9.4.2 Міжнародні розрахунки уповноважених банків

Значна частина операцій комерційних банків в іноземній валюті пов`язана зі здійсненням міжнародних розрахунків, обумовлених обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності резидентів за експортом-імпортом товарів (робіт, послуг), здійсненням розрахунків за поточними неторговельними операціями, розрахунків за кредитами та рухом капіталу між країнами. Порядок проведення таких розрахунків регламентується Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, «Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженою Постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136, іншими законодавчими та нормативними актами України.

Міжнародні розрахунки регулюються не тільки національним законодавством, а й міжнародними торгівельними та банківськими правилами і звичаями, зокрема:

- Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів, затвердженими Міжнародною торговельною палатою (INKOTERMS – International Commercial Terms 2000);

- Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, затвердженими Міжнародною торговельною палатою;

- Уніфікованими правилами по інкасо, затвердженими Міжнародною торговельною палатою;

- Уніфікованими правилами для гарантій першої вимоги, Уніфікованими правилами стосовно договірних гарантій, затвердженими Міжнародною торговельною палатою;

- Одноманітним чековим законом 1931 р., прийнятим Лігою Націй;

- Єдиним законом про простий та переказний вексель, введеним Женевською конвенцією 1930 р. тощо.

Загальні принципи міжнародних розрахунків закріплюються міжнародними угодами між країнами, а конкретні валютно-фінансові і платіжні умови визначаються контрагентами самостійно та фіксуються в умовах зовнішньоекономічного контракту між контрагентами.

Основними умовами (елементами) зовнішньоекономічного контракту є:

- загальна вартість контракту;

- валюта ціни (валюта, в якій виражена ціна товару або сума виданого кредиту тощо);

- валюта платежу (валюта, за якою здійснюються розрахунки за поставлені товари або повертаються кредити та борги). Валюта платежу може збігатися з валютою ціни або ні;

- курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу та умови перерахунку, якщо валюта ціни та валюта платежу не збігаються;

- умови платежу;

- форми розрахунків;

- засоби платежу;

- банки, які обслуговують міжнародні розрахунки тощо.

Здійснювати міжнародні рахунки мають право банки, які отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення відповідних операцій з валютними цінностями. Банки мають право здійснювати міжнародні розрахунки за дорученнями своїх клієнтів, а також власні операції відповідно до законодавства України.обіт, послуг0Порядок проведення

Міжнародні розрахунки здійснюються банками через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками, які встановили між собою взаємні кореспондентські відносини. Кореспондентські рахунки відкриваються відповідно до угод про встановлення між собою кореспондентських відносин, які регламентують порядок та умови проведення міжбанківських операцій.

Міжнародні розрахунки між резидентами та нерезидентами України здійснюються уповноваженими банками через кореспондентські рахунки «Ностро». Рахунок «Ностро» - це рахунок, що відкривається українським банком в іноземному банку. Рахунок, що відкривається іноземним банком в українському уповноваженому банку, називається «Лоро». Для здійснення міжнародних розрахунків уповноважені банки можуть також відкривати та використовувати свої філії та відділення за кордоном.

На уповноважені банки покладені функції валютного контролю за здійсненням міжнародних рахунків їх клієнтами.

Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні поточні валютні рахунки в уповноважених банках (через розподільчі рахунки) у терміни виплати заборгованості, зазначені в зовнішньоекономічному контракті, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення митної декларації щодо продукції, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Валютна виручка від здійснення експортних операцій підлягає зарахуванню у повному обсязі тільки на ті поточні валютні рахунки резидентів, що зазначені у контрактах з іноземними партнерами.

Імпортні операції резидентів на умовах відстрочення поставки понад 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Установлені строки можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

У разі перевищення встановлених строків внаслідок виникнення форс-мажорних обставин перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями після перерахування суб'єктами космічної діяльності авансу за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем ракетних комплексів (ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, розробки, поліпшення, технічного обслуговування авіаційної техники та двігунів здійснюються у строк до 500 календарних днів. Його перевищення потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами термінів надходження виручки в іноземній валюті або продукції за імпортом в Україні тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), її стягнення з резидентів здійснюється безпосередньо податковими інспекціями за наслідками документальних перевірок.

