6.3 Економіко-математичні показники якості цінних паперів

В економічній математиці фондового ринку всіх країн широко застосовуються певні коефіцієнти, індекси і показники, які дозволяють визначити величину і ступінь використання акціонерного капіталу, ефективність вкладення засобів в цінні папери і інші характеристики. Знання цих показників дозволяє грамотно підходити до вибору цінних паперів для інвестицій і навіть будувати певні плани для поведінки на ринку.

Також цю інформацію активно використовують приватні інвестори для ухвалення інвестиційних рішень на підставі невеликої кількості достатньо простих показників, які регулярно публікуються практично по кожному емітенту.

Показник капіталізованої вартості акцій (Market Capitalization) (показник капіталізації) визначає сумарну ринкову вартість акцій корпорації при їх поточній ринковій (курсовий) ціні:

Капіталізована вартість акцій = кількість акцій (6.1)

курс однієї акції

Також цей показник характеризує капіталізацію компанії, тобто обсяг капіталу компанії у вигляді ринкової оцінки її акцій.

Дані про кількість випущених акцій звичайно публікуються в інформації про статутний фонд емітента. При розрахунку капіталізації враховуються як прості, так і привілейовані акції. Як курсову ціну при біржовій торгівлі приймають найчастіше ціну закриття. А в умовах України, при котируванні цих акцій в системі ПФТС, можна приймати останню ціну в ПФТС.

Показник капіталізації емітента порівнюють за різні періоди і з показниками аналогічних емітентів За капіталізованою вартістю акцій можна судити про ринкову вартість корпорації, яка є емітентом даних акцій. Якщо розмір капіталізації аналізованого емітента зменшується, то це є ознакою недостатньої інвестиційної привабливості цих акцій в даний момент часу, погіршення прогнозів успішної діяльності підприємства. Прискорене зростання розміру капіталізації свідчить, при сприятливих прогнозах і очікуваннях учасників ринку, про зацікавленість в акціях цього емітента.

Для коректного аналізу всіх показників групи емітентів, їх заздалегідь необхідно згрупувати за розміром капіталізації і аналізувати окремо кожну групу.

Достатньо поширеним показником є показник капіталізації ринку, що визначає сумарну вартість акцій всіх емітентів, акції яких котируються на ринку.

Прибуток на одну акцію (Earnings per Share, ЕРS) - це прибуток, який залишається у розпорядженні компанії (власників звичайних акцій) після вирахування всіх витрат, податків і дивідендів по привілейованих акціях, поділений на кількість емітованих звичайних акцій. Цей показник визначає максимальну суму, яку може виплатити емітент як дивіденди за звітний рік на одну звичайну акцію.

Зростання прибутку на одну акцію забезпечує інвесторам зростання доходу і капіталу, ради чого і купують акції.

Слід додати, що в умовах України при розрахунку коефіцієнта замість чистого доходу повинна використовуватися величина чистого прибутку компанії за останній рік. Прибуток приймається за календарний рік, але іноді чистий прибуток береться за біржовий рік (підсумовується прибуток за останні чотири квартали). Можливий також варіант розрахунку з ухваленням прогнозу прибутку за поточний рік. Отже, аналіз акцій по цьому показнику означає проведення аналізу бухгалтерської звітності, побудову прогнозів на підставі всіх одержаних даних, порівняння з галузевими звітами.

У ряді випадків цей показник використовується для оцінки емітентів, які не виплачують дивіденди. Існує пряма залежність між прибутком на акцію і курсовою вартістю цієї акції, оскільки ринок звичайно позитивно реагує на інформацію про зростання прибутків на акцію.

Відповідно до українських норм розмір прибутку на акцію повинен регулярно публікуватися емітентами, але часто це правило ігнорується навіть в тих випадках, коли є балансовий прибуток за наслідками діяльності емітента.

Коефіцієнт ціна-дохід (Price-Earnings Ratio)(P-E Ratio), або мультиплікатор доходів, встановлює зв'язок між ринковою (курсовою) ціною акції і величиною чистого доходу корпорації, що доводиться на одну її акцію. Величина чистого доходу корпорації (ЕРS) визначається шляхом розподілу чистого доходу на кількість акцій корпорації.

Іноді коефіцієнт ціна-дохід називають коефіцієнтом ціна-прибуток ( використовується в Росії).

