§ 5. Фіксування судової о процесу технічними засобами

Відповідно до п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України, пп. 10, 11 ст. 6 та ст. 197 ЦПК, реалізація принципу гласності судочинства забезпечу­ється за допомогою повного фіксування судового процесу технічними засобами.

Порядок фіксування судового засідання технічними засобами вста­новлюється процесуальним законодавством (ст. 197 ЦПК України, Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 21 липня 2005 р. № 84 «Про затвердження Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами»).

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснює сек­ретар судового засідання або інший працівник суду (ч. 11 ст. 6 ЦПК), і тому воно є офіційною формою фіксації судового процесу технічни­ми засобами. Поряд із цим є неофіційні форми фіксації судових про­цесів. Наприклад, відповідно до ст. 6 ЦПК учасники цивільного про­цесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Для цього не потрібні згода учасників процесу та постановления про це ухвали суду. Натомість проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомок, відео-, звукозапису із застосу­ванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засі­дання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

Фіксування судового процесу у процесуально-правовому аспекті означає відбиття, закріплення юридично значущих дій суду, інших учасників судового процесу у відповідних процесуально- документальних формах для забезпечення їх вірогідності з точки зору об'єктивності засобів фіксації судового процесу та визначення про­цесуальних наслідків цих дій при розгляді справи по суті та на наступ­них стадіях цивільного процесу. За такого підходу фіксація судового процесу означає обов'язковість процесуально-документального оформ­лення актів-документів, які фіксують процесуальні дії суду, сторін та інших учасників цивільного процесу, а також обставини, факти при розгляді справи.

Процесуальні кодекси не містять уніфікованого стандарту фіксу­вання судового процесу. Наприклад, відповідно до статей 4,81 ГПК

України судовий процес фіксується технічними засобами та відобра­жається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. У судовому засіданні, а також про огляд і дослідження пись­мових або речових доказів у місці їх знаходження складається прото­кол. Господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання. ЦПК України передбачає правило повного фіксування судового засідання (ст. 197 ЦПК України). Аналогічне правило містить і Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 41).

Повне фіксування судового засідання можна розглядати з фактич­ної та юридичної сторін. З фактичної сторони повне фіксування судо­вого засідання — це фіксація ходу судового засідання в цілому, без певних обмежень, що дозволяє відтворювати повний зміст тих чи ін­ших процесуальних дій. Крім того, повнота фіксації означає таку форму фіксації, яка дозволяє відтворювати не лише зміст процесуаль­них дій у судовому засіданні, а й форму їх усного викладення та інші обставини, у тому числі ритуально-церемоніальну сторону цивільного процесу. Використання технічних засобів фіксації, виходячи з техно­логічних можливостей технічного обладнання, дозволяє вирішувати це завдання.

Що стосується суто процесуального аспекту фіксування судового засідання, то він зводиться до фіксації та можливості відтворення тих процесуальних дій, які безпосередньо впливають на розгляд справи по суті або на динаміку судочинства та рух справи. Тобто завдяки техніч­ним засобам у судовому засіданні фіксації підлягають усі факти про­цесуальної поведінки суду та учасників процесу, причому і та зафік­сована інформація, яка не має процесуального значення.

Оскільки не вся інформація, що міститься у технічному записі, має значення для вирішення справи і може використовуватися як доказ, правило про фіксацію судового засідання технічними засобами слід розглядати також як гарантію публічних інтересів правосуддя. Мова йде не лише про підвищену надійність звукозапису, а й про те, що така форма фіксації судового засідання унеможливлює з боку учасників судового процесу тих чи інших перекручень ходу судового засідання або фальсифікацію, що не виключається при протокольній фіксації судового засідання, та деякою мірою підвищує довіру до суду.

Таким чином, технологія фіксації судового засідання технічними засобами безпосередньо впливає на визначення процесуального режи­му технічного запису як доказу, а також на якість, достовірність та повноту цього доказу для розгляду справи та забезпечення процесу­альних прав учасників судового процесу.

Виходячи з процесуального режиму та значущості технічного за­пису, технічні засоби фіксування судового засідання мають відповіда­ти вимогам надійності та простоти використання персоналом суду і забезпечувати легітимність звукозапису.