НБУ має право встановлювати строк, протягом якого куплена або обміняна резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її обов`язкового продажу в разі недотримання резидентом цього строку. Клієнт-резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена або обміняна для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом, не пізніше ніж за 10 робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

У разі порушення резидентами установлених строків придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. Позитивна курсова різниця за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Основними суб`єктами міжнародних розрахунків (сторони) під час здійснення експортно-імпортних операцій є:

- імпортер – фізична або юридична особа, що займаються підприємницькою діяльністю на території своєї країни і одержує з-за кордону готову продукцію (роботи або послуги), необхідну для здійснення діяльності;

- експортер - фізична або юридична особа, що займаються підприємницькою діяльністю на території своєї країни і здійснюють постачання за кордон готової продукції (робіт або послуг) згідно з договором, укладеним з іноземною фірмою-імпортером;

- банк імпортера – банк, в якому обслуговується імпортер або якому він доручає здійснити міжнародну розрахункову операцію. Залежно від об`єкта, тобто інструменту, за допомогою якого здійснюється операція банк імпортера може називатися банком-емитентом, інкасуючим банком, виконуючим банком;

- банк експортера - банк, в якому обслуговується експортер або якому він доручає здійснити міжнародну розрахункову операцію. Залежно від об`єкта, що використовується, банк експортера називають банком бенефіціара, авізуючим банком, банком-ремітентом, виконуючим банком.

Форми міжнародних відрізняються одна від одної порядком проведення операцій, способом документального оформлення платіжних та товаросупроводжувальних документів, які склалися в міжнародній та комерційній практиці, відповідальністю сторін розрахунків тощо. Вибір конкретної форми розрахунків визначається за погодженням сторін розрахунків і фіксується у розділі «Умови платежу» у зовнішньоекономічному контракті.

Основними загальноприйнятими формами міжнародних розрахунків, за допомогою яких банки здійснюють розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами за дорученнями своїх клієнтів, є: розрахунки банківським переказом, розрахунки інкасо (інкасо), розрахунки акредитивами.

Банківський переказ – це просте доручення банку своєму банкові-кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням і за рахунок переказодавця (імпортера, платника) іноземному одержувачеві (бенефіціару, переказоотримувачу, експортеру) з вказівкою способу відшкодування виплаченої суми. Банківські перекази здійснюються у безготівковій формі на підставі платіжних доручень, адресованих одним банком іншому. Переказні операції виконуються банком імпортера тільки після подання до нього платником платіжного доручення на оплату контракту. Комерційні або товаросупроводжувальні документи надсилаються експортером до імпортера безпосередньо, минаючи банки.

Після укладання контракту між імпортером та експортером імпортер направляє в банк платіжне доручення на оплату контракту. Поставка товару (роботи, послуги) може передувати переказу або відбуватися за ним, що визначається контрактом та валютним законодавством країни. Банк імпортера, прийнявши платіжне доручення від імпортера, направляє від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера. Банк експортера на підставі доручення банка імпортера зараховує кошті на рахунок експортера.

Інкасо – це доручення експортера своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлені строки.

Згідно з Уніфікованими правилами по інкасо Міжнародної торговельної палати № 322 від 01.01.1979, інкасо - це операція, яка здійснюється банком з документами на підставі одержаних інструкцій, що викладені в інкасовому дорученні довірителя (експортера). Інкасове доручення довірителя може передбачати такі інструкції:

- одержання акцепту та/або платежу за інкасованими документами, тобто здійснення акцепту або платежу платником (імпортером) після отримання інкасованих документів;

- видачі комерційних документів проти акцепту та/або платежу. Видача комерційних документів проти акцепту (D/A) означає видачу інкасованих комерційних документів платникові тільки після акцепту останнім переказного векселя (тратти), а видача комерційних документів проти платежу (D/P) - видачу інкасованих комерційних документів платникові тільки після здійснення ним оплати інкасованих документів;

- видачі документів на інших умовах.