Розрахунок коефіцієнта ціна-дохід (Р/Е) ведеться таким чином:

Р/Е = остання ринкова ціна акції/ (6.2)

/річний дохід корпорації на одну акцію(ЕРS)

Чим вище величина цього коефіцієнта в порівнянні з середньою його величиною на даному ринку цінних паперів, тим вище оцінка ринком корпорації і її акцій. Зниження Р/Е свідчить про зниження попиту на дані акції. У зв'язку з тим що ціна акцій за наслідками ринкового котирування безперервно міняється, то і коефіцієнт Р/Е може постійно міняти свою величину. Тому слід сказати, що коефіцієнт Р/Е завжди показує в скільки разів поточна ціна акції перевищує дохід, який вона приносить корпорації. Також можна сказати, що Р/Е показує скільки років необхідно для того, щоб акціонери могли повернути в повному об'ємі гроші, які інвестовані в акції при їх покупці за поточною ринковою вартістю. Адже відомо, що ціна акції відображає очікування інвесторів.

Існує тісний зв'язок між Р/Е і рівнем інфляції в країні. Зростання інфляції приводить до зниження середнього значення Р/Е. В тих випадках, коли Р/Е конкретної акції нижче за середню величину, то говорять, що акція недооцінена, коли вище, то говорять, що акція переоцінена ринком. Тому іноді показник Р/Е називають «мультиплікатором доходів».

Високе значення Р/Е означає, що на ці акції є підвищений попит і особливо в тих випадках, коли інвестори чекають зростання курсової вартості. Разом з тим акції з високим Р/Е звичайно дають своїм власникам низьку прибутковість на базі дивіденду (дивідендну віддачу), можуть характеризуватися підвищеним ризиком.

Показник Р/Е можна розглядати як відношення вартості компанії до річного прибутку або в скільки разів поточна ціна акції перевищує дохід, який вона приносить компанії.

Велике значення коефіцієнта Р/Е для аналізу ситуації на ринку акцій підтверджується ще і тим, що інформація про біржові котирування акцій на більшості бірж миру обов'язково супроводжується даними про величину Р/Е.

У певних випадках, якщо, наприклад, дані акції не котируються на ринку, то по середньому значенню коефіцієнта можна орієнтовно визначати ціни акцій (наприклад, по компаніях аналогах або по базовій групі компаній). Для цього використовується наступний вираз:

Ціна акції = Р/Е Дохід компанії на 1 акцію (6.3)

Підвищення Р/Е свідчить про підвищення попиту на дані акції на ринку, зниження Р/Е - про зниження попиту. А інвестори також можуть при покупці акцій орієнтуватися на величину цього показника. Для визначення середньої величини коефіцієнта по групі емітентів, наприклад для галузі або навіть для всього ринку, найчастіше використовується розрахунок середньої арифметичної з урахуванням об'єму емісії.

На світових ринках величина коефіцієнта Р/Е коливається в дуже широких межах. При аналізі показника Р/Е слід враховувати, що високий показник Р/Е може до певної міри відображати енергію торговців і оптимізм інвесторів. Одночасно він може підвищуватися в результаті різкого зниження показника прибутку на акцію, хоча звичайно при зниженні прибутковості відбувається одночасне зниження ціни.

Також низький показник Р/Е може сигналізувати про тимчасове зниження цін на дані акції, а також на зниження упевненості інвесторів в здатності компанії підтримувати рівень свого прибутку. Тому в таких випадках необхідно аналізувати бухгалтерську звітність компанії, досліджувати перспективи її діяльності і прибутковості, аналізувати рівень ризику, встановити, чи є поточні ринкові відношення ціни до доходу справедливими для компанії або ж компанія переоцінена або недооцінена ринком у нинішній момент.

Важливим показником є розмір дивіденду на одну просту акцію. Ці дані звичайно наводяться в публікованій інформації про діяльність емітента. Звичайно зростання цього показника свідчить про успішні результати діяльності емітента і безпосередньо впливає на оцінку ринком акцій компанії.

Дивідендна віддача акцій, або дивідендний дохід (прибутковість на базі дивіденду), дозволяє визначити зв'язок між величиною дивідендів і ціною акції. Розрахунок ведеться по наступній формулі:

Дивідендна віддача = Дивіденд 100% / (6.4)

/ поточна курсова ціна акції

Цей показник дозволяє оцінити ступінь прибутковості акцій різних емітентів і її зміну у зв'язку із змінами ціни акції. Слід тільки враховувати, що біржова ціна акцій міняється після оголошення про виплату дивідендів. В цьому випадку після закриття реєстру вона завжди буде меншим на величину дивідендів. Тому є можливість коректування результатів шляхом використання відповідної формули. Дивідендний дохід по звичайних акціях звичайно нижчий, ніж ставка відсотка, який можна одержати по внесках в банки і облігаціях. Це пов'язано з тим, що акції дають перспективи зростання капіталу і з урахуванням цієї перспективи акціонер готовий одержувати менший дивідендний дохід. Повний дохід буде вищим.

