§ 3. Відкладення розгляду справи та перерва в її розгляді. Зупинення провадження у справі

За загальним правилом цивільного судочинства судове засідання із розгляду цивільних справ повинно закінчуватися ухваленням судо­вого рішення, в якому суд повинен дати відповідь на заявлені вимоги позивача і заперечення відповідача.

Однак у практиці розгляду і вирішення цивільних справ виникає чимало випадків, коли при розгляді справи по суті виявляються такі обставини, які відповідно до вимог закону не дають можливості суду ухвалити по справі рішення, а тягнуть за собою різні ускладнення про­цесу. Одними із таких ускладнень можуть бути відкладення розгляду справи та перерва в її розгляді.

Метою відкладення розгляду справи або перерви в її розгляді є за­безпечення умов для розгляду і вирішення її по суті. Підставами таких процесуальних дій можуть служити обставини, що перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, однак вони можуть бути усунені судом або особами, які беруть участь у справі, до наступного судового засідання.

Підстави відкладення розгляду справи визначені цивільним про­цесуальним законом (статті 169, 170 ЦПК), і перелік їх є вичерпним. Аналіз процесуальних норм, які передбачають підстави відкладення розгляду справи, дозволяє зробити висновок про те, що ці підстави можуть мати обов'язковий чи факультативний характер. Суд зобов'язаний відкласти розгляд справи уразі: неявки в судове засідан­ня однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у спра­ві, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які бе­руть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або не­повідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутності; неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучен­ня до участі у справі інших осіб.

Суд може відкласти розгляд справи, якщо: визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала осо­бисті пояснення; не з'явився представнику судове засідання без поваж­них причин або не повідомив суд про причини неявки, а сторона заяви­ла обгрунтоване обставинами справи клопотання про відкладення роз­гляду справи; сторона залишить зал судового засідання; в судове засі­дання не з'явився свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.

За наявності факультативних підстав вжиття такої процесуальної дії, як відкладення розгляду справи, залежить від судового розсуду з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі.

Суд відкладає розгляд справи у межах строків розгляду справи, зазначених ст. 157 ЦПК (ст. 169 ЦПК).

Оголосити перерву в розгляді справи суд може у разі неможливос­ті продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання нових доказів. У даному випадку перерва оголошується на час, необ­хідний для надання цих доказів. Крім того, відповідно до ч. З ст. 162 ЦПК суд оголошує перерву в розгляді цивільної справи для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за прояв непо­ваги до суду. Суд також оголошує перерву з метою заміни видаленого із залу судового засідання перекладача (ч. 2 ст. 92 ЦПК).

Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її роз­гляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Тих учасників цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше до участі в про­цесі, викликають у судове засідання на призначений день.

У разі відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді суд на прохання особи, яка є учасникам цивільного процесу, вручає їй судову повістку безпосередньо в суді.

У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спочатку. У разі, якщо склад суду не змінився і до участі в справі не було залу­чено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові запитання (ст. 191 ЦПК).

Зупинення провадження у справі — це перерва в судовому роз­гляді на невизначений строк у випадках, прямо вказаних у законі. Зу­пинення провадження у справі викликається обставинами, які пере­шкоджають розгляду справи по суті, але не можуть бути усунуті ні судом, ні сторонами, тобто вони не залежать від їх волі.

Зупинення провадження в справі істотно відрізняється від відкла­дення розгляду справи та перерви в її розгляді. Розгляд справи відкла­дається для вчинення судом або сторонами певних процесуальний дій. Із зупиненням провадження у справі припиняється вчинення будь-яких процесуальних дій по даній справі, за незначними винятками (напри­клад, дій по забезпеченню доказів). Якщо при відкладенні розгляду справи суд обов'язково вказує день і час нового розгляду справи, топри зупиненні провадження такого строку не вказується. Поновлення провадження можливе лише при настанні умов, які передбачені зако­ном. Відрізняються ці інститути і за своїми наслідками. Якщо відкла­дення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді не впливає на перебіг строків позовної давності, то з моменту зупинення прова­дження у справі зупиняється і перебіг строку позовної давності.

Процесуальне законодавство передбачає два види зупинення про­вадження в справі: обов'язкове — за наявності однієї з підстав, перед­бачених законом, і факультативне — на розсуд суду, але також за на­явності підстав, вказаних у законі.

