція визначається за кожною іноземною валютою та банківським металом, окремо за групами відповідних іноземних валют та банківських металів, за всіма іноземними валютами та банківськими металами. Валютна позиція банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами має назву загальна валютна позиція банку.
Валютна позиція банку може бути закритою або відкритою. При закритій валютній позиції сума активів за окремою іноземною валютою чи банківським металом (за групами відповідних іноземних валют та банківських металів, за всіма іноземними валютами та банківськими металами) дорівнює сумі зобов'язань за цією же валютою та банківським металом (за групами відповідних іноземних валют та банківських металів, за всіма іноземними валютами та банківськими металами). При відкритій валютній позиції сума активів за окремою іноземною валютою та банківським металом (за групами відповідних іноземних валют та банківських металів, за всіма іноземними валютами та банківськими металами) не збігається із сумою зобов'язань за цією же валютою та банківським металом (за групами відповідних іноземних валют та банківських металів, за всіма іноземними валютами та банківськими металами).
Відкрита позиція може бути довгою або короткою. При довгій відкритій валютній позиції валютні активи перевищують валютні зобов'язання, при короткій відкритій валютній позиції – навпаки.
Валютна позиція банку є індикатором валютного ризику, на який наражається банк під час здійснення валютних операцій. Валютний ризик банку – це можливість фінансових втрат банку (втрат ресурсів, прибутку чи появлення збитків) внаслідок несприятливих змін валютного курсу на валютному ринку, а також проведення банком високоризикових, у тому числі спекулятивних, валютних операцій.
З метою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу на валютний курс НБУ регулює та обмежує валютні ризики комерційних банків шляхом встановлення лімітів відкритої валютної позиції і здійснення контролю за їх дотриманням комерційними банками відповідно до Постанови Правління НБУ від 12.08.2005 р. № 290 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку».
На сьогодні НБУ встановлені такі ліміти відкритої валютної позиції для комерційних банків:
- ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку Л 13-1, який визначається як співвідношення перевищення обсягу вимог за купленими іноземними валютами та банківськими металами над обсягами зобов`язань в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку, виражене у процентах. Л 13-1 не повинен перевищувати 20 %;
- ліміт загальної короткої валютної позиції банку Л 13-2, який визначається як співвідношення перевищення обсягу зобов`язань за проданими іноземними валютами та банківськими металами над обсягами вимог в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку, виражене у процентах. Л 13-2 не повинен перевищувати 10 %.
Розрахунки лімітів відкритої валютної позиції здійснюється банком щоденно на підставі щоденного балансу банку з оформленням розрахунків внутрішніми документами за вільною формою.
Крім того, банк зобов`язаний на 1-ше число кожного місяця розраховувати середньоарифметичні значення лімітів відкритої валютної позиції (за попередній місяць) за такими формулами (%):
,
(8.4)
,
(8.5)
де - робочий день, у якому відкривалась довга/коротка валютна по- зиція;
- кількість робочих днів у звітному місяці, у які відкривалась довга/коротка валютна позиція;
,
-
фактичне значення відкритої
(довогої/короткої) валютної позиції за
-ї
робочий день, у якому відкривалась
довга/коротка валютна позиція.
Банк визначає дотримання лімітів шляхом зіставлення середньоарифметичних величин (за звітний місяць) відповідних валютних позицій зі встановленими лімітами.
НБУ здійснює щомісячний контроль за дотриманням комерційними банками лімітів відкритої валютної позиції на основі даних місячної статистичної звітності банків за Ф № 611 (місячна) «Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції».
НБУ має право прийняти окреме рішення щодо введення щоденного контролю за дотриманням банком лімітів на визначений строк у разі порушення ним значень лімітів два та більше звітних періоди протягом календарного року.
Банк несе відповідальність за недотримання лімітів, подання недостовірної звітності та несвоєчасне її подання згідно з законодавством України.
