- •О. Кравцов - § 3-4 гл. Суп; т. А. Цувіна- § 1-2 гл. Іу1і
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада
- •42Глава I. Сфера цивіїьного процесу
- •§ 2. Метод правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин
- •1 Див.: Проблемы науки гражданского процессуального права [Текст] / в. В. Комаров, в. А. Бигун, в. В. Баранкова ; под ред. Проф. В. В. Комарова. - Харьков : Право, 2002.-с. 30-33.Глава іу
- •§ 1. Поняття принципів цивільного судочинства
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства
- •§ 3 . Правові аксіоми у цивільному
- •§ 3 . Принцип одноособового і колегіального
- •§ 4. Принцип державної мови судочинства
- •§ 5. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами
- •§ 2. Принцип диспозитивності
- •§ 3. Принцип змагальності
- •§ 1. Правосуб'єктність органів судової влади
- •§ 2. Склад суду
- •§ 3. Помічник судді, консультант суду
- •§ 4. Секретар судового засідання
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого
- •Глава XI сторони
- •§ 1. Поняття про третіх осіб
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •§ 2. Експерт
- •§ 5. Особа, яка надає правову допомогу
- •390Розділ з
- •§ 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 2. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом справи
- •Глава XXI л м в VI VI в VI а в и и и и и VI и в и м ні м м м а м ні
- •§ 2. Поняття судових доказів
- •§ 4. Належність доказів і допустимість засобів доказування
- •§ 2. Показання свідків
- •§ 3 . Письмові докази
- •§ 5 . Висновок експерта
- •§ 2. Право на пред'явлення позову
- •§ 4. Зміна позову. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін
- •Глава XXIV, — м и и щ
- •§ 4 . Підстави відмови у відкритті провадження у справі
- •§ 3. Призначення справи до судового розгляду. Судові повідомлення і виклики
- •590§ 2. Процесуальний порядок судового розгляду
- •§ 3. Відкладення розгляду справи та перерва в її розгляді. Зупинення провадження у справі
- •§ 5. Фіксування судової о процесу технічними засобами
- •10. Визначте підстави та процесуальні наслідки залишення заяви без розгляду.Глава хху 11 Рішення суду першої інстанції
- •§ 3. Зміст судового рішення
- •Глава XXVIII — Наказне провадження
- •§ 3. Судовий наказ як форма судового рішення
- •Глава XXIX Заочний розгляд справи
- •§ 3. Порядок заочного розгляду справи
- •Глава XXX
- •§ 4. Розгляд справ про усиновлення
- •§ 1. Розгляд справ про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку
- •§ 2. Розгляд справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
- •Глава XXXIV «р»,,д
- •§ 3. Форми перегляду судових рішень
- •§ 2 . Право апеляційного оскарження
- •§ 5. Оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку
- •§ 3. Процедура перегляду рішень Верховним Судом України
- •930Питання для самоконтролю
- •Глава XXXIX
- •7 Квітня 2006 р. Верховний Суд України залишив без змін ухвалу апеляційного суду 20 липня 2006 р. Заявник отримав виконавчий лист.
- •Липня 2006 р. Заявник подав виконавчий лист до державної виконавчої служби. 12 вересня 2006 р. Заявник отримав присуджені йому кошти.
- •952Накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
- •§ 5. Звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи
- •§ 6. Розподіл стягнутих сум між стягувачами
- •§ 2. Процесуальний порядок відновлення втраченого судового провадження
- •§ 3. Особливості процесуального становища держави, міжнародних організацій та інших суб'єктів (судові імунітети)
- •1. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
- •§ 2. Визначення матеріального закону, що підлягає застосуванню
- •§ 3. Судові доручення
- •§ 4. Питання легалізації та перекладу документів
- •§ 1. Поняття й умови визнання та виконання рішень іноземних судів
- •§ 2. Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
- •Якщо раніше вже було винесено остаточне рішення між тими самими сторонами у тій самій справі судом Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане та виконане;
- •1110С) якщо рішення, яке повинно бути визнане та виконане, може спричинити шкоду публічному порядку Договірної Сторони, на території якої таке рішення повинно бути визнане та виконане;
- •Якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
- •Якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
- •§ 1. Статус Європейського суду з прав людини
- •§ 3. Процедура прийняття скарги Європейським судом з прав людини та її розгляд
- •Глава xijix — — — — господарське судочинство
- •§ 1. Система господарських судів
- •§ 2. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ
- •Розгляд справи по суті; 3) судові дебати, 4) ухвалення і проголошення рішення.