Відповідно до ст. 201 ЦПК суд зобов'язаний зупинити проваджен­ня у справі у таких випадках: смерті або оголошення в установленому законом порядку фізичної особи померлою, яка була стороною у спра­ві, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; злит­тя, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була сто­роною у справі; перебування позивача або відповідача у складі Зброй­них Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан; неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адмі­ністративного судочинства; для призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи; звернення із судовим дору­ченням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Стаття 218 ЦПК передбачає факультативні підстави для зупинення провадження по справі, коли суд вирішує це питання залежно від кон­кретних обставин справи. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання, якщо сторона веде свою справу особисто, без залучення представника; за­хворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виклю­чає можливість явки до суду протягом тривалого часу, якщо сторона веде свою справу особисто, без залучення представника; перебування сторони у тривалому службовому відрядженні, якщо сторона веде свою справу особисто, без залучення представника; розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності; призначення судом експертизи; направлення судового доручення щодо збирання

доказів в разі необхідності за межами територіальної підсудності суду, який розглядає справу.

Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскар­жена.

Перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає. Провадження у справі віднов­люється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупи­нення. Після відновлення провадження суд викликає сторін та інших осіб, які беруть участь у справі на загальних підставах (ст. 204 ЦПК).

^Л • • м м § 4. Закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення

При розгляді цивільних справ можуть виникнути і такі обставини, які створюють неможливість або недоцільність подальшого розгляду справи по суті і ухвалення у справі судового рішення. У таких випад­ках справа закінчується в суді без винесення судового рішення шляхом її закриття або залишення без розгляду.

Закриття провадження у справі — це форма закінчення цивільної справи без винесення судового рішення, наслідком якої є за загальним правилом неможливість повторного звернення до суду з тотожним по­зовом. Ця форма закінчення цивільних справ застосовується у випад­ках, коли суд незаконно прийняв справу до свого провадження або коли продовження процесу стає явно неможливим або недоцільним.

Процес у справі вважається таким, що виник незаконно, якщо від­повідно до ст. 122 ЦПК суддя помилково не відмовив у відкритті про­вадження у справі. Ці підстави для закриття провадження у справі мають, як правило, допроцесуальний характер. Вони пов'язані з від­сутністю у заінтересованої особи права на звернення до суду і з по­милкою судді, який неправильно відкрив провадження у справі.

Незаконність виникнення процесу може виявитися в тому, що до провадження суду прийнята справа, яка не підлягає розгляду в поряд­ку цивільного судочинства (п. 1 ст. 205 ЦПК). Указана підстава вклю­чає в себе перш за все випадки, коли справа не віднесена до юрисдик­ції загальних судів, а також випадки звернення до суду з вимогою, яка не підлягає правовому захисту. Крім того, справа не підлягає розгля- добі в суді у випадку відсутності у позивача або відповідача процесу­альної правоздатності.

Відповідно до п. 2 ст. 205 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від по­зову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У даному випадку процес також виник незакон­но і внаслідок цього справа підлягає закриттю. Закриття провадження у справі на цій підставі можливе лише при наявності всіх трьох еле­ментів, а саме, якщо збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Зміна хоча б одного з них не дає тотожності позовів і не перешкоджає заінтересованим особам звертатися до суду з позовом.

Провадження у справі має бути закрито, оскільки виникло неза­конно, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими ж сторонами, про той же пред­мет і з тих же підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у ви­дачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим (п. 5 ст. 205 ЦПК). Заінтересовані особи можуть обирати різні форми захисту своїх суб'єктивних прав. Однак вибір однієї з форм захисту позбавляє заінтересовану особу можливості по­вторно звертатися до суду. І якщо суддя помилково порушив справу, то справа підлягає закриттю провадження у будь-якій стадії процесу. Рі­шення третейського суду за своїми властивостями прирівнюється до рішення загального суду і може бути виконане у примусовому поряд­ку на підставі виконавчого листа, виданого загальним судом.

До підстав закриття провадження у справі належать смерть фізич­ної особи, яка була однією зі сторін у справі, за умови, що спірні пра­вовідносини не допускають правонаступництва, а також ліквідація юридичної особи, яка була однією із сторін у справі (пп 6, 7 ст. 205 ЦПК). У цьому випадку процес у справі виник правильно, у судді не було підстав відмовляти у відкритті провадження у справі, однак вна­слідок смерті однієї зі сторін, з особою якої пов'язані права і обов'язки у спірних правовідносинах, подальше продовження процесу стає не­можливим. Неможливо також розглядати справу і у випадку ліквідації юридичної особи, оскільки після ліквідації правонаступництво не­можливе.

Окрему групу підстав складають обставини, які тягнуть за собою закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що подальше продов­ження процесу стає недоцільним. Ці обставини пов'язані з розпоряд­чими діями сторін: відмовою позивача від позову і укладенням сторо­нами мирової угоди (пп. 3,4 ст. 205 ЦПК). Право закрити провадження у справі на цих підставах настає лише після того, як суд прийме відмову позивача від позову або затвердить мирову угоду сторін.