Залежно від видів документів, за якими здійснюється інкасова операція, відрізняють такі види інкасо:

- чисте інкасо, тобто інкасо тільки фінансових документів (переказних векселів, простих векселів, чеки, платіжних розписок або інших документів, що використовуються для одержання платежу грошима);

- документарне інкасо – інкасо комерційних документів, супроводжених фінансовими документами, або інкасо тільки комерційних документів. До комерційних документів належать: рахунки, відвантажувальні документи, документи про право власності або тому подібні документи, або які-небудь інші документи, які не є фінансовими документами.

Учасниками інкасової операції є:

- довіритель - клієнт, який доручає операцію з інкасування своєму банку;

- банк-ремітент – банк, якому довіритель доручає операцію з інкасування;

- банк-інкасатор – будь-який банк, що не є банком-ремітентом, котрий бере участь в операції з виконання інкасового доручення;

- представляючий банк – банк, який безпосередньо одержує платіж або акцепт та подає документи платнику;

- платник - особа, якій має бути зроблене подання документів згідно з інкасованим дорученням довірителя.

Експортер та імпортер укладають контракт, у якому вказують умови постачання та порядок розрахунків і банки, які будуть здійснювати розрахунки. Експортер відвантажує товар відповідно до умов укладеного договору. Після одержання експортером документів від транспортних організацій він готує та подає комплект документів та інкасове доручення до банку-ремітента.

Одержавши від довірителя документи, банк-ремітент перевіряє їх за зовнішніми ознаками, які вказані у інкасовому дорученні, і надалі діє згідно з інструкціями, які вказані у інкасовому дорученні довірителя. Банк-ремітент відправляє документи банку-інкасатору, котрий, як правило, є банком країни імпортера.

Банк-інкасатор передає одержані документи та інкасове доручення платнику для перевірки і отримання від нього платежу або акцепту векселя згідно з інструкцією в інкасовому дорученні. Передача документів може бути здійснена банком-інкасатором безпосередньо або через представляючий банк. У разі згоди клієнта (імпортера) з оплатою представляючий банк списує суму з його поточного рахунку. Після переказу коштів від представляючого банку (банку імпортера) до банку інкасатора (банку експортера) останній зараховує кошті на рахунок довірителя (експортера).

Якщо інструкціями в інкасовому дорученні передбачається видача документів проти платежу, то представляючий банк направляє платнику повідомлення про отримання інкасового доручення з документами. Після отримання платежу від імпортера представляючий банк передає йому документи та перераховує банку-інкасатору суму платежу. Банк-інкасатор переказує суму платежу банку-ремітенту. Отримавши переказ, банк-ремітент зараховує суму платежу на рахунок довірителя-експортера.

Якщо інструкціями в інкасовому дорученні передбачено передавання документів платнику проти акцепту, представляючий банк повинен передати платникові документи тільки після отримання від нього акцептованого переказного векселя (тратти), направленого довірителем при інкасовому дорученні. Акцептувавши тратту, платник (імпортер) бере на себе зобов`язання виконати платіж за векселем у встановлений термін.

У разі неплатежу чи неакцепту інкасуючий банк зобов`язаний негайно повідомити банк-ремітент, а той – експортера про факт неоплати/неакцепту. Представляючий банк повинен з'ясувати причини такого неплатежу або неакцепту та сповістити банк, від якого було одержане інкасове доручення.

Після одержання такого повідомлення банк-ремітент протягом розумного строку видає відповідні інструкції щодо подальших дій з документами. Якщо такі інструкції не будуть держані представляючим банком протягом 90 днів від його повідомлення про неакцепт або неплатіж, документи можуть бути повернуті банку, від якого було одержане інкасове доручення.

Акредитив – це умовне грошове зобов`язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера, здійснити платіж на користь експортера (акцептування його тратт) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни на умовах, указаних в акредитиві.

У розрахунках за експортно-імпортними операціями використовуються документарні акредитиви, платежі за якими здійснюються за умови подання в банк документів - фінансових та/або комерційних.