НБУ має право застосовувати до банку за недотримання лімітів такі заходи впливу:
- письмове застереження;
- укладення письмової угоди з банком. Якщо банк допустив порушення Л13-1/ Л13-2 два місяці поспіль, то він зобов'язаний протягом тижня подати НБУ план заходів щодо порядку та строків усунення допущеного порушення для укладання письмової угоди про його виконання;
- зупинення (обмеження) окремих видів операцій банків з валютними цінностями в разі: порушення банком два та більше звітних періоди протягом календарного року Л13-1/Л13-2, контроль за дотриманням якого здійснюється на підставі середньоарифметичної величини відповідної загальної відкритої валютної позиції за звітний період; щоденного порушення банком Л13-1/ Л13-2 десять та більше разів протягом місяця у разі встановлення НБУ щоденного контролю за дотриманням банком значення відповідного ліміту;
- штрафні санкції. Порушенням установленого НБУ значення Л13-1, Л13-2 уважається перевищення банком значення відповідного ліміту більше ніж на чотири базисних пункти (чотири сотих частини процента). Штраф за порушення банком Л13-1/Л13-2 накладається на банк у розмірі від 10 тис. грн. до 1 % від суми зареєстрованого статутного фонду банку адекватно допущеному порушенню (окремо за кожним лімітом). Загальна сума штрафів, що нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може становити більше ніж 1 % від суми зареєстрованого статутного фонду банку
Основними банківськими операціями, що впливають на розмір відкритої валютної позиції банку, є:
- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
- обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій, в тому числі національній, що призводять до зміни структури активів; при незмінності пасивів і навпаки);
- одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат;
- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземному валюту;
- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;
- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті.
Уповноважені комерційні банки можуть здійснювати в межах лімітів відкритої валютної позиції такі операції:
- купівлю, обмін іноземної валюти для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними імпортними контрактами, а також для виконання власних зобов'язань за отриманими кредитами (позиками), виданими гарантіями, поручительствами, векселями;
- купівлю, обмін іноземної валюти за дорученням клієнтів для виконання їхніх зобов'язань перед нерезидентами за імпортними контрактами та кредитами, зареєстрованими (проліцензованими) НБУ, отриманими резидентами від уповноважених банків, а також від нерезидентів;
- купівлю іноземних валют для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями;
- купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів та товарно-матеріальних цінностей;
- залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (операції з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);
- з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання здійснюється з відповідного рахунка витрат);
- за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку, та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;
- з організації та здійснення міжнародних розрахунків, у тому числі через міжнародні платіжні системи;
- операції з торгівлі банківськими металами.
Управління валютною позицією банку має важливе значення для обмеження та досягнення оптимального рівня валютних ризиків, підвищення рівня прибутковості валютних операцій.
Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті наявності відкритої валютної позиції, описується такою моделлю:
,
(8.6)
де
- прогнозований валютний курс;
- поточний валютний курс.
Правила управління відкритою валютною позицією можна сформулювати так:
- довга валютна позиція приносить прибуток при підвищенні валютного курсу і збитки при його зниженні;
- коротка валютна позиція приносить прибуток при зниженні валютного курсу і збитки при його підвищенні.
Чим вищий ризик бере на себе учасник валютного ринку, тим більший прибуток він може одержати при сприятливій зміні валютного курсу і тим більший збиток – при несприятливій його зміні.
У світовій банківській практиці використовуються такі основні групи методів управління валютною позицією [83]: управління валютною структурою балансу; хеджування валютних ризиків.
Управління валютною структурою балансу може здійснюватися за допомогою таких методів:
а) структурне балансування за обсягами й термінами активних і пасивних операцій;
б) проведення конверсійних операцій, що дозволяють приводити валютні позиції у відповідність з нормативними вимогами; як правило, банки вдаються до конвертації валюти, курс якої знижується, у більш надійну і стабільну валюту;
в) метод випередження і відставання, що ґрунтується на змінах термінів платежів в іноземних валютах залежно від очікуваної зміни валютних курсів. Це дозволяє закрити короткі валютні позиції за певними валютами до моменту збільшення їхнього ринкового курсу, а довгі валютні позиції – до зниження курсів.