Цифрові засоби фіксації та їх використання потребують програм­ного та технічного забезпечення, які унеможливлюють несанкціоно­ваний доступ до систем фіксації та вплив технічних чинників на про­цедуру запису, а також відповідні заходи технічної та правової безпеки. Системи фіксації повинні мати і запобіжники втручанню в об'єктивність запису, які виключали б навіть теоретичну ймовірність монтажу, а саме — механічне опломбування; енергозалежний календар, годин­ник; відсутність засобів редагування і вилучення записів; наявність електронного підпису; наявність пристрою для швидкого копіювання записів на одноразові носії (СБ-диски). Наданий час порядок фіксу­вання судового засідання технічними засобами та вимоги щодо техніч­них засобів фіксування передбачено Інструкцією про порядок фіксу­вання судового процесу технічними засобами, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 21.07.2005 р.

Правовий режим фіксування судового процесу технічними засо­бами визначається процесуальним законодавством. Так, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК технічне фіксування судового засідання здійснює секретар або за розпорядженням головуючого інший працівник апара­ту суду (в будь-якому випадку це повинні бути працівники, які пройшли відповідне навчання).

На вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду здійснюється повне чи часткове відтворення технічного запису судо­вого засідання (ч. З ст. 197 ЦПК). Як правило, така необхідність ви­никає при зіставленні показань свідків та при застосуванні ч. 7 ст. 191 ЦПК або ч. 4 ст. 182 ЦПК тощо. Відтворення технічного запису судо­вого засідання можливе і поза межами судового засідання з метою ознайомлення зі змістом запису (ч. 1 ст. 199 ЦПК).

Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання, є додатком до журналу судового засідання і після закінчен­ня судового засідання приєднується до матеріалів справи.

На жаль, ані ЦПК, ані зазначена вище Інструкція не передбачають дій суду у разі, якщо все-таки судовий процес (або якась його частина) не був записаний на технічний пристрій або він не відтворюється (такі 618ситуації в судовій практиці існують і до матеріалів справи додаються відповідні довідки). Без законодавчої регламентації якось виправити таку ситуацію неможливо, оскільки ЦПК не передбачає повторного проведення судового засідання, яке вже відбулося, тим більше не пе­редбачає жодних санкцій за відсутність такого технічного запису в справі (раніше у зв'язку з відсутністю у справі протоколу судового засідання рішення у справі підлягало скасуванню). У пункті 18 По­станови № 12 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному по­рядку» визначається, що якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наве­дені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення, апеляційний суд згідно зі статтею 308 ЦПК ухвалою відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін і обов'язково наводить у ній мотиви, з яких доводи апеляційної скарги відхиляються. Водночас апеляційним судам необхідно враховувати, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. Зо­крема, до таких недоліків, які не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, і не вплива­ють на суть ухваленого рішення, належать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й під­тримав позовні вимоги; відсутність підпису секретаря судового засі­дання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні. Таким же недоліком може бути визнана сама по собі відсутність технічного запису при без- спірності доказів, якими обґрунтовано рішення.

Відповідно до процесуального законодавства особа, яка бере участь у справі, має право отримати роздруківку технічного запису судового засідання (повне або часткове роздрукування за плату) та копію інфор­мації з носія, на який здійснювався технічний запис (безоплатно). Щодо отримання копії носія, на який здійснювався технічний запис, то від­повідно до Інструкції про порядок фіксації судового процесу техніч­ними засобами за заявою осіб, які беруть участь у справі, архіваріус створює копії фонограми для зазначених осіб. Розмір плати за роздру­кування технічного запису судового засідання відповідно до ч. 6 ст. 197 ЦПК встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до по

­станови Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. № 151 «Про встановлення розмірів плати за роздрукування технічного запису су­дового засідання в адміністративних та цивільних справах та видачу дублікату виконавчого листа або судового наказу» плата за роздруку­вання однієї сторінки тексту на папері формату А4, що повністю або частково відтворює технічний запис судового засідання, встановлю­ються в розмірі п'яти гривень.

шшш-шяшшшш § 6. Електронне (віртуальне) судочинство

У зв'язку з уведенням у судочинство України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів у по­становочному плані мова може йти і про певні перспективи «електро- нізації» судових процесів завдяки більш широкому використанню у майбутньому комп'ютерних та телекомунікаційних технологій, які мають забезпечити інформаційну підтримку електронного (віртуаль­ного) судочинства. Ця проблема стала майже головним питанням мо­дернізації цивілістичних процесів у багатьох країнах (США, Канада, Нова Зеландія, Австрія, Італія, Англія, Німеччина тощо). Мова йде перш за все про електронну форму подання документів до суду, ви­кликів і повідомлень сторін, вірогідність та доказову силу електронних документів тощо, що забезпечує електронне документування судового діловодства відповідно до вимог процесуального законодавства. У більш широкому аспекті впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій по суті означає і більш широке поняття електронного (вір­туального) судочинства як системи не лише фіксації судових процесів, а й способів комунікації учасників судочинства, проведення дистан­ційного розгляду судових справ, функціонування банку даних справ та судових рішень, автоматичного формування статистичної звітності про діяльність судів, розподіл навантаження на суддів тощо.