Закриття провадження у справі оформляється мотивованою ухва­лою, яка постановляється судом в нарадчій кімнаті. Ухвала суду може бути оскаржена. Процесуальним наслідком закриття провадження у справі є те, що у разі закриття провадження у справі повторне звер­нення до суду з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, але наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ст. 206 ЦПК). Крім того, якщо про­вадження у справі закривається з підстав того, що справа не віднесена до юрисдикції загальних судів, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Залишення заяви без розгляду — це форма закінчення цивільних справ без винесення судового рішення, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Підстави залишення заяви без розгляду зазначені у ст. 207 ЦПК. Перелік їх є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 207 ЦПК суд залишає заяву без розгляду, якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздат­ності. За загальним правилом цивільного судочинства до суду за захис­том свого права чи охоронюваного законом інтересу можуть звертатися тільки особи, які наділені цивільною процесуальною дієздатністю, тоб­то здатністю особисто здійснювати свої процесуальні права і нести обов'язки. Особисте звернення до суду процесуально недієздатної осо­би є недійсним з юридичної точки зору і не породжує для такої особи жодних процесуальних наслідків. Однак необхідно підкреслити, що таке звернення не стосується самого права на пред'явлення позову, яке збе­рігається за позивачем і може бути реалізоване його законним представ­ником. У даному випадку суддя відповідно до ст. 121 ЦПК повинен був повернути заяву, не порушуючи справу.

Залишення заяви без розгляду внаслідок того, що позивач є недіє­здатною особою, необхідно відрізняти від обов'язкового зупинення провадження у справі. Залишення заяви без розгляду на цій підставі може мати місце лише в тих випадках, коли дієздатність позивача втрачена ще до звернення його до суду і справа відкрита помилково, тому що суддя повинен був у цьому випадку повернути заяву. У тих випадках, коли дієздатність втрачена стороною вже під час проваджен­ня справи в суді, а справа була порушена правомірно, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до вступу у справу законного пред­ставника недієздатної особи.

Суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду, якщо заява від іме­ні заінтересованої особи подана особою, яка не має повноважень на ведення справи (п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК). Відповідно до ст. 38 ЦПК звер­татися до суду за захистом може як заінтересована особа особисто, так і через свого представника. Для реалізації цього права представником він повинен мати відповідні повноваження, які передбачені законом. Тому, якщо в судовому засіданні виявиться, що представник, який представляє інтереси позивача, не має від заінтересованої особи повно­важень на порушення і ведення справи від його імені в суді, така заява залишається без розгляду.

Суд залишає заяву без розгляду у разі, якщо належним чином по­відомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (п. З ч. 1 ст. 207 ЦПК).

Заява також повинна бути залишена без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді (п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК). Практично такі випадки можуть зустрічатися тоді, коли законом передбачена альтер­нативна територіальна підсудність, яка дає позивачу право вибору місця розгляду справи. Тому може виникнути можливість одночасного звернення позивача із заявою до різних судів.

У юридичній літературі висловлена досить обґрунтована думка про те, що за наявності такої підстави доцільніше було б закривати про­вадження у справі. Адже якщо заява знаходиться в провадженні одно­го суду і буде ним розглянута, це виключить можливість її розгляду в іншому суді.

Підставою залишення заяви без розгляду є також випадки, якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на ви­рішення третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді (п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК). Цивільне про­цесуальне законодавство передбачає множинність форм захисту цивільних прав. Відповідно до принципу диспозитивності заінтересо­вані особи можуть вільно вибирати юрисдикційний орган, до якого вони бажають звернутися за відповідним захистом у відповідності з його компетенцією по розгляду та вирішенню цивільних спорів. Тому цю підставу залишення заяви без розгляду суд може вжити тільки в тому випадку, коли розгляд справи не віднесено законом до виключної судової юрисдикції і якщо її розгляд може бути здійснений третейським судом.

Суд залишає заяву без розгляду також у випадках, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК); особа, в інтересах якої в передбачених законом випадках відкрито про­вадження за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява (п. 7 ч. 1 ст. 207 ЦПК); якщо позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності (п. 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК). Зазначені дії позивача законодавець відносить до підстав за­лишення заяви без розгляду, оскільки вони свідчать про те, що заявник або особа, на захист прав і інтересів якої звернувся відповідний упо­вноважений законом суб'єкт права на звернення до суду, втратив інтер­ес до справи, яка розглядається.

Суд залишає заяву без розгляду також у випадку, якщо справу було порушено за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, та не було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК). За загальним правилом з цих підстав суддя, не відкриваючи провадження у справі, повинен повернути заяву, але, якщо справа була помилково відкрита, суд повинен залишити заяву без роз­гляду.

Залишення заяви без розгляду процесуально оформляється моти­вованою ухвалою суду, яка виноситься в нарадчій кімнаті у вигляді окремого процесуального документа. Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскаржена.

Після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа має право знову звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 207 ЦПК).