Документарний акредитив (Documentary Credit, Letter of Credit, L/C) - це зобов`язання банку-емітента здійснити за дорученням свого клієнта або від свого імені наступні дії проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива:

- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в зовнішньоекономічному контракті між імпортером та експортером. Розрахунки акредитивами регламентуються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торговельної палати від 01.01.1994 № 500.

Учасниками акредитивних операцій є:

- аплікант (заявник акредитиву, імпортер) – особа, яка звертається до банку з проханням відкрити акредитив;

- бенефіціар (експортер) – особа, якій адресується акредитив і на користь якої буде виконано платіж за умови подання документів, указаних в акредитиві;

- банк-емітент – банк, який відкриває акредитив на прохання клієнта (апліката) або просить інший банк відкрити акредитив за його рахунок та за його дорученням;

- авізуючий банк – банк, який повідомляє бенефіціара про відкриття на його ім`я акредитива. Авізуючим банком може бути банк-емітент, виконуючий банк чи третій банк;

- підтверджуючий банк – банк, який бере на себе зобов`язання в доповнення до обов`язків банку-емітента здійснити платіж (акцепт тратт) бенефіціару при додержанні ним умов акредитива. Підтверджуючим банком може бути авізуючий банк або будь-який третій банк – добре відомий, великий банк, бажано першокласний;

- банк-платник (виконуючий банк) – банк, указаний в акредитиві як банк, виконуючий платіж бенефіціару проти документів, передбачених акредитивом. Ним може бути банк-емітент, підтверджуючий, авізуючий банк чи будь-який інший банк, уповноважений банком-емітентом;

- негоціюючий банк – банк, який виконує платіж проти документів та бере на себе ризик, якщо навіть він не має відношення до акредитива. Негоціюючим може бути виконуючий банк чи підтверджуючий банк;

- рамбурсуючий банк – банк, який призначається банком-емітентом для надання відшкодування за платежами за акредитивами.

Окрім банків, в акредитивній операції беруть участь небанківські установі: транспортні компанії, митні брокери, страхові компанії.

Розрізняють такі види акредитивів:

а) за можливістю анулювання чи зміни умов акредитива:

1) відкличний акредитив – акредитив, який може бути анульований (відкликаний) чи умови якого можуть бути змінені банком-емітентом без попереднього повідомлення бенефіціара;

2) безвідкличний акредитив – акредитив, який не може анулювати або змінювати без згоди експортера (бенефіціара);

б) за ступенем гарантії платежу за акредитивом:

1) підтверджений акредитив передбачає гарантію платежу з боку двох банків (банку-емітента та підтверджуючого банку), один з яких розташовується, як правило, в країні імпортера, другий – у країні експортера;

2) непідтверджений акредитив – це акредитив, за яким відповідальність за оплату несе тільки банк-емітент, а банк експортера тільки повідомляє бенефіціара про відкриття акредитива і платить тільки у тому разі, якщо банк імпортера перераховує йому відповідну суму;

3) резервний акредитив (гарантійний, акредитив «стенд бай») - акредитив за своєю суттю близький до банківської гарантії. Це - зобов`язання банку-емітента перед бенефіціаром здійснювати гарантовану оплату у межах зазначеної суми в разі невиконання імпортером своїх зобов`язань за контрактом;

в) у залежності від наявності депонованих коштів клієнта для оплати акредитива:

1) покритий акредитив – акредитив, платіж за яким здійснюється за рахунок коштів імпортера, попередньо депонованих на окремому рахунку у банку-емітенті чи у виконуючому банку;

2) непокритий акредитив – це акредитив, при відкритті якого кошті клієнтом не надаються у розпорядження банку-емітенту. У міжнародній практиці використовуються, в основному, непокриті акредитиви.

Широко використовується у міжнародній банківській практиці такі види акредитивів, як: трансферабельний (переказний), револьверний, акредитив з червоним застереженням (смугою).

Трансферабельний (переказний) акредитив – це акредитив, який дає змогу здійснювати платежі не тільки на користь бенефіціара, а й третіх осіб.