Причиною пошуку альтернатив сталим формам судочинства по­служили неефективність процедур судочинства, невдалість його ре­форм та сподівання, що завдяки використанню комп'ютерних техно­логій підвищиться якість правосуддя. Щодо цього висловлюється впевненість, що електронне судочинство має переваги, які виявляться значно пізніше. Воно більшою мірою гарантуватиме доступ до право­суддя, швидкість розгляду справ судами, підвищення якості судових рішень, контроль сторін за розглядом справи та економію судових ви- 620 трат, посилення змагальності та публічності судових процесів для громадян. Очікується, що інформаційні технології у майбутньому стануть фундаментом судової системи і будуть вимагати радикальних змін у процесуальному праві. На думку прихильників такого підходу, традиційний судовий розгляд стає застарілим, виходячи із того, що існує обладнання, необхідне для проведення віртуальних судових про­цесів, а програмне забезпечення вдосконалюється швидко, за прогно­зами, в межах десяти років можна систему віртуального цивільного процесу вдосконалити без значних фінансових вкладень із боку судів, адвокатів та сторін. Ураховуючи те, що цифрова інформація майже безкоштовна, має великий ступінь збереженості, може передаватися на велику відстань, у перспективі слід очікувати, що у судових про­цесах будуть не лише використовуватися електронні комп'ютерні технології як такі, а й те, що основні процесуальні дії, у тому числі особисті пояснення і сам судовий розгляд, будуть здійснюватися через мультимедійну презентацію. Так, наприклад, електронний протокол судового процесу буде реєструвати докази, які мають надати сторони, показання свідків будуть записані до початку судового розгляду та розглянуті адвокатами сторін, як і інші документальні дані. Оскільки всі докази будуть зібрані, обмін доказами та іншими змагальними паперами здійснений, кожне питання підготовки справи до судового розгляду в принципі може бути вирішене до судового розгляду, а мож­ливість тих чи інших несподіванок у ході судового розгляду буде пов­ністю ліквідовано. На розгляд суду при цьому може бути покладено лише огляд мультимедійної презентації, допит свідків під присягою у звичний спосіб або у спосіб відеоконференції незалежно від місця знаходження свідка, проведення крос-допитів сторін та їх адвокатів для захисту мультимедійних презентацій судового розгляду.

Цифровий формат проведення судового процесу, як стверджується, має забезпечити ефективність процедур офіційних повідомлень та ви­кликів, обміну змагальними паперами, управління справою з боку судді тощо. Віртуальне середовище проведення судових процесів у принципі має вплинути і на територіальну юрисдикцію, яка може визначатися місцем здійснення тих чи інших правочинів.

Як приклад застосування нових електронних технологій можна навести новели ЦПК Німеччини. Цей кодекс передбачає можливість участі у судовому засіданні учасників процесу завдяки використанню відео- та аудіозасобів (параграф 128а), використання електронних до­кументів (параграф 130а), вручення та доставку документів (параграф174 ч. III), ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі, огляд електронних документів (параграф 371 ч. 1 п. II), трансляцію зображення та звуку судового розгляду у залі судового засідання пред­ставників та помічників сторін, які під час судового розгляду перебу­вають у іншому місті (параграф 128а). У такому випадку зображення та звук судового розгляду транслюються у зал судового засідання та у місцезнаходження сторін, представників та адвокатів. Якщо щодо підготовчих процесуальних документів, доданих до них клопотань, заяв сторін, а також пояснень, висловлювань, висновків і заяв третіх осіб передбачена письмова форма, достатнім і належним за процесу­альним законодавством Німеччини визнається викладення документа в електронній формі, якщо такий документ може бути оброблений судом (параграф 130а).

