7.2 Сутність і завдання фінансової стратегії банку

Фінансова стратегія банку містить такі складові:

- стратегія управління активами та пасивами;

- стратегія управління власними коштами;

- стратегія управління ризиками,

Стратегія управління активами та пасивами. У процесі управління активами вирішується завдання забезпечення прибутковості роботи бан­ку та дотримання ліквідності його балансу. Воно реалізується на основі систематичного аналізу ситуації шляхом цілеспрямованого впливу на зміну структури активів.

Різні активи приносять банку різний прибуток, мають різний ступінь ризику. Банки проводять класифікацію своїх активів залежно від термінів вкладення коштів, їх прибутковості та рівня ризику.

Методи управління активами визначаються особливостями завдань, що вирішуються банком у конкретному періоді.

При управлінні пасивами вирішуються такі завдання:

- усунення наявних у банку коштів, що не приносять доходів (за винятком тієї їх частини, що пов'язана з формуванням обов'язкових резервів);

- мобілізація кредитних ресурсів, що потрібні банку для виконання зобов'язань перед клієнтами, а також розвитку активних операцій;

- забезпечення гарантії одержання банком наміченого прибутку.

Стратегія управління власними коштами банку особливо важлива для забезпечення його ліквідності і платоспроможності. При розширенні активних операцій банку і зростанні обсягів депозитів виникає необхідність збільшення власного капіталу банку. Управління власним капіталом пов'язане з обґрунтуванням критеріїв його достатності, а також вибором показників, що дозволяють її оцінити.

Стратегія управління ризиками. У банківській діяльності ризик має місце при виконанні значного обсягу операцій. Основним видом ризику є кредитний.

Управління ризиком ґрунтується на вивченні випадків виникнення збитків, що мали місце в минулому, оцінці ймовірності їх появи для конкретного клієнта й обґрунтуванні різних способів запобігання або відшкодування можливих збитків.

У процесі управління ризиками вирішуються такі основні завдання:

- виявлення можливостей виникнення ризику;

- оцінка масштабів передбачуваних втрат;

- визначення способів запобігання збитків або джерел їх відшкодування.

У більшості випадків на практиці проблему однозначного виокремлення конкретних напрямків фінансової діяльності, що належать лише до стратегічних завдань, вирішити занадто складно.

Під фінансовою стратегією банку найчастіше розуміють ту частину його фінансової діяльності, що розрахована на строк більше одного року, і завдання якої в цілому зводиться до генерування позитивного фінансового гепу (тобто позитивної різниці між чутливими до зміни відсотки активами і чутливими до такої ж зміни пасивами, цей процес також називають створенням позиції чутливих активів).

Процес стратегічного фінансового менеджменту в банку можна зобразити як послідовність етапів:

1) визначення цілей і завдань фінансової стратегії, виходячи з місії та пріоритетних напрямків розвитку банку;

2) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища банку;

3) розробка стратегічного фінансового плану (моделі).

На першому етапі здійснюється зіставлення місії банку з тією місією, на досягнення якої зорієнтована його фінансова стратегія. Важливе значення при цьому має стратегічний курс на охоплення того чи іншого цільового ринку, обраного банком. Зокрема, якщо банк обрав своєю метою обслуговування приватних осіб, то він має вирішити певне коло завдань, що стосуються обслуговування даної категорії клієнтів. Якщо банк ставить за мету обслуговування бізнесу, то увага фокусується на розвитку комплексу послуг для даної категорії клієнтів. Як правило, на практиці формується декілька альтернативних груп стратегічних цілей, які б відповідали місії і баченню банку.

Другим етапом є аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища банку. На цьому етапі здійснюється макроекономічний аналіз навколишнього середовища, визначається місце банку в банківській системі, а також оцінюються його сильні і слабкі сторони.

На третьому етапі формується стратегічний, фінансовий, план (модель, бізнес-план). У ньому в кількісному (вимірному) вигляді віддзеркалюються стратегічні цілі банку, робляться певні припущення щодо деяких параметрів розвитку зовнішнього середовища (загальноекономічні прогнозовані агрегати, прогноз норми відсотка). Як правило, створюється кілька варіантів розвитку ситуації: оптимістичний, песимістичний і найбільш імовірний.

Основним і невід'ємним елементом фінансової стратегії банку є насамперед процес стратегічного фінансового планування.

Стратегічне планування формулює широкі ідеї і цілі, визначає шляхи і засоби досягнення цілей.

Завдяки стратегічному плануванню визначається перспектива розвитку, розробляється концептуальна основа для прийняття кардинальних рішень щодо майбутніх банківських ринків, продуктів, структури, прибутковості і профілю ризику банку.

Результат стратегічного планування - стратегічний план - не є докладним. Він містить лише загальні відповіді на основні питання.

Крім того, роль фінансового стратегічного планування неоднакова в різному середовищі. Якщо умови мало змінюються, то ця роль незначна. Досить внести невеликі корективи, і успіх буде збережено (стратегія обмеженого росту).

Значення стратегічного планування зростає в таких ситуаціях:

- якщо середовище швидко змінюється, особливо після тривалого періоду стабільності;

- якщо банки повинні змінити конкурентну позицію і фінансовий профіль, намагаючись диверсифікувати операції по традиційних продуктах і впровадити операції по нових банківських продуктах;

- якщо банк реконструювався і має намір змінити характер своїх ринків, операцій і управління.

Сутність стратегічного фінансового планування полягає в:

- прогнозуванні і формальному описі основних зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на виконання банком своїх функцій;

- визначенні заходів у фінансовій сфері, необхідних для досягнення глобальних цілей банку;

- формуванні бажаної (оптимальної) структури активів і пасивів;

- прогнозуванні фінансових показників на майбутні періоди.

Слід розрізняти стратегічний і тактичний рівні фінансового планування.

Тактичне фінансове планування орієнтується на конкретні заходи, являє собою другий рівень планування. Воно реалізується у формі конкретного плану дій (заходів) для досягнення конкретної мети і е базою стратегічного плану.

Результат тактичного фінансового планування - фінансовий план (бюджет), у якому визначаються фінансові показники для конкретизації цілей і завдань плану. Ці показники є надійним засобом контролю за діяльністю банку в майбутньому році.

Бюджет розробляється зверху вниз або знизу вверх. У першому випадку фінансові й оперативні завдання для підрозділів розробляє керівництво банку, а підрозділи відповідно до цих завдань визначають свої бюджети і направляють їх керівництву. При другому підході керівництво розробляє тільки загальні напрямки, у рамках яких підрозділи складають свої плани на майбутній період і подають для перегляду й обговорення керівництву. Обговорення проводиться разом з лінійними керівниками підрозділів, після чого бюджет набуває конкретної форми.

Бюджет - головний фінансовий план для будь-якої організації. Він може розроблятися як на тактичному, так і на оперативному рівні, однак досить рідко розробляється на стратегічному, що значною мірою обмежує ефективність стратегічного фінансового планування.

У цілому фінансова стратегія - невід'ємна частина загальної стратегії та місії організації.