Револьверний (поновлюваний) акредитив використовується при постійному постачанні товарів рівними партіями імпортером за графіком, затвердженим у договорі. Револьверний акредитив автоматично поновлюється в міру його виконання на певну суму (квоту). При його відкритті вказується загальна сума акредитива, термін його дії, розмір одної квоти та кількість квот, а також термін використання квот.

Акредитив з червоним застереженням (смугою) – це акредитив, за яким виконуючий банк здійснює авансування бенефіціара до надання визначених в угоді документів за акредитивом.

Порядок здійснення розрахунків з використанням документарного акредитиву є таким.

Експортер та імпортер укладають контракт, де вказані умови та вид акредитива, назва авізуючого та виконуючого банку, перелік документів тощо. Після укладення контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера. Одержавши повідомлення експортера, імпортер направляє своєму банку заяву на відкриття акредитиву. Після оформлення акредитива банк-емітент направляє акредитив, як правило, до іноземного авізуючого банку. Авізуючий банк, перевіривши достовірність одержаного акредитива, сповіщає експортера про відкриття та умови акредитива.

Експортер перевіряє відповідність умов акредитива платіжним умовам контракту. Якщо експортер приймає умови відкритого акредитиву акредитива, він відвантажує товар в указані в контракті строки. Одержавши від транспортної організації транспортні документи, експортер подає їх разом з іншими документами, передбаченими акредитивом, до свого банку.

Банк експортера перевіряє відповідність поданих документів умовам акредитива, повноту документів, правильність їх оформлення. Перевіривши документи, банк експортера відсилає їх банку-емітенту для оплати або акцепту.

Отримавши документи, банк-емітент ретельно перевіряє їх і переказує суму платежу виконуючому банку, що обслуговує експортера. Банк експортера зараховує суму платежу на рахунок експортера.

Імпортер отримує від банку-емітента комерційні документи і вступає у володіння товаром.

До інших форм міжнародних розрахунків належать розрахунки за відкритим рахунком і розрахунки чеками.

Розрахунки за відкритим рахунком доцільно використовувати тоді, коли контрагенти мають регулярні ділові стосунки і довіряють один одному. Ця форма розрахунків передбачає оплату поставок імпортером після одержання товарів від експортера. Розрахунки за відкритим рахунком передбачають, що експортер у себе веде рахунок заборгованості імпортера, а імпортер веде у себе рахунок платежу експортерові. Між експортером та імпортером укладається відповідна угода, в якій визначається:

- порядок погашення заборгованості;

- періодичність платежів;

- остаточне врегулювання заборгованості за відкритим рахунком.

Експортер після відвантаження товару і відправлення комерційних документів імпортерові записує суму вартості відвантаження (заборгованості) у дебет відкритого імпортерові рахунку. Імпортер, згідно з отриманими комерційними документами, робить запис у кредит рахунку експортера, оплачує цю заборгованість у формі переказу чеками або векселями у відповідний термін. Після платежу експортер та імпортер здійснюють на рахунках зворотні записи.

Розрахунки чеками у міжнародній практиці здійснюються на підставі Єдиного чекового закону, прийнятого Женевською конвенцією в 1931 році.

Чеки поділяються на:

- іменні;

- ордерні, які можна передати іншій особі за допомогою індосаменту;

- на пред`явлення.

Чек має стандартну форму, внизу чека є магнітна смуга, що містить інформацію для автоматизованого опрацювання чеків (зліва направо – номер чека, код банку, номер рахунку чекодавця, сума).

На кросованому чеці, на лицьовому його боці, проставляються дві паралельні лінії, які означають, що сума чеку повинна бути зарахована на рахунок чекоодержувача тільки безготівковим шляхом. Найчастіше між паралельними лініями вказують назву банку і номер рахунку одержувача коштів за чеком.

За підтвердженим чеком банк чекодавця підтверджує обов`язкову оплату спеціальним штампом і підписом. Сума чека списується банком з окремого рахунку чекодавця, на якому резервуються кошті чекодавця.