Застосуванню і впровадженню нових комунікаційних технологій значну увагу було приділено під час останньої новелізації цивільно- процесуального законодавства Англії. У 1991 р. в Англії був створений спеціальний Судовий комітет з інформаційних технологій. Уже до кінця 1995 р. комітет ініціював проведення 25 пілотних проектів із питань сервісу інформаційних технологій у судочинстві. Правила ци­вільного судочинства 1998 р. Англії передбачили можливість подання до суду документів в електронній формі, впровадження телекомуніка- цій у судочинство тощо. Відповідно до правила 32.3. РО, Annex З ЯСР суд може дозволити свідку давати показання через відеозв'язок або інші засоби комунікацій. Так, у справі Роїапзкі V Сопае № зі РиЬІісаПопз Ид. (2005) 1 \\ТлЧ 637 позивачу, який піддавався ризику екстрадиції в СІЛА, якщо б він в'їхав до Англії, було дозволено давати свідчення по відеозв'язку. В Англії доктрина процесуального права впроваджен­ня нових телекомунікацій та інформаційних технологій розглядає як суттєвий крок до якості та доступності правосуддя.

Активні кроки у застосуванні комп'ютерних технологій в судочин­стві зроблено у Бельгії. З 2008 р. тут діє проект «Фенікс», який перед­бачає єдину, синхронну та структурну комп'ютеризацію судової сис­теми. У зв'язку з цим Палатою представників Бельгії був ухвалений закон щодо проведення електронних судових розглядів, який перед­бачає відповідні зміни у Судовому кодексі та Кримінальному проце­суальному кодексі Бельгії та прийняття інших підзаконних актів. Ана­логічні тенденції прослідковуються і в інших країнах.

Так чи інакше проблема електронних (віртуальних) судових про­цесів виникає і виникатиме надалі. Але у наш час спостерігаються не­однозначне ставлення і різні оцінки законодавчих нововведень у різних країнах. Одна точка зору зводиться до того, що електронізація судочин­ства призводить до формалізації і може бути загрозою для проведення ефективних реформ правосуддя, є деструктивною, оскільки створює складні теоретичні та прикладні проблеми. Мова йде, зокрема, про пере­гляд основних принципів судочинства — доступності правосуддя, зма­гальності, усності, безпосередності тощо. Інша точка зору зводиться до того, що судовий процес відбувається із застосуванням систем передачі інформації і по суті є інформаційною системою, яка може інтерпретува­тися як система комп'ютерної електронної інформації. Виходячи з цьо­го стверджується, що теоретично і практично існує наявна сумісність між процесуальними реаліями та електронними технологіями.

Пр облема електронного (віртуального) судочинства — це пробле­ма, яка лише починає засвоюватись у юридичній науці і практиці су­дочинства. В основному електронізація судочинства у наш час стосу­ється електронних форм як виду процесуальної інформації та окремих випадків електронного (віртуального) процесу з використанням відеоконференц-зв'язку, які за великим рахунком по суті є додаткови­ми стосовно існуючих традиційних процедур взаємодії суду та учас­ників судового процесу. Відповідь на питання сумісності електронних технологій із принципами судового процесу дасть час.

Використання технологій відеоконференц-зв'язку в судовій владі дозволяє підвищити ефективність використання часу, фінансових і людських ресурсів, збільшити кількість розглянутих справ за інтервал часу, скоротити терміни розгляду справ.

Для практичного судочинства застосування відеоконференц-зв'язку дає такі можливості:

• проведення касаційних і наглядових судових процесів із викорис­танням відеотехнології для взаємодії суддів, прокурорів і адвокатів, що знаходяться в залі судового процесу, з одним або декількома засу­дженими в одній або декількох виправних установах в реальному масштабі часу;

• опит свідків за програмою їх захисту (із спотворенням голосу і приховуванням очей) за кримінальним або іншим судовим діловод­ством відповідно до українських і міжнародних правових актів;

• консультації, наради, семінари суддів і співробітників апарату суду з колегами з одного або декількох судів;

інтерактивне дистанційне навчання співробітників судів загальної юрисдикції і виправних установ служби виконання покарань

.т Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття судового розгляду як стадії цивільного судо­чинства.

2. Якими є повноваження головуючого у стадії судового роз­гляду?

3. Дайте поняття судового засідання та визначте його частини.

4. Які є підстави та наслідки відкладення розгляду цивільної справи?

5. Які є підстави і наслідки оголошення перерви в розгляді цивільної справи?

6. У чому полягає відмінність відкладення цивільної справи та перерви в її розгляді?

7. Які є підстави та правові наслідки зупинення провадження у справі?

8. У чому полягає відмінність відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі?

9. Дайте поняття закриття провадження у справі та визначте його підстави і процесуальні наслідки.