Використовувані форми за останнім методом визначаються законодавством країни й умовами контрактів. Зокрема, такими формами можуть бути:
- прискорення репатріації (повернення в країну через границю) капіталу, прибутку, інших коштів, чекаючи ревальвації національної валюти й уповільнення процесу репатріації перед девальвацією національної валюти;
- прискорення чи уповільнення погашення основної суми боргу і виплати процентів в іноземній валюті залежно від зміни валютних курсів;
- дострокова оплата послуг і товарів при очікуваному підвищенні курсу валюти платежу чи затримка платежу при очікуваному зниженні курсу;
- прискорення чи уповільнення нарахування чи виплати дивідендів, надходження коштів в іноземній валюті до статутних капіталів банків;
- регулювання одержувачем інвалютних коштів, регулювання термінів їхньої конверсії в національну валюту;
- форфейтинг (форма кредитування експортера, експортний факторинг) – різновид обліку векселів експортера без права обороту на нього, полягає в переуступці банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми в національній чи в іншій іноземній валюті. Передбачається, як правило, наявність гарантії третьої особи у формі авалю, акцепту.
Хеджування валютних ризиків дозволяє забезпечити захист від валютних ризиків шляхом укладання термінових валютних угод і проведення операцій з похідними валютними інструментами (валютними деривативами): форвардними валютними контрактами, валютними ф’ючерсами, валютними опціонами, валютними своп-контрактами.
Питання для самоконтролю
1. Які існують види валютних операцій?
2. Які види рахунків в іноземній валюті мають право відкривати уповноважені банки клієнтам? Охарактеризувати режими роботи цих рахунків.
3. Які документи потрібно подати в банк для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті суб`єкту господарювання, фізичній особі?
4. Який загальний порядок відкриття рахунків в іноземній валюті клієнту в уповноваженому банку?
5. Які перекази в іноземній валюті можуть здійснювати фізичні особи за поточними неторговельними операціями?
6. Які документи має подати в банк фізична особа для здійснення переказу та отримання переказу?
7. За якими правилами здійснюються перекази фізичних осіб за поточними неторговельними операціями в межах України, за межі України та в Україну?
8. Які операції з готівковою іноземною валютою належать до валютно-обмінних операцій?
9. Які особливості здійснення валютно-обмінних операцій касами і пунктами обміну валют банків (фінансових установ), пунктами обміну валют агентів?
10. Які обмеження встановлені НБУ щодо валютно-обмінних операцій?
11. Якими квитанціями і довідками оформлюються валютно-обмінні операції з фізичними особами?
12. Як визначається крос-курс за операціями з конвертації готівкової іноземної валюти?
13. Які суб`єкти мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою на міжбанківському та міжнародних ринках? Які операції з торгівлі іноземною валютою не дозволяється здійснювати на прямому міжбанківському валютному ринку?
14. Які операції з торгівлі іноземною валютою мають право здійснювати суб`єкти ринку на міжбанківському та міжнародних ринках? У чому полягають зобов`язання суб`єктів валютного ринку?
15. Як функціонує Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України?
16. Як класифікуються конверсійні операції на валютному ринку відповідно до світової фінансової та банківської практики?
17. У чому полягають функції валютного контролю з боку комерційних банків за здійсненням міжнародних розрахунків їхніми клієнтами?
18. Охарактеризуйте основні форми міжнародних розрахунків.
19. Що таке валютний ризик та валютна позиція банку?
20. Як НБУ регулює валютну позицію банків? Які існують основні правила управління валютною позицією банку?
Тестові завдання
1. До неторговельних операцій комерційних банків з іноземною валютою належать:
а) операції за міжнародними розрахунками, що пов`язані з експортом та імпортом товарів (робіт, послуг); операції з торгівлі іноземною валютою на міжбанківському і міжнародних валютних ринках;
б) операції зі здійснення та отримання переказів неторговельного характеру; валютно-обмінні операції з готівковою іноземною валютою для фізичних осіб;
в) ведення валютних рахунків клієнтів; встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками.
2. До поточних валютних операцій комерційних банків належать операції:
а) щодо залучення і розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку з резидентами та на зовнішньому ринку з нерезидентами;
б) по розрахунках за товари, роботи за експортно-імпортними операціями, за переказами, з погашення короткострокових кредитів;
в) зі здійснення прямих і портфельних інвестицій, з довгострокового кредитування.
3. Уповноважені банки відкривають суб`єктам господарювання України такі основні види рахунків в іноземній валюті:
а) поточні рахунки;
б) поточні і вкладні (депозитні) рахунки;
в) поточні, вкладні (депозитні), інвестиційні рахунки.
4. Уповноважені банки мають право відкривати іноземним інвесторам такі види рахунків в іноземній валюті:
а) тільки інвестиційні рахунки;
б) тільки вкладні (депозитні) рахунки;
в) інвестиційні та вкладні (депозитні) рахунки.
5. Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки клієнтів в іноземній валюті:
а) так, рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком;
б) так, але ідентифікація клієнта банком не є обов`язковою;
в) ні, банкам не забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки клієнтів.
6. Які кошти підлягають зарахуванню на поточні рахунки суб`єктів господарювання в іноземній валюті через розподільчі рахунки:
а) куплені, обміняні уповноваженим банком за дорученням власника рахунку за національну або іншу іноземну валюту;
б) перераховані з власного вкладного (депозитного) рахунку в уповноваженому банку;
в) перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами.
7. До переказів фізичних осіб за поточними неторговельними операціями належать такі:
а) на оплату поставок товарів (робіт, послуг) за експортно-імпортними операціями;
б) з повернення іноземних інвестицій та інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні;
в) на оплату лікування в медичних закладах і навчання в навчальних закладах іншої держави; з оплати праці, стипендій, аліментів; платежі у зв`язку з прийняттям спадщини.
8. Для отримання переказу з-за кордону має подати в банк такі документи:
а) заяву на переказ готівки; паспорт; документи, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу;
б) заяву на видачу готівки або документ відповідної платіжної системи на одержання переказу; паспорт або документ, що його замінює;
в) заяву на видачу готівки або документ відповідної платіжної системи на одержання переказу.
9. Переказ без відкриття рахунку в межах України для виплати його готівкою за дорученням фізичної особи здійснюється банком:
а) виключно в національній валюті;
б) виключно в іноземній валюті;
в) як в національній, так й в іноземній валюті.
10. Перекази іноземної валюти за межі України та в Україну за дорученням і на користь фізичних осіб-резидентів у сумі, що в еквиваленті перевищує 15000 грн. в один операційний день, дозволяється здійснювати:
а) з поточного рахунку в іноземній валюті або без його відкриття без підтвердних документів;
б) виключно з поточного рахунку в іноземній валюті;
в) виключно з поточного рахунку в іноземній валюті на підставі підтвердних документів.
11. Сума переказів іноземній валюті за межі України з поточних рахунків фізичних осіб-нерезидентів не обмежується:
а) так;
б) ні, сума не повинна перевищувати 15000 у гривневому еквиваленті в один операційний день;
в) ні, сума не повинна перевищувати 600000 у гривневому еквиваленті на рік за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.
12. Операції сторно – це операції, які здійснюються через каси та пункти обміну банків (фінансових установ) та передбачають:
а) зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;
б) конвертацію (обмін) готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої держави;
в) повернення клієнту відповідної готівкової суми коштів у національній або іноземній валюті в разі його звернення з відмовою від валютно-обмінної операції не пізніше 15 хвилин після проведення такої операції.
13. Пункти обміну валют агентів мають право здійснювати всі валютно-обмінні операції зі встановленого переліку НБУ:
а) так;
б) всі або деякі валютні операції;
в) ні, дозволяється тільки: продаж фізичним особам-резидентам готівкової валюти за готівкові гривні; зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень; купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову валюту та готівкові гривні.
14. Банку забороняється здійснювати операції з продажу іноземної валюти через касу банку в один операційний день у сумі, що перевищує в еквіваленті:
а) 15000 грн.;
б) 50000 грн.;
в) 80000 грн.
15. Банк має право розпочинати проведення операцій у пункті обміну валюти:
а) відразу після отримання банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;
б) на підставі наказу по банку про відкриття пункту обміну валюти;
в) на підставі наказу по банку про відкриття пункту обміну валюти та після його реєстрації в ТУ НБУ, а також реєстрації РРО у податковому органі.
16. Операції з купівлі готівкової іноземної валюти за готівкові гривні у фізичних осіб-резидентів оформлюються такими квитанціями та довідками:
а) касою банку - квитанцією за формою № 377-К; пунктами обміну валют – квитанцією за формою № 377-А;
б) касою банку - квитанцією за формою № 377-І;
в) касою банку, пунктом обміну валют - довідкою за формою № 377.