Аналіз віддачі будь-якої інвестиції достатньо складний процес, при якому необхідно враховувати різні чинники. Низький дивідендний дохід може означати, що у компанії є перспективи зростання або що ціна акцій у нинішній момент просто завищена (інвестор готовий платити більше за майбутній дохід). А висока дивідендна віддача може бути внаслідок того, що компанія має лише обмежені перспективи зростання або попереду неї чекає складний період діяльності і ціна невисока саме тому, що це відображає ці чинники. При аналізі і порівнянні акцій з різною дивідендною віддачею необхідно обов'язково враховувати рівень стабільності дивідендів за останні роки, можливості зростання дивідендів в майбутньому, яка частина прибутку реінвестується у виробництво і так далі. Можуть бути і інші варіанти аналізу.

Покриття дивіденду відображає здатність компанії виплачувати певні дивіденди. Це частина прибутку, яку спрямовує емітент на виплату дивідендів. Покриття дивіденду визначається як відношення дивіденду на акцію до доходу на акцію.

Коефіцієнт покриття дивіденду (Payout Ratio) показує, яка частка чистого доходу корпорації розподіляється у вигляді дивідендів:

Коефіцієнт покриття дивіденду = дивіденд х 100% / (6.5)

/ дохід на одну акцію

Якщо випущено декілька видів акцій з різними дивідендами по них (наприклад, прості і привілейовані), то величина дивіденду для розрахунку визначається як середньозважена величина. Збільшення або зменшення цього показника відображає дивідендну політику суспільства, дає можливість оцінити можливості акціонерного суспільства регулювати частку прибутку на споживання і на реінвестиції.

Кожна компанія, що одержала прибуток від своєї виробничої діяльності, ухвалює рішення, яку частину чистого прибутку спрямувати на виплату дивідендів, а яку використовувати на розширення виробництва, на поповнення оборотних коштів або на інші види інвестицій. Та частина прибутку, яка спрямовується на інвестування в розширення виробництва і на аналогічні цілі, може забезпечити зростання прибутків компанії в майбутньому і можливість виплати вищих дивідендів надалі. Таким чином, акціонери інвестують поточний прибуток ради отримання майбутніх прибутків.

Показник рентабельності акціонерного капіталу по чистому доходу (Ratio of Earnings to Market Capitalization). Цей показник служить для визначення віддачі або рентабельності акціонерного капіталу по чистому доходу, одержаному компанією за досліджуваний період часу, частіше всього за рік. Він визначається таким чином:

Чистий прибуток / Капіталізована вартість акцій (6.6)

Цей коефіцієнт фактично є зворотним коефіцієнту ціна-дохід і чим вище його значення, тим вище віддача акціонерного капіталу і нижча капіталоємність виробництва.

У західній практиці відомий показник, або індекс, Q – Тобіна, названий так на честь лауреата Нобелівської премії по економіці професора Джеймса Тобіна.

Індекс визначається як відношення ринкової вартості компанії до вартості її чистих активів. Коли Q <1, ринкова вартість компанії менше, ніж вартість її активів і найкращий спосіб відкрити власну справу цю купити компанію. Тобто акції даної компанії недооцінені. Коли цей показник вищий 1, вигідніше створити компанію, щоб потім продати її на біржі. Тобто акції компанії переоцінені.

Високе значення цього показника іноді може спровокувати інвесторів на продаж акцій. Вважається, що показник Q - Тобіна більше пристосований не для прогнозу ринку, а для оцінки ризику на ньому.

Звичайні акції часто умовно підрозділяються на дві категорії - швидкорослі акції і стійкі акції. Хоча немає певних правил віднесення різних акцій до цих двох категорій, частіше всього використовують два важливі показники - коефіцієнт Р/Е, про який мовилося вище, і співвідношення, «балансова вартість / ринкова вартість» (ВV / МV).

Слід враховувати, що «акції росту» - це акції, прибутковість яких швидко зростає, тоді як стійкі, або «акції вартості», - це акції, ринкова ціна яких при аналізі представляється заниженою в порівнянні з їх цінністю.

У міжнародній і вітчизняній практиці використовуються і інші показники, що характеризують емітента і його акції і дозволяють ухвалювати інвестиційні рішення.