§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень

Розглянувши спір, арбітраж виносить рішення, яким розв'язується справа по суті.

Арбітражне рішення є остаточним. Воно виноситься в письмовій формі та підписується одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості членів арбітражу за умови пояснення причини відсутності інших підписів. У арбітражному рішенні повинні бути зазначені мо­тиви, на яких воно грунтується, висновок про задоволення або відхи­лення позовних вимог, сума арбітражного збору та витрат по справі, їх розподіл між сторонами, дата і місце арбітражу. Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути надана його копія, підписана арбітрами.

У національному законодавстві можуть бути встановлені різні форми оскарження рішення (заява про скасування, апеляція та ін.). Типовий закон ЮНСІТРАЛ передбачає можливість скасування арбі­тражного рішення шляхом оскарження. Оскарження в суді арбітраж­ного рішення може бути здійснено тільки шляхом передання клопо­тання про скасування, зокрема у разі, коли сторона, яка заявляє клопо­тання, надасть докази того, що одна із сторін в арбітражній угоді була будь-якою мірою недієздатною; якщо ця угода недійсна за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказів­ки — за законом країни суду; якщо сторона не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших причин не могла надати свої пояснення, або рішення винесено зі спору, не передбаченому чи такому, що не підлягає умовам арбітраж­ної угоди, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбі­тражної угоди; якщо склад арбітражного суду або арбітражна проце- дура не відповідали угоді сторін та ін. Рішення може бути оскаржене і в тому разі, коли суд визначить, що об'єкт спору не може бути пред­метом арбітражного розгляду за законами даної держави або арбітраж­не рішення суперечить публічному порядку цієї держави.

Рішення арбітражу виконуються добровільно. Добровільність ви­конання рішень арбітражу відповідає правовій природі цієї юрисдикції. Разом з цим іноді виникає необхідність звернення до застосування за­ходів примусового виконання рішень арбітражу.

Арбітражне рішення національного арбітражу в тій чи іншій дер­жаві звичайно виконується в тому самому порядку, що й рішення суду.

Для міжнародного комерційного арбітражу більш актуальною проб­лемою є порядок виконання іноземного арбітражного рішення. Йдеться про те, чи може арбітражне рішення бути виконаним в іншій країні.

Попри відмінності у національних законодавствах, можна конста­тувати, що в принципі можливість примусового виконання іноземного арбітражного рішення передбачена у всіх країнах. При цьому загальний принцип виконання іноземних арбітражних рішень зводиться до того, що вони можуть бути виконані за законодавством іншої країни, де одержується їх виконання. Якщо ж є міжнародний договір, учасником якого є та чи інша держава, то відповідно до договірної міжнародної практики застосовуються міжнародно-правові норми.

Незважаючи на загальне положення про можливість примусового виконання іноземного арбітражного рішення, існують різні механізми визнання іноземного арбітражного рішення як підстави його наступ­ного виконання.

Згідно із ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим та при поданні до компетент­ного суду письмового клопотання приводиться до виконання. Сторона, яка спирається на арбітражне рішення або клопотання про приведення його до виконання, повинна надати оригінал належним чином заві­реного арбітражного рішення або належним чином завірену копію останнього, а також оригінал арбітражної угоди або належним чином завірену її копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іно­земною мовою, сторона повинна надати належним чином завірений переклад цих документів українською або російською мовою.

Отже, у наведених випадках для визнання рішення іноземного арбітражу законодавство не передбачає формальної процедури під

­твердження юридичної дійсності рішення (екзекватурування). Однак у законодавстві окремих країн передбачені різні процедури екзеквату- рування. Так, згідно зі статтями 1477, 1478 ЦПК Франції іноземне арбітражне рішення підлягає приведенню до виконання тільки на під­ставі постанови про екзекватуру, що надходить від суду першої інстан­ції, в районі якого рішення було винесено. Екзекватура видається су­довим виконавцем зазначеного суду.

Правила визнання і можливості виконання арбітражних рішень уніфіковані в міжнародному масштабі, зокрема у Нью-Иоркській кон­венції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.

Конвенцією врегульовано основні питання про визнання та при­ведення до виконання іноземних арбітражних рішень (статті ПІ, IV, У, VI). Зобов'язання учасників Конвенції про визнання і приведення до ви­конання арбітражних рішень міститься перш за все у ст. III, яка перед­бачає, що держава, яка домовляється, визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нор­мами тієї території, де одержуються визнання і приведення до вико­нання цих рішень, на умовах, викладених у наступних статтях. До визнання і приведення до виконання арбітражних рішень не повинні застосовуватися суттєво більш обтяжуючі чи більш високі мито або збори, ніж ті, які існують для визнання і приведення до виконання внутрішніх арбітражних рішень.

Конвенція встановила норми, що попереджають дискримінаційний підхід до визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, перед­бачивши необтяжливий митний режим. Крім того, з цією ж метою ст. IV передбачає вичерпний перелік документів, які повинна надати сторона, що одержує визнання і приведення до виконання, при подан­ні такого прохання. Це належним чином завірене автентичне арбітраж­не рішення або належним чином завірена його копія, автентична арбі­тражна угода або належним чином завірена її копія.

Згідно зі ст. V Конвенції у визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона надасть компе­тентній владі за місцем, де одержуються визнання і приведення до виконання, докази того, що:

а) сторони в угоді були за застосованим до них законом певною мірою недієздатні або ця угода недійсна за законом, якому сторони-цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки — за законом країни, де було винесено рішення, або 1306б) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи

з інших причин не могла надати свої пояснення, або

в) зазначене рішення винесено зі спору, не передбаченого чи не підпорядкованого умовам арбітражної угоди чи арбітражного застере­ження, або

г) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповіда­ли угоді сторін чи за відсутності такої не відповідали закону тієї краї­ни, де мав місце арбітраж, або

д) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано чи зупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується.

У визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій одер­жуються визнання і приведення до виконання, знайде, що:

а) об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду цієї країни або

б) визнання і приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

^Амш^Ам Питання для самоконтролю

1. Якими є природа та роль міжнародного комерційного арбі­тражу у розгляді зовнішньополітичних спорів?

2. Які є найбільш популярні арбітражні центри з розгляду зо­внішньополітичних спорів?

3. Які національні та міжнародно-правові джерела регламен­тують міжнародний комерційний арбітраж?

4. Дайте характеристику модельних правил у сфері міжнарод­ного комерційного арбітражу.

5. Як визначається юрисдикція міжнародного комерційного арбітражу?

6. Яким є порядок розгляду спорів міжнародним комерційним арбітражем?

7. Як виконуються рішення міжнародного комерційного арбі­тражу?

ГлаваХУІІ _м ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО ТА МЕДІАЦІЯ

ннммамжаммвнм