17. Уповноважені банки мають право здійснювати на міжбанківському та міжнародних ринках такі операції з торгівлі іноземною валютою:
а) купівлю, продаж, обмін - як на міжбанківському, так й на міжнародних ринках;
б) купівлю, продаж, обмін - на міжбанківському ринку, обмін – на міжнародних ринках;
в) купівлю, продаж, обмін – на міжбанківському ринку, купівлю, обмін – на міжнародних ринках.
18. Операції суб`єктів валютного ринку з торгівлі іноземною валютою на умовах «тод» передбачають, що операція виконується:
а) в перший робочий день після укладення договору;
б) на другий робочий день після укладення договору;
в) в день укладення договору.
19. Інкасо як форма міжнародних розрахунків – це:
а) просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням і за рахунок імпортера (платника) іноземному одержувачу (експортеру);
б) доручення експортера своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлені строки;
в) грошове зобов`язання банку, яке виставляється на підставі його клієнта-імпортера, здійснити платіж на користь експортера (акцептування його тратт) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни на певних умовах.
20. НБУ здійснює контроль за дотриманням комерційними банками лімітів відкритої валютної позиції:
а) щоденно;
б) щомісяця;
в) один раз на квартал.
Практичні завдання
Завдання 1. Юридична особа-резидент звернулась до банку з проханням про відкриття поточного рахунку в іноземній валюті. Клієнт не має рахунків у цьому банку. Які документи має подати клієнт до банку для відкриття поточного валютного рахунку? Який порядок відкриття клієнту поточного валютного рахунку банком? У якому випадку банк відмовляє клієнту у відкритті рахунку?
Завдання 2. Протягом операційного дня до банку звернулись чотири клієнти-фізичні особи з метою здійснення операцій з переказування коштів в іноземній валюті:
а) перший клієнт-резидент звернувся до банку з метою здійснення переказу за межі України без відкриття рахунку на оплату стажування в навчальному закладі іншої держави у сумі 5000 дол. США. Клієнт не має поточного валютного рахунку в даному банку;
б) другий клієнт-нерезидент звернувся до банку з метою здійснення переказу без відкриття рахунку за межі України на оплату участі в міжнародній конференції за кордоном у сумі 500 дол. США. Клієнт має поточний валютний рахунок в даному банку;
в) третій клієнт-резидент звернувся до банку з метою здійснення переказу у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон у сумі 10000 дол. США. Клієнт не має поточного валютного рахунку в даному банку;
г) четвертий клієнт-резидент звернувся до банку з метою отримання переказу з-за кордону в Україну у зв`язку з прийняттям спадщини у сумі 15000 дол. США. Клієнт має поточний валютний рахунок в даному банку
Опішить дії банку щодо здійснення операцій. Які документи мають подати клієнти у банк?
Завдання 3. Фізична особа-нерезидент звернулась до пункту обміну валют з метою зворотного обміну 2000 готівкових гривень, які були нею раніше куплені у касі банку за дол. США та неповністю використані. Яке рішення має прийняти банк щодо здійснення операції, якщо:
а) клієнт подав у банк 1-ї екземпляр довідки за формою № 377 на суму 5000 грн.;
б) клієнт подав у банк 1-ї екземпляр довідки за формою № 377 на суму 1500 грн.;
в) клієнт не подав у банк довідку за формою № 377.
Опишіть дії банку та порядок оформлення операцій.
Завдання 4. Клієнт звернувся до каси банку з метою обміну 150 євро на долари США. Розрахувати крос-курс євро до долара США та суму у доларах США, яку отримує клієнт?
Вихідні дані: курс гривні до долара США – 7,5 грн./дол. США; курс гривні до євро – 9,2 грн./євро.
Завдання 5. Уповноважений банк за заявою клієнта-резидента купив на цільовому валютному аукціоні НБУ іноземну валюту в сумі 50000 дол. США з метою оплати зобов`язань перед нерезидентом за імпортними поставками продукції за зовнішньоекономічним контрактом. Курс купівлі валюти - 7,4 грн./дол. США. Клієнт не використав куплену валюту на оплату контракту протягом 10 днів з дня її зарахування банком на поточний валютний рахунок клієнта.
Які дії має здійснити банк у цьому разі? Які санкції передбачаються валютним законодавством України за даний вид порушення? Які наслідки для клієнта після закінчення означеного строку (10 днів) може спричинити: зменшення курсу гривни до 7,8 грн./дол. США; збільшення курсу гривні до 7,2 грн./дол. США?