- •§ 7. Виконання рішень адміністративних судів
- •Розгляд позовних заяв у справах про визнання недійсними нотаріально посвідчених правочинів, заповітів, виконавчих написів тощо.
- •Розгляд позовних заяв до нотаріусів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних чи недбалих дій нотаріусів відповідно до статей 21 та 27 Закону України «Про нотаріат».
- •Розгляд скарг на неправильно вчинену нотаріальну дію або відмову у її вчиненні.
- •1236Другу групу утворюють юридично заінтересовані особи. Виходячи із змісту ч. 5 ст. 8 Закону, це фізичні та юридичні особи, задорученням яких або стосовно яких вчинювались нотаріальні дії.
- •§ 3. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили платіжним зобов'язанням і борговим документам
- •1256Значити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.
- •7У цьому разі застосовується право, яке йідлягає застосуванню відповідно до норм цього Закону.
- •Червня 2002 р.
- •§ 3. Міжнародний союз нотаріату
- •Радників, постійний секретар у справах Африки, постійний секретар у справах Європи, президент постійно діючого міжнародного обміну, постійний скарбник, керівник адміністративного персоналу.
- •§ 4. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів
- •§ 2. Міжнародно-договірна уніфікація
- •§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
- •III м м м м 11 § 1. Сутність медіації (посередництва)
- •Стадії медіації:
- •§ 5. Регуляторні аспекти впровадження процедур медіації
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Здійснення правосуддя виключно судами на засадах поваги
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Розгляд справ про надання особі психіатричної допомоги
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •Глава XXXIV
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Сутність та значення перегляду судових постанов у касаційному
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Сутність та значення провадження у зв'язку з нововиявленими
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •Глава XXXIX виконавче провадження у структурі цивільного процесу
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Підстави виконання судових рішень та актів інших органів.
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Поняття й умови визнання та виконання рішень іноземних судів.... 1093 § 2. Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду,
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Система господарських судів 1131
- •§ 2. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ 1133
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
7 Квітня 2006 р. Верховний Суд України залишив без змін ухвалу апеляційного суду 20 липня 2006 р. Заявник отримав виконавчий лист.
Липня 2006 р. Заявник подав виконавчий лист до державної виконавчої служби. 12 вересня 2006 р. Заявник отримав присуджені йому кошти.
Заявник скаржився за п. 1ст. 6 таза ст. 13 Конвенції стосовно того, що розгляд його справи судом був тривалим, так само, як і невиконання рішення від 3 листопада 2003 p., зміненого ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2003 р.
Уряд висунув заперечення стосовно прийнятності вимоги. Суд зазначає, що ці зауваження мають бути відхилені. Суд вважає, що скарги заявника не є очевидно необгрунтованими у значенні п. З ст. 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, Суд оголошує їх прийнятними.
Уряд стверджував, що затримка у виконанні рішення, винесеного на користь заявника, сталася не з вини держави та що заявник не був заінтересований у виконанні рішення з огляду на те, що до того, як його справа була передана до Верховного Суду України, заявник не отримав та не подав до державної виконавчої служби виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження за рішенням.
Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.
Суд зазначає, що скарга заявника стосовно тривалості судового провадження у його справі зводиться до загального твердження, що його справа розглядалась судом близько двох років та десяти місяців. Судове провадження розпочалось у серпні 2003 р. та було завершено 7 квітня 2006 р. винесенням остаточного рішення Верховним Судом України. Таким чином, тривалість провадження у судовій стадії становила два роки та вісім місяців у судах трьох інстанцій, під час якого немає жодного періоду бездіяльності, який стався з вини національних судів.
Стосовно відповідальності держави щодо затримки виконання рішення, винесеного на користь заявника, Суд зауважує, що підприємство-боржник належало державі. Отже, відносно підприємства був застосований Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», який забороняє арешт та продаж його нерухомого майна та основних фондів. Суд також визначає, що в українській правовій системі ні суди, ні державна виконавча служба не мають права скасовувати чи зобов'язувати державу вносити зміни в закони про бюджет. Навіть припустивши, що заявник раніше звернувся б із заявою про відкриття виконавчого провадження, вищенаведений закон значною мірою завадив би виконанню рішення, винесеного проти підприємства-боржника. Більше того, поки справа розглядалася Верховним Судом України, між клопотанням про видачу та видачею виконавчого листа минув період більш як за півтора року.
Отже, Суд доходить висновку, що за обставин даної справи, незалежно від того, що у період з 25 грудня 2003 р. до 27 липня 2006 р. формально виконавче провадження не було відкрито, держава була зобов'язана виконати рішення упродовж періоду з 25 грудня 2003 р. до
вересня 2006 р. Суд також зауважує, що затримка у виконанні рішення від 3 листопада 2003 p., яке було змінено апеляційним судом Харківської області 25 грудня 2003 p., складала близько двох років та десяти місяців.
Таким чином, мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції через тривале невиконання рішення на користь заявника.
Практика Європейського суду з прав людини знайшла своє законодавче відтворення у національному законодавстві щодо виконання. Згідно зі ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» у редакції Закону від 15.03.2006 р. виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб).
шшшшашшшшш § 2. Учасники виконавчого провадження
Коло суб'єктів стадії виконання судових рішень має певну специфіку у порівнянні з іншими стадіями процесу. Так, у виконавчому провадженні немає позивача і відповідача, третіх осіб, які заявляють або не заявляють самостійних вимог на предмет спору, свідків та ін.
До учасників виконавчого провадження належать: органи виконання, якими закон називає державних виконавців; особи, які беруть участь у справі: сторони (стягувач, боржник) та їх представники; та особи, які сприяють виконанню: експерти, спеціалісти, суб'єкти оціночної діяльності — суб'єкти господарювання, перекладачі, поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ.
Відповідно до Закону України від 24 березня 1998 р. «Про державну виконавчу службу» та Закону України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження» виконання рішень судів та інших органів здійснює державна виконавча служба, яка входить у систему органів Міністерства юстиції України. Систему органів державної виконавчої служби складають: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Виконання рішень судів та інших органів покладено на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби. Державними виконавцями згідно із ст. 4 Закону «Про державну виконавчу службу» є заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України — начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники підрозділів примусового виконання рішень від-
Голос України. - 1998. - 21 квіт.ділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного в місті відділу державної виконавчої служби.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Державні виконавці є державними службовцями.
Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції — через відповідні відділи державної виконавчої служби.
Законом передбачено також судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю судового виконавця (розд. VII ЦПК),
Ряд важливих питань у стадії виконання вирішується не державним виконавцем, а судом у судовому засіданні: про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу виконання; видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; затвердження мирової угоди; тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу тощо (розд. VI ЦПК).
У літературі висловлюється думка, що органами виконання у передбачених законом випадках є також установи Національного банку України та комерційних банків, органи державної податкової служби та державного фінансового управління, бухгалтерія і фінансові частини організацій та інші органи, діями яких реалізується судове рішення . Однак ця думка суперечить чинному законодавству, оскільки ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» точно вказує, що примусове виконання судових рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. 9 Закону «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Такі органи, організації та особи не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Отже, наведені установи та органи виступають як стягувані, держателі майна тощо, дії яких підконтрольні державному виконавцеві.
Так, органи державної податкової служби та державного фінансового управління займають процесуальне становище стягувана і не можуть визнаватися органами виконання, бо мають процесуальну заінтересованість у справі. З тієї ж причини не можна визнавати органами виконання дільничні виборчі комісії або дільничні комісії по референдуму, які вносять виправлення у списки виборців при виконанні судових рішень у справах щодо неправильності у списках виборців; органи РАЦС або інші органи, що оформлюють відповідні документи згідно з рішенням суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах РАЦС або оформленню в інших органах; органи опіки і піклування та РАЦС при виконанні рішень судів про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення померлим, а також про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; нотаріусів при виконанні рішень судів щодо неправильно вчинених нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні; органи, що вчиняють платежі при виконанні рішень судів у справах про поновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника. Як держателі майна боржника виступають організації за місцем його роботи, банки.
Гарантією законності дій державного виконавця з виконання рішень є право сторін заявити відвід державному виконавцю. Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець, а також експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у виконанні рішення, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості
.За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов’язані заявити самовідвід. З тих же підстав відвід їм може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, про що виноситься постанова.
У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або до іншого підрозділу державної виконавчої служби.
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, перекладача чи суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання — у той же строк начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, а у разі його відмови — до суду.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Для цього державний виконавець:
здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі — виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом;
надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;
роз’яснює сторонам їх права та обов’язки тощо.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:
одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;
здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;
безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;
